Панкратій Кашперук

Панкратій Кашперук (в миру Петро Кашперук, 24 листопада 1890, Шепетівка, Заславський повіт, Волинська губернія13 липня 1972, Рівне, Україна) — український релігійний діяч в Польщі та Рейхскомісаріаті Україна. Архімандрит ПАПЦ і намісник Почаївської Лаври. Після Другої світової війни — єпископ Українського екзархату Московської патріархії з титулами "Камянець-Подільський та Проскурівський", "Волинський і Рівненський", "Львівський і Тернопільський" та "Чернігівський і Ніжинський".

Панкратій Кашперук
Архієпископ Чернігівський і Ніжинський,
тимчасово керуючий Сумською єпархією
16 листопада 1962 — 20 листопада 1962
Архієпископ Волинський і Рівненський
23 липня 1956 — 19 липня 1962
Архієпископ Львівський та Тернопільський
15 листопада 1952 — 23 липня 1956
єпископ Волинський і Рівненський
3 червня 1948 — 15 листопада 1952
єпископа Кам'янець-Подільський та Проскурівський
28 квітня 1946 — 3 червня 1948
 
Альма-матер: Волинська духовна семінарія
Народження: 24 листопада 1890(1890-11-24)
Шепетівка, Заславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія (нині Хмельницька область, Україна)
Смерть: 13 липня 1972(1972-07-13) (81 рік)
Рівне, Рівненська область, Україна
Священство: ієродиякон (1918), ієромонаха (1921), архімандрита (1935)
Чернецтво: 21 червня 1914

ЖиттєписРедагувати

Народився 24 листопада 1890 в Шепетівці Заславського повіту (нині Хмельницька область, Україна).

У 1908 закінчив 2-х класне училище в Шепетівці.

У 1910 вступив послушником в Почаєво-Успенську Лавру.

21 червня 1914 пострижений в чернецтво намісником Лаври архімандритом Паїсієм з нареченням імені Панкратій.

У 1918 висвячений у сан ієродиякона архієпископом Волинським і Житомирським Євлогієм Георгіївським.

У 1921 висвячений у сан ієромонаха архієпископом Кременецьким Діонісієм Валединським.

У 1921 вступив до Волинської духовної семінарії для вивчення богословських наук (2-х річний курс).

У 1924 призначений членом Духовного Собору Почаївської Лаври.

З 1924 по 1939 — законовчитель семикласної школи в Почаєві.

У 1935 возведений у сан архімандрита митрополитом Варшавським Діонісієм Валединським.

З 1942 по 1944 — завідувач пастирськими курсами при Почаївській Лаврі.

З 1943 по 1946 — намісник Почаївської Лаври.

У 1945 — учасник Помісного Собору РПЦ.

6 квітня 1946 указом Патріарха Московського Алексія І призначений єпископом Кам'янець-Подільської єпархії.

28 квітня 1946 хіротонізований на єпископа Кам'янець-Подільського та Проскурівського. Чин хіротонії здійснювали: Екзарх всієї України, митрополит Іоанн Соколов, єпископ Мукачівський Нестор Сидорук і єпископ Чернігівський Борис Вік.

З 3 червня 1948 — єпископ Волинський і Рівненський.

15 листопада 1952 призначений єпископом Львівської та Тернопільської єпархії, з возведенням у сан архієпископа.

З 23 липня 1956 — архієпископ Волинський і Рівненський.

З 19 липня 1962 звільнений на спокій. Проживав у Рівному.

16 листопада 1962 призначений архієпископом Чернігівським і Ніжинським, тимчасово керуючим Сумською єпархією, але 20 листопада того ж року призначення було скасоване через хворобу.

Помер о 5 годині ранку 13 липня 1972 року у Рівному. Похований на братському кладовищі Почаївської Лаври.

ПосиланняРедагувати