Осока короткошия

Осока короткошия, Осо́ка па́рвська (Carex brevicollis; місцеві назви — осо́ка горбова, скорода) — багаторічна рослина родини осокових. Лікарська і кормова рослина.

Осока короткошия
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Осокові (Cyperaceae)
Рід:	Осока (Carex)
Вид:	Осока короткошия (C. brevicollis)
Біноміальна назва
Carex brevicollis (DC), 1815

Опис

Трав'яниста рослина 30—45 см заввишки з розгалуженим міцним кореневищем, вкритим шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригранні, знизу облиствлені, з бурими розщепленими піхвами, з яких виходять 2—3 маточкових колоски. Листки лінійні (50 — 60 см завдовжки і 3—5 мм завширшки), зелені з сизуватим відтінком і жолобком, з двома жилками і загнутими вниз краями.

Суцвіття — колос. Верхній колосок тичинковий, коричневий. Маточкові колоски яйцеподібні, 1,5—2,5 см завдовжки, розсунуті. Покривні луски з шилоподібним вістрям, коричневі, посередині зелені, з трьома жилками. Плоди — горішки, мішечки оберненояйцеподібні або широкоеліптичні, круглясті (до 5 мм завдовжки), жовтувато-зелені з невиразними жилками, вкриті негустими шипиками. Носик короткий, з шорстким краєм, іржавий.

Близький вид — осока волосиста — відрізняється від осоки парвської малиновими піхвами, циліндричними маточковими колосками і голими або майже голими мішечками.

Екологія

Тіньолюбна рослина. Поширена в Лісостепу. Осока парвська росте в широколистяних лісах, серед чагарників. Цвіте у квітні.

Застосування

У науковій медицині осоку парвську використовують для виготовлення бревіколіну, що застосовується як допоміжний засіб при пологах. Діючим чинником сировини є алкалоїд бревіколін. Збирають надземну частину осоки зразу ж після цвітіння, зрізуючи серпами або ножами на висоті 5—7 см без торішніх пожовклих листків. Сушать у затінку, розкладаючи тонким шаром на папері або тканині. Суху сировину пакують у тюки по 20—50 кг або в мішки по 9—10 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Райони заготівель зосереджені у Вінницькій, Хмельницькій, північній частині Одеської, західній частині Кіровоградської області. Часто утворює суцільні зарості. Запаси сировини значні, проте рослина потребує дбайливого використання і охорони.

Як кормова рослина використовується на пасовищах. Є вказівки на отруйність її для худоби в зеленому стані.

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Осока парвська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 312. — ISBN 5-88500-055-7.