Оскар фон Міллер

Німецький інженер, засновник Німецького музея

Оскар фон Міллер (нім. Oskar von Miller; 7 травня 1855, Мюнхен — 9 квітня 1934, Мюнхен) — німецький інженер-будівельник, винахідник, один із засновників гідроенергетики. Засновник найбільшого в світі технічного Німецького музею.

Оскар фон Міллер
Oskar von Miller.jpg
Народився 7 травня 1855(1855-05-07)[1][2][…]
Мюнхен, Баварія
Помер 9 квітня 1934(1934-04-09)[1][2][…] (78 років)
Мюнхен, Німеччина
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина
Місце проживання
Діяльність інженер
Галузь engineer's degreed
Alma mater Мюнхенський технічний університет
Знання мов німецька[4]
Заклад AEG
Членство Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук і Verein Deutscher Ingenieured
Magnum opus Німецький музей
Батько Фердинанд фон Міллер
Нагороди
Поштова марка Німеччини, присвячена 100-річчю Німецького музею (2003)
Поштова марка ФРН, присвячена 100-річчю від дня народження О.фон Міллера (1955)

БіографіяРедагувати

Оскар Міллер народився в сім'ї ливарника, першого інспектора Королівських ливарних майстерень в Мюнхені, Фердинанда фон Міллера (1813—1887). У 1875 році батько Оскара і вся його родина були зведені в дворянський стан. Освіту будівельного інженера здобув у Вищій технічній школі Мюнхена. У 1875 Оскар знайомиться і товаришує з Рудольфом Дізелем. Після успішного закінчення навчання надходить в баварське міністерство будівництва.

У 1881 році молодий інженер відвідує в Парижі Міжнародну електричну виставку. Міллер має намір розглянути можливості гідроенергетики в Баварії. У 1882 він організовує в Мюнхені першу в Німеччині електротехнічну виставку. На цій виставці фон Міллеру і Марселю Депре (який з ним працював) вдалося вперше передати електроенергію лінією в 60 кілометрів — з Мізбаха до Мюнхена.

У 1883—1889 роках О. фон Міллер є директором (спільно з Емілем Ратенау) «Німецького едісонівського товариства» (нині — фірма AEG). Його плани з розвитку гідроенергетики спочатку не знайшли підтримки у баварського уряду. У 1884 році він будує в Мюнхені першу в Німеччині електростанцію. У тому ж році Оскар одружується з художницею Марією Зейц, від якої мав сімох дітей.

У 1890 році О. фон Міллер відкриває власну інженерну фірму, яка працювала переважно над проєктами в галузі енергетики. У 1891 він провадить керівництво «Міжнародною електротехнічною вистакою», яка відбувалася у Франкфурті-на-Майні. Тут йому вдалося передати електричний струм напругою в 20.000 вольт на відстань в 176 кілометрів, що стало сенсацією в царині застосування змінного струму.

У 1892 році вводиться в дію побудована за проєктом Міллера гідроелектростанція в Шенгайсінзі, що забезпечила електроенергією сусіднє місто Фюрстенфельдбрук — перше місто в Баварії, яке отримало електричне вуличне освітлення. Ця електростанція знаходиться до цих пір в робочому стані і є пам'яткою, яка охороняється державою.

У 1903 році фон Міллер домагається дозволу на будівництво Німецького музею техніки в Мюнхені. У цьому йому допомагають багато вчених світового значення — Макс Планк, Гуго Юнкерс, Вільгельм Конрад Рентген. Перший камінь у фундамент музейного комплексу заклав німецький імператор Вільгельм II. Будівництво музею тривало тривалий час; відкритий він був до 70-річчя О. фон Міллера в 1925 році.

У 1918—1924 роках він керував будівництвом найбільшої тоді в світі гідроелектростанції Вальгензеє. Був також засновником науково-дослідного і проєктного інституту по водному господарству в баварському Оберназі (нині «Versuchsanstalt für Wasserbau und Wasserwirtschaft, Oskar von Miller Institut»). У 1912—1914 роках він був головою «Спілки німецьких інженерів».

Помер внаслідок інфаркту незабаром після смерті в результаті нещасного випадку своєї дружини.

ВизнанняРедагувати

О. фон Міллер був лавреатом численних премій і нагород, почесним громадянином міста Мюнхен (1930), членом Королівської ради Баварії, почесним доцентом Вищої технічної школи Відня. У 1921 отримав Медаль Вільгельма Екснера, в 1925 був нагороджений Золотою медаллю міста Мюнхена і Медаллю Кармарша, в 1927 — перстнем Сіменса.

Його ім'ям названо вулиці Мюнхена, Франкфурта-на-Майні, Нюрнберга, Аугсбурга, Кайзерслаутерна, Швейнфурта й інших міст Німеччини. Бюст О. фон Міллера встановлений в Залі слави міста Мюнхен.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Wilhelm Füßl: Oskar von Miller : 1855—1934 ; eine Biographie, München: CHBeck, 2005, ISBN 3-406-52900-3
  • Wilhelm Füßl: Oskar von Miller. В: Katharina Weigand (вид.): Große Gestalten der bayerischen Geschichte. München: Herbert Utz Verlag, 2011, ISBN 978-3-8316-0949-9

ПосиланняРедагувати