Вікіпедія

Отто Верба

Отто Рудольф Верба (німецькі оперативні псевдоніми «Отто Вербе», «Отмар Вербе», «доктор Отто Долль»; 2 листопада 1900, м. Годонін, Чехія, Австро-Угорщина — липень 1944, біля м. Люблін) — судетський німець, четар Української галицької армії, співробітник німецької військової розвідки в період Другої світової війни, зондерфюрер .

Отто Верба
Отто Верба
 Четар
зондерфюрер
Загальна інформація
Народження 2 листопада 1900(1900-11-02)
м. Годонін, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть липень 1944, біля м. Люблін
Військова служба
Рід військ  УГА
абвер
Війни / битви Українсько-польська війна
Друга світова війна
Командування
Калмицький кавалерійський корпус

Життєпис ред.

 
Отто Верба (ліворуч в шоломі) та генерал Зігфрід Генріці під час огляду калмицьких добровольців. 1942 рік.

Народився 1900 року у місті Годонін в Чехії, за походженням судетський німець.[1]

У віці 18 років, ще будучи курсантом військової академії, приєднався до Української галицької армії. Служив старшиною 4-го куреня 11-ї Стрийської бригади УГА. Після переходу армії за Збруч продовжив службу у цій же бригаді, яку тимчасово включили до склладу Залізної дивізії Армії УНР.

Після закінчення війни емігрував до Німеччини. Одружився з українкою, закінчив університет та працював архітектором і займався бізнесом.

У 1929-1930 працював у консульстві Німеччини в Одесі.

У червні 1941 року вступив на службу в Абвер і був визначений до «Абвергрупи-103».

У вересні 1942 року прибув на окуповану територію Калмицької АРСР як керівник групи особливого призначення «Журавель» (Sonderkommando Kranich), яка перебувала в оперативному підпорядкуванні «Абвергрупи-103». Зондеркоманда мала в своєму розпорядженні власний радіопередавач. Місцем постійної дислокації групи Долля була Еліста, проте на практиці співробітники групи працювали на всій окупованій території Калмикії та суміжних територіях[2] .

У вересні 1942 року командир 16-ї моторизованої дивізії генерал-майор Зігфрід Генріці сформував в Елісті калмицький кавалерійський ескадрон із місцевого населення та полонених червоноармійців.

Надалі було створено другий ескадрон. Пізніше, обидва калмицькі кавалерійські ескадрони були передані з підпорядкування 16-ї моторизованої дивізії в підпорядкування армійського командування і отримали нове найменування[3] :

На групу Долля було покладено керівництво діяльністю калмицькими формуваннями.

До кінця листопада 1942 на боці німців воювало 4 ескадрони калмиків, об'єднаних в «калмицьке з'єднання доктора Долля» (нім. Kalmüken Verband Dr. Doll). Вони використовувалися німцями для охорони об'єктів, несення патрульної служби, охорони флангів німецьких підрозділів, ведення розвідки та спостереження, боротьби з радянськими партизанами та розвідувально-диверсійними групами[4] .

Надалі число ескадронів збільшилося і з'єднання доктора Долля було переформовано в Калмицький кавалерійський корпус[5][6][7] .

Навесні 1944 року під керівництвом Отто Долля з калмицьких легіонерів абвером було підготовлено десантний підрозділ, призначений для перекидання на територію Калмикії з метою ведення диверсійно[8] терористичної діяльності в радянському тилу та організації антирадянського повстання на території Калмикії (операція «Солене озеро»)[9] .

Спробу німців перекинути «калмицький корпус» на територію СРСР було зірвано активними заходами органів військової контррозвідки «Смерш» ДКО СРСР.

У липні 1944 року під час проведення німецької антипартизанської операції «Штурмвінд» у районі Любліна (Польща) керував діями Калмицького корпусу, зник безвісти під час бою з партизанами Армії Людової.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Олег Стецишин. Ландскнехти Галицької армії. Часопис, Львів 2012. ISBN 978-966-2720-02-0
  2. ↑ д.ист. н., проф. К. Н. Максимов. Мифы доктора Долля // «Военно-исторический журнал», № 3, 2011. стр.29-33
  3. ↑ С. И. Дробязко. Под знамёнами врага. Антисоветские формирования в составе германских вооружённых сил, 1941—1945 гг. М., изд-во «ЭКСМО», 2004. стр.434
  4. ↑ Разведшкола № 005 / В. И. Пятницкий; История партизанского движения / И. Г. Старинов. — М., ООО «Издательство АСТ»; Минск, «Харвест», 2005. стр.18
  5. ↑ Калмыцкий кавалерийский корпус. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
  6. ↑ Калмыцкий легион СС: как мог измениться ход Великой Отечественной, если бы у него всё получилось. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 6 березня 2020.
  7. ↑ КАЛМЫЦКИЙ КАВАЛЕРИЙСКИЙ КОРПУС. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 березня 2020.
  8. ↑ Д. Тарасов. Большая игра. Стреноженные эскадроны // «Советская Россия» от 29 июня 1991
  9. ↑ Д. Тарасов. Большая игра. Стреноженные эскадроны // «Советская Россия» от 29 июня 1991

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Отто_Верба&oldid=42207714