Відкрити головне меню

Охлупін Ігор Леонідович
Народився 17 вересня 1938(1938-09-17)
СРСР
Помер 9 червня 2018(2018-06-09) (79 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, кіноактор
Заклад Театр імені Маяковського
Роки активності з 1960
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація)
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Народний артист Росії
IMDb nm0645614

Ігор Леонідович Охлупін (17 вересня 1938 — 9 червня 2018) — російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1988).

БіографіяРедагувати

Ігор Охлупін народився в родині актора Леоніда Охлупіна, почесного громадянина Свердловська. У 1960 році закінчив Вище театральне училище ім. Бориса Щукіна (учень Віри Львової). В тому ж році він був прийнятий до трупи Театру ім. Володимира Маяковського, який у той час очолював Микола Охлопков[1]. Дебют, щоправда, відбувся на телебаченні — в телеспектаклі «Бурштинове намисто» за п'єсою Миколи Погодіна, де актор-початківець став партнером Юлії Борисової. В театрі Охлупін впродовж ряду років грав невеликі ролі, нерідко без слів, в основному вступи у старі спектаклі. Тим не менше, навіть в невеликих ролях молодого актора глядачі запам'ятовували і відзначали критики. Першу велику роль Ігор Охлупін отримав у 1966 році — у виставі «Цар Едіп» з трагедії Софокла. Його Едіп став головним достоїнством вистави, що не мала успіху[2].

У 1967 році художнім керівником Театру імені Маяковського був призначений Андрій Гончаров, і дуже скоро Охлупін став одним з провідних акторів театру. Серед кращих ролей молодого Охлупіна — Морозко у виставі Марка Захарова «Розгром» (1969), став однією з найбільш популярних московських вистав того часу. ве Актор бездоганно органічний, Ігор Охлупін, як зазначала критик Ніна Велєхова, «любить тих, кого грає» і вміє завоювати увагу глядачів[3]. Серед кращих його ролей — Сергій Серьогін в «Іркутській історії» Олексія Арбузова, Ераст Громилов у «Талантах і шанувальниках» Олександра Островського, Тригорін в чеховській «Чайці». З більш пізніх — Фрол Федулич Прибитков у «Жертві століття» і Він у «Старомодній комедії» А. Арбузова.

9 червня 2018 році Ігор Охлупін помер у лікарні після нетривалої хвороби[4].

РодинаРедагувати

Ігор Охлупін був одружений на актрисі Наталії Вількіний. Їх донька — Олена Охлупіна, актриса Малого театру.

Визнання та нагородиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Театральні роботиРедагувати

Театр імені Володимира Маяковського

  • 1961 — «Гамлет» В. Шекспіра — Тінь батька Гамлета, Другий могильник (вводи)
  • 1961 — «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта — Солдат
  • 1964 — «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта. Постановка В. Дудіна — Симон
  • 1966 — «Цар Едіп» Софокла — Едіп
  • 1966 — «Смерть Тарєлкіна» А. В. Сухово-Кобиліна; режисер Петро Фоменко — Ох
  • 1966 — «Іркутська історія» А. Арбузова; режисер Микола Охлопков — Сергій
  • 1968 — «Таланти і шанувальники» А. М. Островського — Ераст Громилов
  • 1969 — «Розгром» по А. Фадєєва; режисер Марк Захаров — Морозко
  • 1970 — «Трамвай» Бажання "" Т. Вільямса, режисер А. Гончаров — Мітч
  • 1970 — «Марія» А. Салинського — Миронов
  • 1971 — «Зимова балада» А. Вейцлера, А. Мішаріна — Северів
  • 1971 — «Дядечків сон» по Ф. М. Достоєвському — Вася
  • 1972 — «Дума про Британку» Ю. Яновського — Петро Несвятипасха
  • «Банкрут, або Свої люди — розрахуємося!» А. Остростровского — Большов
  • «Бесіди з Сократом» Е. Радзинського — Продик
  • «Довгоочікуваний» А. Салинського — Чередняк
  • «Чайка» А. П. Чехова — Тригорин
  • «Аморальна історія» Е. Брагінського, Е. Рязанова — Філімонов
  • «Агент 00» Г. Боровика — Спеціальний помічник
  • «Захід» І. Бабеля — Іван Пятірубель
  • «Уроки музики» Л. Петрушевської — Федір Іванович
  • 1994 — «Жертва століття» за п'єсою О. М. Островського «Остання жертва» — Фрол Федулича Прибитков
  • «Театральний романс» по «Кукушкіним сльозам» А. Н. Толстого — Хомутов
  • 2002 — «Одруження» М. В. Гоголя; режисер Сергій Арцибашев — Яєчня
  • 2004 — «Старомодна комедія» А. Арбузова; режисер В. Портнов — Він
  • 2005 — «Мертві душі» по Н. В. Гоголю; режисер С. Арцибашев — Прокурор
  • 2010 — «Три сестри» А. П. Чехова; режисер С. Арцибашев — Чебутикін
  • 2012 — «Пан Пунтила і його слуга Матті» Б. Брехта. Постановка М. Карбаускіса — Пастор

Театральне товариство Олега Меньшикова

Роботи на телебаченніРедагувати

1969 — «Здрастуйте, наші тата!» (телевізійний спектакль) — учитель

  • 1971—1972 — «День за днем» Михайла Анчарова (телевізійний спектакль) — Микола Андрійович Пахомов
    • Січень, 29-е. Субота (10-я серія)
    • Лютий, 21-е. Понеділок (11-я серія)
    • Квітень, 14-е. Четвер (13-я серія)
    • Вересень, 24-е. Неділя (15 серія)
    • Жовтень, 29-е. Субота (16 серія)
    • Грудень, 28-е. Четвер (17 серія)

ФільмографіяРедагувати

  • 1960 — Альошкіна любов — Зінкин залицяльник
  • 1960 — Хмари над Борському — Герман, комсорг
  • 1961 — У важку годину — Михайло
  • 1974 — Самий жаркий місяць — Петро Хромов
  • 1976 — Обеліск — Тимофій Титович Ткачук
  • 1978 — Сибіріада — Філіп Соломін
  • 1979 — Постріл у спину — Павло Володимирович Вітрів
  • 1981 — Ніч коротка — Меркурій
  • 1984 — Доручити генералу Нестерову…
  • 1984 — Дуже важлива персона — Дем'янов
  • 1985 — Мій обранець — Валерій Єфремович Лапшин

ПриміткиРедагувати

  1. Игорь Охлупин // Официальный сайт Московского академического театра им. Вл. Маяковского
  2. Охлупин, Игорь Леонидович // Энциклопедия «Кругосвет»
  3. Велехова Н. А. Игорь Охлупин // Академический театр имени Вл. Маяковского / Б. Покровский. — М.: Центрполиграф, 2000. — С. 262—270. — ISBN 5-227-01035-8.
  4. Умер звезда «Сибириады» Игорь Охлупин
  5. Указ Президента Российской Федерации от 3 февраля 1998 года № 122