Остудник голий

вид рослин

Остудник голий (Herniaria glabra) — вид квіткових рослин родини гвоздичні (Caryophyllaceae).[1]

Остудник голий
Остудник голий (Herniaria glabra)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Остудник (Herniaria)
Вид:
Остудник голий (H. glabra)
Біноміальна назва
Herniaria glabra
L., 1753

Народні назви: собаче мило, гладун, грижниця.

Опис ред.

Остудник голий — однолітня рослина з слабо розвиненою кореневою системою, заввишки 15–30 см.Чашечка гола або майже гола. Квітки п'ятичленні. Чашолистків, пелюсток і тичинок по 5. Стовпчик малопомітний або зовсім нерозвинений, коробочка гола або вгорі коротко ворсиста. Стебла тонкі, довжиною 10-15 см, сильно розгалужені, стеляться по поверхні ґрунту. Листя супротивне, цільнокрайнє, жовтувато-зелене, з яйцеподібними, перетинчастими, війчастими прилистками. Квітки дрібні, жовтувато-зелені, зібрані в небагатоквіткові клубки в пазухах листя. Плоди — однонасінні горішки в чашечці. Цвіте рослина з червня до вересня. Плоди дозрівають в серпні-жовтні.

Поширення ред.

Рослина зустрічається по всій Європі, Північній Азії та Північній Африці. В Україні росте на відкритих місцях, галявинах, при дорогах як бур'ян. В Україні найчастіше зустрічається в Закарпатті, Прикарпатті, західне Полісся). Росте на сухих, часто кам'янистих схилах, на прирічкових пісках. Великих чагарників не утворює, зазвичай зустрічається невеликими групами.

Фармацевтичні властивості ред.

Трава містить глікозид герніарин, герніаріесапонін, алкалоїд пароніхін, геумарин, метиловий ефір, умбеліферона, ефірну олію. Використовується в гомеопатії. Остудником можна мити домашніх тварин (звідси назва собаче мило).

Заготівля ред.

Заготовляють траву під час цвітіння, зрізуючи ножиком.

Сушать та зберігають в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності 2 роки.

Примітки ред.

  1. Herniarin on www.liberherbarum.com. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.

Посилання ред.