Павловський Федір Кирилович
Фе́дір Кири́лович Павло́вський (нар. 2 березня 1921 — пом. 6 жовтня 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, комсорг батальйону 1181-го стрілецького полку 356-ї стрілецької дивізії 89-го стрілецького корпусу 61-ї армії, лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).
| Федір Кирилович Павловський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
2 березня 1921 Соснівка | |||
| Смерть |
6 жовтня 1943 (22 роки) біля Комарина | |||
| Поховання | Брагінський район | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||
| Рід військ | піхота | |||
| Роки служби | 1940–1943 | |||
| Звання |
 Лейтенант | |||
| Формування | 356-а стрілецька дивізія | |||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
| |||
Життєпис ред.
Народився 2 березня 1921 року в селі Соснівці, нині — Олександрівський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Закінчив восьмирічку й Черкаський сільськогосподарський технікум у 1940 році.
До лав РСЧА призваний Олександрівським РВК у 1940 році. Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Брянському і Центральному фронтах.
Особливо комсорг 2-го стрілецького батальйону 1181-го стрілецького полку 356-ї стрілецької дивізії лейтенант Ф. Павловський відзначився під час визволення території Білорусі. 6 жовтня 1943 року, виконуючи поставлене командуванням бойове завдання, на чолі десантної групи з чотирьох бійців човном форсував Дніпро. Діставшись правого берега стрімкою атакою вибив ворога з позицій і захопив пануючу висоту. Відбиваючи контраатаки супротивника, загинули всі бійці його групи і лейтенант Ф. Павловський залишився один. Самотужки відбивався до підходу підкріплення, знищивши загалом 65 солдатів і офіцерів супротивника. Того ж дня в наступному бою загинув на території Комаринського району Поліської області Білоруської РСР.[1] Похований в селі Берізки того ж району[2]. У 1949 році перепохований у братській могилі в міському поселенні Комарин Брагінського району Гомельської області Білорусі.[3]
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Павловському Федору Кириловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[4].
Був нагороджений орденом Леніна (15.01.1944) і медаллю «За відвагу» (13.08.1943[5]).
Література ред.
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 246–248.
Примітки ред.
- ↑ Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 березня 2015.
- ↑ [Іменний список незворотніх втрат офіцерського складу 356-ї стрілецької дивізії за період з 5 по 10 жовтня 1943 року (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015. Іменний список незворотніх втрат офіцерського складу 356-ї стрілецької дивізії за період з 5 по 10 жовтня 1943 року (рос.)]
- ↑ [Облікова картка військового поховання (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 13 березня 2015. Облікова картка військового поховання (рос.)]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
- ↑ Нагородний лист на нагородження медаллю «За відвагу» (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 березня 2015.
Посилання ред.
- Біографія Ф. К. Павловського на сайті «Will-remember.ru» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)