З'їзд народних депутатів СРСР
З'їзд народних депутатів СРСР — вищий орган державної влади у СРСР у 1989—1991 роках. Востаннє збирався 5 вересня 1991 року, коли на пропозицію Михайла Горбачова V з'їзд народних депутатів СРСР ухвалив рішення про саморозпуск[2][3].
| З'їзд народних депутатів СРСР рос. Съезд народных депутатов СССР | |
.svg)
| |
|
| |
| Загальна інформація: | |
| Юрисдикція: |  СРСР
|
| Тип: | однопалатний парламент |
| Дата заснування: | 1989 |
| Дата ліквідації: | 5 вересня 1991 |
| Попередник: | повноваження здійснювались Верховною Радою СРСР |
| Наступник: | Держрада СРСР [1] Законодавчі органи колишніх союзних республік: |
| Вибори: | |
| Останні вибори: | 26 березня 1989 |
| Адреса: | |
| Адреса: | Великий Кремлівський палац |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Історія
ред.Михайло Горбачов на XIX конференції КПРС у червні — липні 1988 року оголосив курс на політичну реформу. 1 грудня 1988 року було прийнято закон СРСР «Про вибори народних депутатів СРСР»[4] та внесено необхідні зміни до Конституції СРСР 1977 року[5].
Повноваження з'їзду
ред.До виняткового відомства з'їзду належали:
- прийняття Конституції СРСР та внесення до неї змін;
- визначених основних напрямків внутрішньої та зовнішньої політики СРСР;
- обрання Верховної Ради СРСР та її голови;
- затвердження голови Ради Міністрів СРСР, голови Верховного суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, голови Вищого арбітражного суду, обрання Комітету конституційного нагляду СРСР;
З'їзд приймав закони СРСР та постанови більшістю голосів від загальної кількості народних депутатів СРСР.
У грудні 1989 року З'їздом були прийняті «Регламент З'їзду народних депутатів СРСР»[6], а також закон «Про статус народних депутатів у СРСР»[7].
Склад З'їзду
ред.З'їзд складався з 2250 депутатів, обраних на 5 років у такому складі:
- 750 депутатів від територіальних округів (з рівною кількістю виборців);
- 750 депутатів від національно-територіальних виборчих округів за нормами:
- по 32 депутати від кожної союзної республіки,
- по 11 депутатів від кожної автономної республіки (АРСР),
- по 5 депутатів від кожної автономної області,
- по одному депутату від кожного автономного округу;
- 750 депутатів від загальносоюзних громадських організацій за квотами, встановленими Законом «Про вибори народних депутатів СРСР»:
Точна кількість депутатів від кожної громадської організації (у межах встановлених законом квот) визначалась на спільних засіданнях керівних органів даних організацій, що скликались Центральною виборчою комісією з виборів народних депутатів СРСР (остаточний розподіл сформувався на виборах на народних депутатів СРСР).
Вибори депутатів
ред.Вибори народних депутатів СРСР пройшли 26 березня — 21 травня 1989 року.
Сесії З'їзду народних депутатів СРСР
ред.Припинення діяльності
ред.5 вересня 1991 року V З'їзд народних депутатів СРСР прийняв «Декларацію прав і свобод людини»[8], оголосивши перехідний період для формування нової системи державних відносин, підготовки та підписання угоди про Союз Суверенних Держав[9]. На пропозицію Михайла Горбачова З'їзд ухвалив рішення про саморозпуск[2][3].
27 грудня 1991 року «у зв'язку з припиненням існування Союзу Радянських Соціалістичних Республік й утворенням Співдружності Незалежних Держав»[10] Верховна Рада Російської Федерації постановила припинити депутатську діяльність народних депутатів СРСР на території Російської Федерації із 2 січня 1992 року[10]. З того самого дня було заборонено застосовувати нормативні акти СРСР, що регулювали діяльність народних депутатів СРСР[10].
Між тим, деякі колишні депутати СРСР спробували організувати у річницю всесоюзного референдуму — 17 березня 1992 року — у Москві З'їзд народних депутатів СРСР[11]. Президія Верховної Ради Росії визнала спроби відновлення діяльності будь-яких органів колишнього СРСР на території Російської Федерації замахом на державний суверенітет Росії та несумісним зі статусом Російської Федерації як незалежної держави[11].
Примітки
ред.- ↑ Як вищий орган влади, тимчасово
- ↑ а б С. В. Коровєнков. Справи Кремля. Віддалені наслідки
- ↑ а б А. В. Торкунов. Сучасні міжнародні відносини. Дипломатія Росії на рубежі століть. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 8 травня 2011.
- ↑ Закон СРСР від 1 грудня 1988 року «Про вибори народних депутатів СРСР» // Відомості ВР СРСР. — 1988. — № 49. — ст. 729.
- ↑ Закон СРСР від 1 грудня 1988 року № 9853-XI «Про зміни та доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР» // Відомості ВР СРСР. — 1988. — № 49. — ст. 727.
- ↑ Постанова ЗНД СРСР від 20 грудня 1989 року № 960-1 «Про введення в дію Регламенту З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР» // Відомості ЗНД та ВР СРСР. — 1989. — № 29. — ст. 566.
- ↑ Закон СРСР від 21 грудня 1989 року «Про статус народних депутатів у СРСР» // Відомості ЗНД та ВР СРСР. — 1989. — № 29. — ст. 567.
- ↑ «Декларація прав і свобод людини» затверджена Постановою ЗНД СРСР 5 вересня 1991 року № 2393-1 // Відомості ЗНД та ВР СРСР. — 1991. — № 37. — ст. 1083.
- ↑ Постанова ЗНД СРСР від 5 вересня 1991 року № 2391-1 «Про заходи, що походять зі спільної Заяви Президента СРСР та вищих керівників союзних республік та рішень позачергової сесії Верховної Ради СРСР» // Відомості ЗНД та ВР СРСР. — 1991. — № 37. — ст. 1081
- ↑ а б в Постанова ВР РРФСР від 27 грудня 1991 року № 3025-1 «Про народних депутатів колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]» // Відомості ЗНД та ВР РРФСР. — 1992. — № 1. — 2 січня. — ст. 8.
- ↑ а б Постанова Президії ВР РФ від 11 березня 1992 року № 2493-1 «Про намір низки колишніх народних депутатів СРСР відтворити структури Союзу РСР, що розпався[недоступне посилання з липня 2019]» // Відомості ЗНД та ВР РФ. — 1992. — № 12. — 19 березня. — ст. 655.
Посилання
ред.- З'їзд народних депутатів СРСР [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.