Вікіпедія

Палаццо Пікколоміні

будівля в Італії

Палаццо Пікколоміні(італ. Palazzo Piccolomini) — зразок світської архітектури у місті П'єнця (Тоскана) доби кватроченто. вибудований коштом папи римського Пія ІІ, що був родом з П'єнци.

Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія)
Palazzo Piccolomini
Палац Пікколоміні (місто П'єнца)
Палац Пікколоміні (місто П'єнца)
Палац Пікколоміні (місто П'єнца)
54°55′37″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 54.92694° пн. ш. 33.52139° сх. д. / 54.92694; 33.52139Координати: 54°55′37″ пн. ш. 33°31′17″ сх. д. / 54.92694° пн. ш. 33.52139° сх. д. / 54.92694; 33.52139
Країна Італія, Тоскана
Місто П'єнца
Тип міський палацd[1]
музей[2]
palazzo museumd[3][4][5]
historical park museumd[3][6]
музей релігіїd[7]
архів[8] і Q124830284?[5]
Тип будівлі палац
Площа 700 квадратний метр[9] і 1360 квадратний метр[4]
Стиль середньовіччя + відродження
Автор проєкту ідея Леон-Баттіста Альберті, архітектор Бернардо Росселліно
Архітектор Бернардо Роселліно
Засновник папа римський Пій ІІ Пікколоміні
Перша згадка 1459 р.
Дата заснування 1963[2]
Початок будівництва 1459 р.
Побудовано 1462 р.
Будівлі:
палац родини Пікколоміні і сад, кам'яний паркан, старовинний цвинтар
Статус  Культурне надбання Італії
Стан задовільний
Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія). Карта розташування: Італія
Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія)
Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія)
Палаццо Пікколоміні (місто П'єнца, Італія) (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Передісторія ред.

 
Худ. Пінтуріккіо. Папа римський Пій ІІ.

Еней Сільвіо з роду Пікколоміні вів богемний спосіб життя і навіть створював еротичні вірші. Мінливість і деяка непослідовність були притаманні йому і на престолі папи римського, котрий він посідав близько шести років. Навчався Еней Сільвіо Пікколоміні в Сієнському університеті.

Молодий гуманіст зачитувався творами Цицерона, Лівія і, а наслідуючи римським поетам, писав еротичні вірші. З 1430 виконував функції секретаря трьох єпископів і трьох кардиналів, проявивши при цьому великі дипломатичні здібності, які використовував, зокрема, при дворі німецького імператора Фрідріха III. У 26 років Енеа Сільвіо Пікколоміні брав участь в Базельському соборі, потім став особистим секретарем імператора Фрідріха III, з рук якого прийняв корону Першого поета. З його допомогою імператор став на бік папи Миколи V в боротьбі з Базельським собором; за цю послугу Пікколоміні було надано єпископську кафедру в Трієсті. Серед його досягнень є рішення Віденського конкордату оголосити постанови Базельського собору недійсними і відібрати у німецької церкви досягнуті свободи. У 40 років прийняв священницький сан і вступив на службу до папи Євгена IV, який призначив його єпископом Сієни, а потім — кардиналом.

Недовге перебування у Римі використав для перебудови провінційного міста Корсіньяно на регулярне ідеальне місто (здійснена лише перебудова історичного центра) та на створення палацу для родини і нового катедрального собору. Місто було також перейменоване на честь папи у П'єнца.

Опис палацу ред.

 
1) катедральний собор Вознесіння Богородиці. 2) палац Пікколоміні, 3) будинок єпископа, 4) ратуша міста

Палац входить як важлива складова частина до ансамблю історичної частини міста П'єнца, але зберігає і власну самодостатність. За типом належить до флорентійських палаців із внутрішнім двориком. Палац симетричний, кам'яний, має повздовжну вісь, що проходить крізь увесь палац, внутрішній дворик і садок за ним. Але як складова частина ансамблю — він вибудований під кутом до площі і повторює напрямок вулиці, від котрої відокремлений кам'яним парканом.

Наріжні фасади палацу повторюють декор, що має палац Ручеллаі у Флоренції, проект котрого створив Леон-Баттіста Альберті — привітний і ясний. В палаці Пкколоміні проектне рішення Альберті огрублене, а всі фасади справляють враження фортечної міці і важкості. Привітним і затишним залишився лише внутрішній дворик. Враження необжитості має і садовий фасад з аркадою першого поверху і лоджіями на другому та третьому поверхах. Бо всі вони майже позбавлені ренессансного декору, привітного і притаманного споруді палаццо Дукале у місті Урбіно роботи Лучано да Лаурана.

Галерея фото ред.

  •  
    Палац на розі вулиць
  •  
    Галерея і лоджії
  •  
    На лоджії палацу
  •  
    Затишний внутрішній дворик
  •  
    Садові лоджії і кам'яний паркан
  •  
    Фасад палацу та садок доби відродження
  •  
    Садок доби відродження (відновлення)
  •  
    Краєвид долини від палацового садка

Див. також ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палаццо Пікколоміні

Джерела ред.

  • «Всеобщая история искусств». т 3, М., «Искусство», 1962
  • Heinz Schomann: Kunstdenkmäler in der Toskana, Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1990
  • Klaus Zimmermanns: Toscana - Das Hügelland und die historischen Stadtzentren, 9. Auflage, Du Mont Buchverlag, Köln 1986 ISBN 3-7701-1050-1
  • Max Semrau: Die Kunst der Renaissance in Italien und im Norden, 3. Aufl., Bd. III aus Wilhelm Lübke, Grundriss der Kunstgeschichte, 14. Aufl., Paul Neff Verlag, Esslingen 1912
  • Conrad Streit: Florenz - Toskana - Umbrien, Land der Etrusker, Walter-Verlag, Olten und Freiburg im Breisgau 1972 (Sonderausgabe für die Wissenschaftliche Buchgesellschaft Darmstadt)
  • Werner Goez: Von Pavia nach Rom, 4. Aufl., DuMont Buchverlag, Köln 1980 ISBN 3-7701-0542-7
  1. ↑ archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б Sistema Cultura
  3. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
  4. ↑ а б ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
  5. ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
  6. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
  7. ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
  8. ↑ SIUSA
  9. ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палаццо_Пікколоміні&oldid=39708885