Оронцій Фінеус
Оронцій Фінеус, Оронцій Фіней (лат. Orontius Finnæus, Finæus Orontius, фр. Oronce Finé, 20 грудня 1494, Бріансон (нині — в департаменті Верхні Альпи), Франція — 8 серпня 1555, Париж) — французький математик і картограф.
| Оронцій Фінеус | |
|---|---|
| фр. Oronce Fine | |
 | |
| Народився | 20 грудня 1494[1][2] Бріансон, Французьке королівство[2] |
| Помер | 8 серпня 1555[1][2] (60 років) Париж, Французьке королівство[2] |
| Поховання | Церква Сент-Етьєн-дю-Мон[3] |
| Країна |  Франція[4] |
| Діяльність | математик, астроном, картограф, професор, архітектор |
| Alma mater | Паризький університет і Наваррський колеж (1522)[2] |
| Вчителі | Antoine Silvestred[2] |
| Знання мов | французька[5] і латина[5] |
| Заклад | Колеж де Франс[6][2], Наваррський колеж[7] і Q2983799?[7] |
| Роки активності | 1509[8] — 1555[8] |
| Magnum opus | La Sphère du monded і Oronce Fine astronomical clockd |
Життєпис
ред.
Займаючись в Парижі викладанням математики, Оронцій звернув на себе своїми викладацькими здібностями загальну увагу такою мірою, що в 1532 році власне для нього була заснована в Королівській колегії особлива кафедра. На його лекції приходили всі освічені люди Парижа: вчені та художники, чиновники і придворні, посли, принци і навіть король Франциск I. Більшість його сучасників поділяла погляд, що він висловив у листі до короля Франциска I (надрукований у вигляді введення до твору «Protomathesis»), погляд на себе, як засновника нового вивчення математики у Франції. Слава його не тільки як професора, але і як вченого поширилася у Європі. Як блискучий професор і діяч науки він зробив важливі послуги справі вивчення математичних наук у Франції, був сучасником португальця Нуніша Педру, італійця Нікколо Тарталья й француза Жана Бютео.
Не отримавши від рідних спадщини і перебуваючи протягом всього свого життя в постійній нужді, від якої не рятували його ні слава, ні навіть займана ним в Королівської колегії кафедра, він, в надії привернути до себе щедроти знатних меценатів, видавав для посвячення їм одні і ті ж свої твори в різних видах: то в окремому виданні, то в формі зборів, то у вигляді простого передруку зі зміненим заголовком або в іншому форматі, то, нарешті, у вигляді переказів на іноземній мові.
Карта світу
ред.Серед спадщини Оронція слід зазначити складену ним в 1532 році карту світу, що нині зберігається в Бібліотеці Конгресу США. На ній невідкрита тоді Антарктида зображена в обрисах без крижаного покриву[9]. Як стверджує викладач коледжу Чарльз Хепгуд в науковий обіг це карта потрапила лише в 1960 році завдяки його дослідженням[10].
Праці
ред.- «Protomathesis» (Париж, 1532);
- «De rebus mathematicis hactenus desideratis libri quatuor» (Париж, 1556);
Вшанування
ред.У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз надав ім'я Оронція Фінеуса кратеру на видимій стороні Місяця.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ а б https://books.google.cat/books?hl=ca&id=xq90EAAAQBAJ&pg=PA38 — С. 38.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Бурганський Г.Є., Фурдуй Р. С.,. Карта Оронция Финея/Глава 11. Загадки стародавних карт // ЗАГАДКИ ДРЕВНОСТИ (Белые пятна в истории цивилизации) = ЗАГАДКИ ДАВНИНИ: Білі плями в історії цивілізації. — К. : "Веселка", 1988. — 191 с. — ISBN ISBN 5-301-00196-5.(рос.)
- ↑ Чарльз Хэпгуд,. Карта мира Арантеуса Финауса, 1532 год/Глава IV. Антарктические карты Арантеуса Финауса, Хаджи Ахмеда и Меркатора. // Карты морских царей / составитель Н. Непомнящий. — М. : «Мистерия», 1994. — С. 3-132. — (Книга тайн — 5. Антология.) — 50000 прим. — ISBN 5-86422-109-2. (рос.)
Джерела
ред.- Бобынин В.,. Оронций Финеус // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXII. — С. 178—179. (рос. дореф.)
- Биография Оронция, Nouvelle Biographie universelle[en] (XVII, стр. 706—712).
- Hapgood, Charles Hutchins; Maps of the Ancient Sea Kings: Evidence of Advanced Civilization in the Ice Age; 1966; 1997 Paperback Reprint Edition, Adventures Unlimited Press, ISBN 0-932813-42-9.
Посилання
ред.- Колтыпин А. В., (2009). «Самые ранние карты Земли (Пири Рейса, Оронтия Финея, Герхарда Меркатора, Филиппа Буаше и других картографов) были составлены в палеогене». Архів оригіналу за 05-07-2016. Процитовано 05-07-2016. (рос.)
- «Древние карты». Архів оригіналу за 05-07-2016. Процитовано 05-07-2016. (рос.)
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |