Палац італійської цивілізації

Палац італійської цивілізації (італ. Palazzo della Civiltà Italiana), також Палац цивілізації праці (італ. Palazzo della Civiltà del Lavoro) або Квадратний Колізей (італ. Colosseo Quadrato) — одна з найбільш примітних архітектурних споруд італійського фашизму.

Палац італійської цивілізації

Palazzo della civiltà del lavoro (EUR, Rome) (5904657870).jpg

41°50′12″ пн. ш. 12°27′55″ сх. д. / 41.83668398002777167° пн. ш. 12.465308900028° сх. д. / 41.83668398002777167; 12.465308900028Координати: 41°50′12″ пн. ш. 12°27′55″ сх. д. / 41.83668398002777167° пн. ш. 12.465308900028° сх. д. / 41.83668398002777167; 12.465308900028
Країна Flag of Italy.svg Італія[1]
Розташування Рим[1]
Тип палаццо і культурна спадщина
Висота 68 м
Поверхів 8
Площа 8400 квадратний метр
Об'єм 205 000 кубічний метр
Стиль раціоналізм[d] і Новеченто
Архітектор Giovanni Guerrinid[2], Ernesto Lapadulad[2] і Mario Romanod[2]
Дата заснування 1939

Палац італійської цивілізації. Карта розташування: Італія
Палац італійської цивілізації
Палац італійської цивілізації
Палац італійської цивілізації (Італія)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Палац італійської цивілізації
Будівництво палацу, 1940

Будівля була спроектована в 1937 архітекторами Дж. Гверріні, Е. Б. Ла Падулою і М. Романо, щоб провести там Виставку римської цивілізації (італ. Mostra della Civiltà Romana) під час Всесвітньої виставки 1942.

Палац італійської цивілізації став однією з найбільш відомих будівель Кварталу всесвітньої виставки в Римі і є яскравим прикладом монументальності цього району.

ІсторіяРедагувати

Палац побудований як частина Кварталу всесвітньої виставки (EUR) — великого ділового центру та приміського комплексу, задуманого Беніто Муссоліні в 1935 як центр Всесвітньої виставки 1942 року і символ світового фашизму. Проект будівлі був розроблений архітекторами Джованні Гверріні, Ернесто Бруно Ла Падулою і Маріо Романо і здійснений в 1938-1943.

Урочисто відкритий 30 листопада 1940 як центр майбутньої виставки. В даний час він вважається одним з найзначніших прикладів фашистської архітектури.

3 червня 1941 виставка скасована, коли ще велися роботи над будівлею. Більше десяти років воно було порожнім і покинутим. Вперше воно відкрилося для громади в 1953. Тоді ж в ньому була проведена Римська сільськогосподарська виставка 1953 року (EA53)[3][4].

У 2003-2008 палац закритий для реставрації. З 2015 там розташувалася штаб-квартира будинку мод Fendi, яка перебуватиме там протягом як мінімум 15 років. Повідомляється, що щорічно компанія буде платити за оренду будівлі 2,8 млн євро[5]. Перший поверх залишився незайнятим, щоб там проводилися виставки предметів італійського ремесла[6]. До 7 березня 2016 на першому поверсі будівлі проходила виставка «Una Nuova Roma», присвячена історії Кварталу всесвітньої виставки.

АрхітектураРедагувати

Квартал всесвітньої виставки являє собою масштабний приклад того, як могла б виглядати міська архітектура Італії, якщо б фашизм не загинув у результаті Другої світової війни — просторі, симетричні вулиці та суворі будівлі з вапняку, туфу та мармуру, побудовані або в ликторському стилі (італ. stile littorio), навіяному давньоримським зодчеством, або в стилі раціоналізму. Часто цей стиль називають спрощеним неокласицизмом. Марчелло П'ячентіні, координатор будівництва для виставки 1942 року, засновував його на раціоналізмі Джузеппе Пагано, Адальберто Лібера і Джованні Мікелуччі.

Зовнішній вигляд Квадратного Колізею задуманий Муссоліні так, щоб нагадувати давньоримський Колізей. Як і в Колізеї, фасад будівлі складається з лоджій, розташованих шістьма ярусами по дев'ять арок в кожному. На всіх чотирьох сторонах будівлі розміщено напис, взятий з промови дуче від 2 жовтня 1935: «Народ поетів, митців, героїв, святих, мислителів, вчених, мореплавців, переселенців» (італ. Un popolo di poeti, di artisti, di eroi, di santi, di pensatori, di scienziati, di navigatori, di trasmigratori)[7][8][9].

Вся будівля облицьована травертином, що характерно для Кварталу всесвітньої виставки. За формою воно являє собою паралелепіпед на просторому квадратному фундаменті, який займає площу 8 400 м². Об'єм будівлі — 205 000 м³, висота — 68 м (50 м від основи).

СтатуїРедагувати

По чотирьох кутах основи навколо будівлі стоять чотири кінні скульптури, що зображують Діоскурів — двох міфічних грецьких героїв-синів Зевса та Леди. Скульптури створені Публіо Морбідуччі й Альберто де Фельчі. В арках першого поверху, по периметру основи, стоять 28 статуй висотою приблизно 3,4 м, що зображують різні заняття та сфери життя. Вони були виготовлені в восьми компаніях, чиєю спеціалізацією була робота з каррарським мармуром, і встановлені в 1942. За годинниковою стрілкою від входу розташовані такі статуї:

  • Героїзм
  • Музика
  • Ремесла
  • Геній політики
  • Громадський порядок
  • Праця
  • Сільське господарство
  • Філософія
  • Комерція
  • Промисловість
  • Археологія
  • Астрономія
  • Історія
  • Геній винаходів
  • Архітектура
  • Право
  • Верховенство мореплавства
  • Скульптура
  • Математика
  • Геній театру
  • Хімія
  • Книгодрукування
  • Медицина
  • Географія
  • Фізика
  • Геній поезії
  • Живопис
  • Геній війни

В кінематографіРедагувати

Завдяки видатному зовнішньому вигляду та історичним значенням будівля фігурує в низці фільмів, включаючи (у хронологічному порядку):

ПриміткиРедагувати

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. а б в http://www.eurspa.it/it/asset-property/patrimonio/edifici-storici/palazzo-civilta-italiana
  3. Rome 1953. BIE Web Site. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 7 листопада 2007. 
  4. Serata di gala all'E.A. 53. Europeana. Процитовано 25 листопада 2015. 
  5. Fendi’s New Headquarters Are a Fascist Icon Blouin Artinfo, July 18, 2013.
  6. Sarah Karmali (18 July 2013), Fendi Relocates To A Roman Palace Vogue.
  7. Mussolini Justifies War Against Ethiopia. users.dickinson.edu. Процитовано 24 листопада 2015. 
  8. Mussolini, Benito. Scritti e discorsi di Benito Mussolini. Scritti e discorsi dal gennaio 1934 al 4 novembre 1935. — 1935. — С. 218—220.
  9. Edifici storici – Palazzo della Civiltà Italiana. EUR S.p.A. La città nella città. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 24 листопада 2015.