Отруйна рослина

Отруйні рослини — рослини, в яких містяться токсини та/або хімічні речовини, які являють собою серйозний ризик виникнення хвороби, травми або смерті у людей чи тварин. Отруйні речовини (рослинні токсини, отрути рослин) можуть міститися у всій рослині загалом, або в її частинах — листі, квітах, плодах, насінинах, корі, кореневищі, корінні, цибулинах, більбі. Дія отруйних рослин зумовлена вмістом у них різних отруйних речовин: глюкозидів, ефірних олій, алкалоїдів, органічних кислот, смол, токсоальбумінів та інших хімічних сполук.

Адамова голова (Totenkopf) — як символічне позначення отрути, загрози чи смерті

Більшість отруйних рослин росте в тропічних країнах. У світі відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин, з яких в Україні росте до 250-300 видів.

Як і звичайні рослини, отруйні рослини можуть мати значення у народній медицині та у фармацевтичній промисловості для виготовлення лікарських засобів.

Список окремих отруйних рослин

• Аконіт волотистий (Akonitum paniculatum Lam.) Містить значну кількість алкалоїдів, найотруйнішим серед яких є аконітин. Отрута знаходиться, в основному, у корені та прикореневій частині рослини. Отруєння ними можливе при самолікуванні відварами та настоями рослин.
• Анемона дібровна
• Анемона жовтцева
• Багно звичайне
• Беладонна звичайна (Atropa belladonna L.) Містить у значній кількості отруйні алкалоїди, зокрема, атропін. Отруйні речовини із соку плодів беладонни спричиняють важке отруєння при самолікуванні чи їх вживанні.
• Блекота чорна (Hyoscyamus niger L.). У коренях, які схожі на корені петрушки, знаходяться сильнодіючі алкалоїди, що спричинюють значні отруєння.
• Болиголов плямистий (Conium maculatum L.). Отруйність рослини зумовлює алкалоїд коніїн, який міститься, в основному, у плодах до періоду достигання; в меншій мірі міститься в усіх інших частинах рослини.
• Бузина трав'яниста (Sambucus ebulus L.). Глюкозиди амігдалин (при розщепленні якого утворюється синильна кислота), самбуцинігрини, валеріанова і оцтова кислоти зумовлюють специфічний запах ягід, кори і листків рослини.
• Вороняче око
• Вех широколистий
• Дурман звичайний (Datura stramonium L.). Пагони, листки, плоди і насіння дуже отруйні через наявність в них алкалоїдів – атропіну та ін., хоча їх використовують для виготовлення лікарських препаратів. При самолікуванні чи випадковому вживанні можливе важке отруєння.
• Жовтець
• Молочай
• Омег
• Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.). Містить алкалоїд колхіцин, що є дуже сильною отрутою. Вживання насінин чи самолікування ними призводить до отруєння.
• Зіновать руська
• Рододендрон жовтий
• Рицина (Ricinus communis). В насінні міститься рослинна отрута білкової природи глікопротеїн рицин, який за хімічною структурою належить до лектинів. Цей білок незворотно і специфічно зв'язує вуглеводи. Токсична дія рицину полягає у зв'язуванні своїм В-ланцюгом з рецептором на поверхні клітини, подальшому розщепленні дисульфідного зв'язку і проникненні вивільненого при цьому ланцюга А до самої клітини. В клітині ланцюг А взаємодіє з субодиницями рибосоми, порушуючи синтез білків.
• Цикута отруйна (Cicuta virosa L.). Сильнотруйною речовиною є цикутотоксин, який знаходиться, в основному, у кореневищі. Вживання його в їжу чи для самолікування може спричинити смерть.
• Чемериця Лобелієва (Veratrum lobelianum Bernh.). Всі частини рослини містять велику кількість алкалоїдів, тому отруйні, хоча з них у народній медицині виготовляють мазі і настоянки.
• Чемериця біла

Див. також

• Отруйні медоносні рослини
• Токсичність
• Отрута
• Протиотрута

Посилання

• Отруйні рослини // Фармацевтична енциклопедія

Література

• Отруйні рослини: Навч. посіб. для студ. вищ. мед. та фармацевт. навч. закладів III-IV рівнів акредитації / Кол. авт.: О.Ю. Коновалова, В.А. Туманов, Ф.А. Мінченко, Т.К. Шураєва, Т.В. Джан, Л.Г. Дудченко, А.П. Лебеда, Є.М. Гергель, Л.М. Рибак.; під ред. О.Ю. Коновалової, В.А. Туманова.- К.: ПП „Блудчий М.І.”, 2011.- 494 с.: іл. – ISBN 978-966-97115-8-8
• Бурій, Валерій Михайлович. Дикорослі отруйні рослини міста Ватутіне та його околиць [Текст] / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль : Кандич С. Г. [вид.], 2017. - 30 с. : іл. - Бібліогр.: с. 17-28.