Палана (річка)

річка в Росії

Палана - річка на Камчатці. Протікає територією Тигільського району Камчатського краю.

Палана
59°04′ пн. ш. 159°55′ сх. д. / 59.067° пн. ш. 159.917° сх. д. / 59.067; 159.917
Витік
• координати 58°44′57″ пн. ш. 161°19′26″ сх. д. / 58.74920000002777698° пн. ш. 161.32390000002777697° сх. д. / 58.74920000002777698; 161.32390000002777697
Гирло Затока Шеліхова
• координати 59°04′31″ пн. ш. 159°49′57″ сх. д. / 59.07550000002777324° пн. ш. 159.83270000002775646° сх. д. / 59.07550000002777324; 159.83270000002775646
Країни: Flag of Russia.svg Росія[1]
Регіон Камчатський край[1]
Довжина 141 км
Площа басейну: 2500 км²
код ДВР Росії 19080000112120000037317

Довжина річки 141 км.[2] Площа басейну 2500 км².[2] Впадає в Затоку Шеліхова Охотського моря. Поблизу гирла, на правій надзаплавній терасі річки розташоване селище Палана.

Починається на західному схилі Серединного хребта у перевалу Івашкінського.[3] У верхів'ї розташовані Паланські геотермальні джерела. У середній течії протікає через Паланське озеро, на виході з якого потік спрямовується по вузькому звивистому руслу серед стрімких берегів, утворюючи стромовини і пороги навколо величезних валунів. Шум порогів розноситься за кілька кілометрів. Паланські пороги є пам'ятником природи.[4]

Сучасна назва походить від великого порога Пилялян, яке козаки трансформували в Палану та стали відносити до всієї річки. Коряцька назва річки Пылылъын - «та що має водоспад». Існує також чукотська назва Кычгитваям - «місце, де ростуть берези».[5]

Вперше про річку Палана стало відомо від В.В. Атласова, що прийшов сюди в 1697 році під час свого походу з Анадирского острогу на Камчатку. Нанесена на карту С.У. Ремезовим [6].

За даними Державного водного реєстру Росії відноситься до Анадир-Колимського басейнового округу.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. а б в [1] Державний водний реєстр РФ: Палана
  3. Аркуш карти O-57-XII Паланские Ключи. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1965-1978 р. Видання 1986 р. (рос.)
  4. Ф. А. Лодис, В. И. Семенов. Камчатка — край лечебный. — Петропавловск-Камчатский: Дальневост. кн. изд-во, Камч. отд-ние, 1993. — 152 с.
  5. Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 299. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
  6. Валерий Мартыненко. Камчатский берег: историческая лоция. — Петропавловск-Камчатский: Дальневосточное книжное издательство, 1991. — С. 128. — 190 с. — ISBN 5-7440-0239-1.