Захаров Марк Анатолійович

Захаров Марк Анатолійович
рос. Марк Анатольевич Захаров
2012-03-03 Марк Захаров.jpeg
Ім'я при народженні рос. Марк Анатольевич Ширинкин[1][2]
Народився 13 жовтня 1933(1933-10-13) (89 років)
Москва, Російська РФСР
Помер 28 вересня 2019(2019-09-28)[3] (85 років)
Москва, Росія
·пневмонія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист, театральний педагог
Галузь film directiond[4] і постановкаd[4]
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1955)
Відомі учні Фоміних Юрій Федоровичd
Знання мов російська[4]
Заклад МАТС, Ленком
Членство Спілка кінематографістів СРСР
Роки активності 19552019
Magnum opus 12 стільців
Партія КПРС
Діти Захарова Олександра Марківна
Нагороди

Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2003 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1997 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2013 Орден Дружби народів  — 1980

Медаль В пам'ять 850-річчя Москви

Медаль Ветеран праці артист СРСР (1991) артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1977) Державна премія РФ (2002)

Державна премія СРСР — 1987 Державна премія Російської Федерації- 1992 Державна премія Російської Федерації- 1997
IMDb ID 0952272

Марк Анатолійович Захаров (рос. Марк Анатольевич Захаров; * 13 жовтня 1933, Москва, Російська РФСР — 28 вересня 2019, Москва) — радянський і російський режисер театру й кіно. Народний артист СРСР (1991). Лауреат Державної премії СРСР (1987), Державної премії Росії (1992, 1996). Академік Російської акдемії мистецтв (2000), художній керівник московського театру «Ленком».

ЖиттєписРедагувати

1955 — закінчив акторський факультет ГІТІСу, навчався у В. М. Раєвського, Р. Р. Кінського, П. В. Леслі.

1955 став актором Пермського драматичного театру. З 1956 року почав займатись режисурою в самодіяльному студентському колективі Пермського університету.

1959 — повернувся з дружиною Н. Лапшиновою до Москви, почав працювати в Московському драматичному театрі, потім у Московському театрі мініатюр (театр «Ермітаж»). Там же грала його дружина, після цього працював в Студентському театрі МДУ.

1965 — став режисером Московського театру сатири, 1973 — головним режисером «Ленкому». У 1970-1980-х роках знімає кіно, екранізує п'єси О. Шварца і Р. Горіна в жанрі фантастичної притчі.

З 1973 р. — художній керівник Московського театру «Ленком».

1989 став народним депутатом СРСР від Спілки театральних діячів СРСР[5].

Помер 28 вересня 2019 року у віці 85 років.

ФільмографіяРедагувати

Поставив телефільми:

та ін.

Співавтор сценарію української стрічки «В'язень замку Іф» (1988).

Громадянська позиціяРедагувати

У березні 2014 роки значився серед тих, хто підписав звернення діячів культури Росії з осудом агресії Росії проти України[6]. Пізніше заперечив факт підпису під «фальшивкою провокаційного характеру»[7] і додав, що з пропозицією підписати лист на підтримку Путіна до нього також ніхто не звертався, проте, за умови такого звернення, обов'язково підписався б під ним.

В серпні 2016 схвально відзначав «бережне ставлення до російської історії як науки», політичний курс Путіна стосовно Криму та безальтернативність російської провладної партії Єдина Росія[8].

НагородиРедагувати

  • Отримав 49 нагород та премій, серед яких ордени «за визначний внесок у розвиток театрального мистецтва, багаторічну творчу діяльність».
  • 2009 — премія «Персона року»

Вшанування пам'ятіРедагувати

Сім'яРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.284;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.436—437;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С. 162—163.