Панцирник Büssing A5P належав до збройних сил Німецької імперії періоду Першої світової війни.

Панцирник Büssing A5P
Панцирник Büssing A5p
Панцирник Büssing A5p
Історія використання
Війни Перша світова війна
Історія виробництва
Виробник Німецька імперія Німецька імперія, Büssing
Виготовлення 1916
Виготовлена
кількість
3
Характеристики
Вага 10 300 кг
Довжина 9,5 м
Ширина 2,0 м
Висота 3,5 м
Обслуга 10

Броня катані плити 6-9 мм
Головне
озброєння
3 кулемети MG 08/15 7,92 мм
Двигун карбюраторний, рядний, 6 циліндровий мотор Ottomotor водяного охолодження,
90 к.с.
Підвіска залежна
4×4
Паливо бензин
Швидкість шосе: 35-40 км/год

Büssing A5P у Вікісховищі

Історія ред.

Напередодні початку війни німецькі збройні сили не мали на озброєнні панцирних автомобілів на відміну від краї Антанти. Тому у жовтні 1914 було укладено угоди з фірмами Büssing, Daimler, Ehrhardt на створення проекту бронеавтомобіля. Внаслідок цього було виготовлено незначні партії панцирників A5P фірми Büssing, Модель1915 фірмою Daimler та E-V/4 фірмою Heinrich Ehrhardt Automobilewerke AG.

Компанія Büssing з 1910 виготовляла артилерійські тягачі на базі трактора, а у листопаді 1914 виготовила захищений панцирними плитами автомобіль, який за своїми габаритами перевищував вироби інших фірм. Він використовувався на Східному фронті до завершення війни у складі групи "Panzerkraftwagen MG-Zug". Він використовувався в Румунії, з 1918 в Україні. При виведенні військ 1919 панцирник імовірно був покинутий в районі Миколаєва.

Компанія виготовила лише три панцирники A5P.

Конструкція ред.

Панцирник вирізнявся значними довжиною та колісною базою, приводом на всі колеса, розміщенням керма з переду і ззаду корпусу, в якому крім поворотної башти містилось 10 кулеметних лючків. Шість кулеметників повинні були переміщуватись з переносними кулеметами, набоями поміж лючками задля кращого обстрілу. Ще три кулемети було закріплено стаціонарно. Передбачалась можливість встановлення пари 20 мм гармат.

Посилання ред.

Джерела ред.

  • "Fighting Vehicles of the World" by Philip Trewhitt and Chris McNab, 2004 (англ.)