Відкрити головне меню

Офіогомфус Цецилія

вид комах

Морфологічні ознакиРедагувати

Довжина тіла — 50-58 мм, черевце 37-39 мм, довжина заднього крила — 30-35 мм.

Забарвлення тіла оливково-зелена з чорними кільцями на черевці. Світлі частини тіла зелені (майже вся груди) або жовті. Край потилиці з двома виростами. Передній край крил інтенсивно-жовтого кольору, в основі задніх крил є трикутне жовта пляма. Ноги довгі, задні стегна у витягнутому стані досягають другого сегмента черевця.

Полові ознаки самця: нижній анальний придаток глибоко розколотий, самиці: генітальна пластинка невелика, з двома довгими тонкими виростами.

Личинка сіро-чорного кольору з жовтим малюнком. Пузата, хвостові нитки відсутні.

ПоширенняРедагувати

Від Центральної Азії до Європи, досягаючи Німеччини та Данії.

В Україні зареєстрований у Західному Лісостепу, Прикарпатті, Карпатах та в Закарпатській низовині. Дуже рідкісній вид, зустрічаються лише поодинокі особини.

Особливості біологіїРедагувати

Віддає перевагу річкові біотопи з піщаним або гравійним дном — переважно спокійні річки чи повільно поточні струмки, як позбавлені водної рослинності, так і не сильно густо зарослі. Бабки можуть відлітати відлітати на відстань до 500—800 м від місця виходу імаго. Дорослих особин можна побачити відпочиваючими на землі чи на рослинах. Реофіл. Літ імаго — в червні–липні, на півночі ареалу — включно серпень. Бабки мають власну мисливську ділянку, особливо її охороняють самці.

РозмноженняРедагувати

Самиці після спарювання відкладають яйця на скупчення водних рослин або рослинні залишки. Цикл розвитку даного виду — 2 роки. Личинки зустрічаються в густій водній рослинності.

Загрози та охоронаРедагувати

Загрози: зміна гідрологічного режиму річок, евтрофікація водойм внаслідок господарської діяльності людини. Внесено у II додаток Бернської конвенції, Червону книгу Білорусі (IV категорія), Червону книгу України, Червоної книги Литви.

Заповідання придатних для виду біотопів; виконання загальних вимог щодо охорони гідробіоценозів річок.

ПриміткиРедагувати

  1. Олена Дятлова, Людмила Хрокало, Влад Лондонський. Назви бабок фауни України

ПосиланняРедагувати