Відкрити головне меню

Острів (Радивилівський район)

О́стрівсело в Україні, у Радивилівському районі Рівненської області. Населення становить 460 осіб.

село Острів
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Радивилівський
Рада/громада Демидівська селищна рада
Код КОАТУУ 5625886502
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 460
Площа 1,22 км²
Густота населення 424,59 осіб/км²
Поштовий індекс 35511
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°20′00″ пн. ш. 25°13′04″ сх. д. / 50.33333° пн. ш. 25.21778° сх. д. / 50.33333; 25.21778Координати: 50°20′00″ пн. ш. 25°13′04″ сх. д. / 50.33333° пн. ш. 25.21778° сх. д. / 50.33333; 25.21778
Середня висота
над рівнем моря
194 м
Водойми р. Пляшівка
Місцева влада
Адреса ради 35510, Рівненська обл., Радивилівський р-н, с.Пляшева, тел. 28-7-24
Карта
Острів. Карта розташування: Україна
Острів
Острів
Острів. Карта розташування: Рівненська область
Острів
Острів
Мапа

ІсторіяРедагувати

Мало кому з туристів, що бувають на території Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви», відоме це урочище. Воно знане серед жителів, що проживають в селі Острів Радивилівського району як Попів Горб. Знаходиться воно в цьому селі неподалік від млина, на підвищенні, з трьох сторін оточене мальовничими заплавами правого берега Пляшівки.

Пам’ятним знаком позначене місце, на якому з середини ХVІІ століття стояла церква святого архістратига Михайла, котру в 1912 році розібрали й перенесли на острів Журавлиха, де створювався заповідник «Козацькі могили». За переказами, саме в цьому храмі напередодні Берестецької битви 1651 року молилися гетьман Богдан Хмельницький, козацькі полковники Іван Богун, Філон Джаждалій, Мартин Пушкар та інші. Розповідають, що вже й тоді церква була «з історією», її начебто купили в Теслугові. Там при ній був похований поет ХVІ століття Іван Журавницький.

А втім, Попів Горб цікавий і як пам’ятка археології. Тут у 1970 – 1974 роках було розрито понад 250 квадратних метрів території, де дослідники під керівництвом Ігоря Свєшнікова виявили сім господарських ям древнього поселення, що визначається вченими як культура Вербковіце – Костенець (за назвами поселень у Польщі, де були виявлені перші поселення такого типу). Знахідки вказували на те, що вже 5 тисяч років тому, за часів знаної з історії доби міді, тут, біля річки, жили люди, котрі займалися землеробством, скотарством і мисливством. Були й знахідки більш раннього часу, так званої стжижовської культури – з другого тисячоліття до нашої ери, коли далекі пращури слов’ян виготовляли з волинського кременю сокири, ножі, вістря списів. Є свідчення, що біля Михайлівської церкви були поховані страченіпольською шляхтою 10 липня 1651 року корінфський митрополит Йоасаф і чернець Павло. Такої думки дотримувався, наприклад, історик Микола Костомаров. Священнослужителі були в таборі Богдана Хмельницького, виконуючи свою духовну місію. Йоасаф, друг покійного вже на той час константинопольського патріарха Кирила Лукаріса (раніше викладача Острозької академії на Волині), будучи усунутим із посади корінфського митрополита за колишні зв’язки з опальним патріархом, прибув в Україну 1648 року і став одним із найбільш активних помічників Богдана Хмельницького, зокрема, виконував дипломатичні обов’язки у контактах гетьмана з московським царем Олексієм МихайловичемКоли відбувалася Берестецька битва намети Хмельницького й митрополита Йоасафа стояли в урочищі Плісня (село Острів, центр села), тут протікала річка Плісня. Перед наметом Йоасафа звіддаля виднілися три грецькі, тобто православні, хрести.

За похідну церкву слугувала споруда з десяти наметів. Використовувалися три дзвони. Чи була в такому разі потреба Хмельницькому і його полковникам перепливати човнами Пляшівку, щоб перед вирішальним боєм 30 червня помолитися в Михайлівській церкві? Згідно з легендою, нібито саме тут, де сьогодні стоїть малопомітний хрест, сам митрополит відправив богослужіння, благословив гетьмана на війну за православну віру і підперезав його мечем, освяченим біля Гробу Господнього в Єрусалимі. Важливість події цілком могла спонукати полководців відвідати сільський храм, адже похідна церква не здатна була справити такого емоційного, духовного впливу, як церква постійна, давня, із чудовими іконами, що викликали благоговійні почуття. Шляхтичі неспроста називали Йоасафа єрусалимським патріархом, котрий «найбільше Русь підбурював». Тож коли якийсь хлопчина з челяді грабовського старости Сарбєвського застрілив митрополита з лука, його голову відтяли й принесли польському королеві. Він викупив у хлопця регалії, що свідчили про духовний стан убитого, їх було покладено перед іконою Холмської Богоматері.

А тіло митрополита й ченця (диякона) Павла, духівників Війська Запорізького, було віддане землі – цілком імовірно, що поховали їх саме при церкві Михайла, хоч навряд чи Йоасафа при тому нарядили в літургійний одяг, як схильний був вважати Костомаров. Не такими були умови після відступу козаків з-під Острова, щоб ушановувати полеглих повстанців і їхніх прибічників.

ПерсоналіїРедагувати

Учасники Другої світової війниРедагувати

Юхимчук Іван Гнатович

Дубовий Карл Альбінович

ПосиланняРедагувати