Пазич Майя Павлівна
Майя Павлівна Пазич (до шлюбу Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна[1][2]) — радянська та українська акторка. Заслужена артистка України (1994)[3]. Народна артистка України (2011)[4]. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009)[5], ІІ ступеня (2013)[6], І ступеня (2017)[7].
| Майя Пазич | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія» | ||||
| Ім'я при народженні | Майя Павлівна Вовк[джерело не вказане 1281 день] | |||
| Народилася | 22 травня 1938 с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР[джерело не вказане 1281 день] | |||
| Померла | 1 липня 2020 (82 роки) Київ, Україна | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Роки діяльності | 1959—2020 | |||
| Чоловік | Василь Пазич | |||
| Нагороди та премії | ||||
     | ||||
|
| ||||
Життєпис
ред.Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко)[8].
У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — акторка Київського театру юного глядача на Липках[9].
Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р.). Донька — Калініна Наталія Василівна.
Померла на 83-му році життя 1 липня 2020 року у Києві[2]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом з чоловіком (50°25′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4178056° пн. ш. 30.5038056° сх. д.).
Ролі в театрі
ред.| Цей розділ статті ще не написано. |
- Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
- Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
- Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова,1976, реж. М. Єдлінський;
- Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
- Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова,1986, реж. М. Карасьов;
- Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
- Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
- Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
- Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
- Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
- Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
- Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
- Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
- Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
- Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
- Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
- Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.
Фільмографія
ред.- 2005 — Королева бензоколонки 2 — Гадалка
- 2010 — 1942 — Баба Віра
- 2011 — Повернення Мухтара-7 (24 серія) — Мальцева[10]
Примітки
ред.- ↑ Гірка утрата. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ а б Померла Майя Пазич. На 83 році життя пішла у Вічність народна артистка України (ua) . «День». 2 липня 2020. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 2020-7-03.
- ↑ Указ Президента України від 22.12.1994 року № 800/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам Київського театру юного глядача»
- ↑ Указ Президента України від 24.03.2011 року № 339/2011 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- ↑ Указ Президента України від 16.12.2009 року № 1067/2009 «Про нагородження працівників Київського академічного театру юного глядача на Липках»
- ↑ Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ Указ Президента України від 22.01.2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Майя Пазич. tuz.kiev.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/u-poshukah-shchastya.
{{cite news}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Майя Пазыч. Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 17 грудня 2020.
Джерела
ред.- Едуард Овчаренко (7 липня 2018). Корифей дитячого театру. I-UA.tv. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- Профіль на theatre.love [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Олександр Єфімов (22 січня 2014). У пошуках щастя. День. Процитовано 13 січня 2021.