Отто Штапф (генерал)
Отто Штапф (нім. Otto Stapf; 13 листопада 1890, Іпгофен — 30 березня 1963, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту (1 квітня 1942). Єдиний кавалер одночасно Лицарського хреста Залізного хреста і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
| Отто Штапф | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Otto Stapf | ||||||||||||||||||||
 Штапф (праворуч) і Вальтер фон Райхенау з офіцерами пропагандистської роти (СРСР, вересень 1941). | ||||||||||||||||||||
| Народився |
13 листопада 1890 Іфофен, Кітцінґен, Нижня Франконія, Баварія, Німецька імперія[1] | |||||||||||||||||||
| Помер |
30 березня 1963 (72 роки) Мюнхен, ФРН[1] | |||||||||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||||||
| Військове звання |
 генерал від інфантерії | |||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||
Біографія ред.
1 серпня 1910 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З листопада 1938 року — 3-й обер-квартирмейстер Генштабу сухопутних військ і офіцер зв'язку із люфтваффе. З 6 листопада 1940 року — перший командир 111-ї піхотної дивізії. З 1 по 26 січня 1942 року тимчасово виконував обов'язки командира 44-го армійського корпусу. З 3 серпня 1942 року — начальник Східного економічного штабу, який очолював до його розпуску восени 1944 року.
Штапф вважався «особливо затятим противником Гітлера», хоча і не брав активну участь в русі Опору. Восени 1944 року він перед Йоахімом Куном «висловив надію на швидке усунення» Гітлера. Клаус фон Штауффенберг планував призначити Штапфа новим міністром залізничного транспорту.
Нагороди ред.
- Медаль принца-регента Луїтпольда
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 3-го класу з мечами
- Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест Залізного хреста (31 серпня 1941)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (10 вересня 1944)
- Баварський орден «За заслуги» (1961)
Література ред.
- Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Militaria-Archiv Patzwall, Hamburg 1984.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 133.
- Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 717.
- Peter Hoffmann: Stauffenbergs Freund: die tragische Geschichte des Widerstandskämpfers Joachim Kuhn. C.H. Beck, 2007, ISBN 3-406-55810-0, S. 94.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1030117594 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.