Оріхівський Олексій Володимирович
Олексій Володимирович Оріхівський (8 червня 1982 — 21 грудня 2017) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Оріхівський Олексій Володимирович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 червня 1982 Залізничне | |
| Смерть |
21 грудня 2017 (35 років) Кам'янка | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Орєх» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2017 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1982 року в селі Залізничне (Полтавський район, Полтавська область). З 1984-го проживав у селі Кам'янка (Тростянецький район, Сумська область). 1999 року закінчив ЗОШ села Кам'янка, потім — ПТУ № 25 міста Тростянець за фахом тракторист-машиніст. Проходив строкову службу у військах ППО. Працював охоронцем, з 2011-го — кінологом у службі охорони Артемівського заводу шампанських вин.
Влітку 2014 року на прохідній заводу внаслідок вчиненого терористами артилерійського обстрілу зазнав поранень його товариш; Олексій добровольцем пішов до військкомату. З серпня 2014-го по вересень 2015 року проходив службу за мобілізацією на посаді командира саперного відділення 91-го полку, виконував бойові завдання в районі Дебальцевого. З жовтня по 12 грудня 2015 року проходив навчання в 184-му навчальному центрі — у жовтні підписав контракт. Після підготовки до свого підрозділу в десантну бригаду; молодший сержант, командир кулеметного відділення роти вогневої підтримки 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї бригади.
21 грудня 2017 року після опівночі внаслідок обстрілу поблизу селища Кам'янка зазнав важкого поранення уламком міни калібру 120 мм, що пробив бронежилет; за дві години помер.
23 грудня 2017 року похований на центральному кладовищі Тростянця, Алея Героїв.
Без Олексія лишились мама та молодший брат.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[1].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 грудня[2][3].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 21 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 21 грудня на YouTube
Джерела ред.
- Оріхівський Олексій Володимирович [Архівовано 28 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Український Меморіал