Паркан

Парка́н (огорожа, палісад) — стіна, огорожа, зазвичай дерев'яна, автономна структура, споруда для огороджування, захисту, обрамлення певної території. Паркан з пруття, очерету, горизонтальних жердин називають тином (у давньоруській слово тынъ значило «огорожа, частокіл»). Розрізняють суцільний (глухий) і несуцільний паркан.

Паркан

Паркан. Новий Орлеан, США

Паркан з сітки Рабіца

Паркан-огорожа дороги. Ірландія

Паркан на кордоні США і Мексики

Кам'яний мур-паркан.

Етимологія

Тин — «огорожа, паркан, стіна». Російське і білоруське тын «тин», давньоруське тинъ «огорожа, паркан; стіна», польське [tyn], чеське týn, словацьке týnіе, полабське (vå)tåįn «огорожа, паркан; стіна», сербохорватське тŭн «перегородка, внутрішня стінка», словенське tín «дощата перегородка», старослов'янське тынъ «перегородка»; — праслов'янське tynъ; — запозичення з германських мов; давньоісландське tún «садиба, двір, сад», давньоанглійське (англосаксонське) давньонижньонімецьке (давньосаксонське) «огорожа», давньоверхньонімецьке zūn «огорожа, паркан», нововерхньонімецьке Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірландським -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145-153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов'янське tynъ пов'язане з tyti «густо рости» (провіняй з Тустань) і первісно означало «густі зарості».

Українське слово паркан через посередництво пол. parkan або чеськ. parkán походить від сер.-в.-нім. parkân, яку, у свою чергу виводять від старофр. parc < лат. parcus («огорожа»), що має іберійську етимологію. Первісне значення — «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна» (звідси також «парк», «паркет»).

Слово огорожа пов'язане з прасл. *gordъ («огорожа», «огороджений простір», пор. «городъ»).

Історія

Людина здавна намагалася відгородити місце свого проживання. Причин для цього вистачало завжди. Першими захисними спорудженнями стали рови, заповнені водою, і паркани. Спочатку це були примітивні паркани з підручних природних матеріалів, в основному з дерева й каменю. Надалі, з винаходом знарядь праці й освоєнням гончарного ремесла, сталі з'являтися металеві й цегельні паркани.

Метал і цегла й у наші дні залишаються одними із найкращих будівельних матеріалів — як самостійні матеріали, так і в комбінації один з одним. З'явилися ковані паркани, паркани чавунні й алюмінієві, а також різноманітні цегельні паркани із цегли різної фактури. Не вийшли із ужитку дерево й камінь — їх теж застосовують до сьогодні як матеріали для парканів.

Типи

За матеріалом

• з дощок;
• з горизонтальних жердин (вориння);
• зі штахетин;
• кам'яний;
• з використанням зварних панелей;
• з металевої сітки;
• із залізобетонних плит;

• Живопліт або живий паркан — паркан зі штучних насаджень;
• Палісад;
• Пліт — паркан з пруття;
• Тин — огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля; пліт; огорожа з очерету тощо; огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями.

• 

  Тин, або пліт

• 

  Тин

• 

  Живопліт

• 

  Кам'яний паркан

Див. також

• Огорожа
• Городище (укріплення)
• Паркан Динго

Примітки

Література

• Пірко В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.
• Паркан // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
• Шула // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2096. — 1000 екз.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Паркан