Панкратов-Чорний Олександр Васильович

російський актор

Панкратов-Чорний Олександр Васильович (нар. 28 червня 1949, с. Конєво, Алтайський край, РРФСР) — російський актор, кінорежисер. Заслужений артист Росії (1998). Підтримує путінський режим і війну Росії проти України.

Панкратов-Чорний Олександр Васильович
Зображення
Зображення
Ім'я при народженнірос. Александр Васильевич Гузев
Народився28 червня 1949(1949-06-28) (75 років)
Панкрушихінський район, Алтайський край, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністькіноактор, кінорежисер, ведучий, поет, телеактор, телеведучий, актор театру
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1976)
ЗакладLunacharsky Drama Theatred
Роки діяльності1978 — тепер. час
У шлюбі зІзотова Вероніка Едуардівна
IMDbnm0659609
Нагороди та премії
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
народний артист Російської Федерації заслужений артист Росії
Орден Дружби (Південна Осетія)

CMNS: Панкратов-Чорний Олександр Васильович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

По батьківській лінії походить з чернігівських козаків - "Прізвище мого батька - Гузєв - отримане ним від чернігівських козаків, мамине дівоче прізвище - Токарєва - від донських козаків. У зв'язку з тим, що батька репресували, мама дала нам з сестрою прізвище свого першого чоловіка - Панкратова"[1]. Батько Василь Трофимович Гузєв (1905 - 52), мати - Агрипина Яківна Токарєва-Панкратова.

Закінчив акторський факультет Горьковського театрального училища (1969) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1976).

Грав у фільмах «Ми з джазу», «Подія в Утиноозерську», «Зимовий вечір у Гаграх» та ін., поставив кінокартини: «Дорослий син», «Пригоди графа Невзорова», «Салон краси» тощо. Знявся в українських стрічках: «Дій за обставинами!» (1984, Жора «Циркач»), «Годинникар і курка» (1988, т/ф), «Дежа вю!» (1989), «Дитина до листопада», «Повітряні пірати» (1992), «Запах осені», «Я сама» (циган), «Афери, музика, любов» (1993), «Зефір в шоколаді» (1994).

Погляди

ред.

У березні 2014 року підписав листа на підтримку позиції президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[2] Окрім того, Панкратов-Чорний заявив, що охоче підписав би не лише цю петицію, але й листа щодо «приєднання України до Росії».[3]

Після відвідин тимчасово-окупованих територій України Панкратов-Чорний заявив:

  Бандерівці і 20 років пропаганди триватимуть довго. Вони не заспокояться. Найцікавіше: печаль у чому - ці бандерівці, які виходять на площі з факелами, з фашистськими гаслами, — вони не хочуть працювати. Вони хочуть мати рабів, за рахунок яких будуть жити. Це - фашизм. Це страшне явище. І вони не заспокояться, поки їх не знищать. Як у Другій світовій війні — прийшли до Берліна і взяли Берлін[4].  

Критика

ред.

Через підписання листа на підтримку дій Володимира Путіна Панкратов-Чорний отримав обструкцію в Україні. Зокрема, у Чернівцях активісти пікетували знімання російського фільму за участю Панкратова-Чорного як актора[5]. Висловлює захоплення ДНР та ЛНР та поширює відомі російські пропагандистські штампи щодо «бандерівців» і «фашистів» в Україні[6].

Вибрана фільмографія

ред.
  1. 1978 — Сибіріада — Сашко
  2. 1983 — Моментальний знімок
  3. 1983 — Ми з джазу- Степан
  4. 1984 — Дій за обставинами!- Жора «Циркач», ст. лейтенант Петренко
  5. 1984 — Жорстокий романс — Іван Петрович Семенівський
  6. 1984 — І ось прийшов Бумбо... — Ахмет, дресирувальник слона Бумба з Казані
  7. 1984 — Перша Кінна — поранений червоноармієць
  8. 1984 — Шанс — міліціонер, черговий у відділенні
  9. 1985 — Батальйони просять вогню — майор-інтендант
  10. 1985 — Битва за Москву — капітан Кияшко
  11. 1985 — Зимовий вечір у Гаграх — Аркадій Грачов
  12. 1985 — Знай наших! — Прикажчик
  13. 1986 — Кур'єр — Степан Опанасович Макаров, головний редактор журналу «Питання пізнання»
  14. 1986 — Потрібні люди — директор ресторану Ігор Олександрович
  15. 1986 — Образа — водій автокрамниці
  16. 1986 — Привід
  17. 1986 — Я тебе ненавиджу — Юлік
  18. 1987 — Де знаходиться нофелет? — Геннадій, двоюрідний брат Павла
  19. 1987 — Забута мелодія для флейти — Саша, актор народного театру
  20. 1990 — «Десять років без права листування» — Коля «Татарин», двірник
  21. 1991 — Караван смерті — Іван Мар'їн
  22. 1994 — Зефір в шоколаді — Василь Кавун, капітан загону радянських десантників


Примітки

ред.
  1. Александр панкратов-черный: «павел глоба предсказал, что мы с игорем тальковым погибнем одновременно. И действительно, когда застрелили музыканта, я попал в страшную автокатастрофу». fakty.ua (укр.). Процитовано 8 серпня 2022.
  2. Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации (рос.)
  3. ТОП-10 найскандальніших російських акторів, які підтримали агресора Путіна [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 31.10.2014
  4. «Це страшно», - російський актор Панкратов-Чорний поскаржився на бандерівців в аеропорту, які забрали пилочку для нігтів, і запропонував захопити Київ. ВІДЕО
  5. У Чернівцях пікетували зйомки російського серіалу. 0372.ua. 18.09.2014
  6. Актер Панкратов-Черный встал на сторону террористов // YouTube

Література

ред.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.574;
  • Раззаков Ф. Актеры всех поколений. М., 2000. — С.395-401;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.422-433.