Картографія

(Перенаправлено з Картограф)

Картогра́фія (англ. cartography, рос. картография, нім. Kartografie f, нім. Kartenlehre f) — це:

  1. Спосіб зображення сферичної поверхні, насамперед Земної, на плоскій поверхні, або аркуші паперу[1]. Традиційними проєкціями вважаються конічна, азимутальна і циліндрична (щодо проєкцій земної поверхні та інших дво- чи три- вимірних поверхонь). Найвідомішою циліндричною проєкцією є проєкція Меркатора, що датується 1569. Недолік цієї системи полягає в тому, що країни на різних широтах мають непропорційно великий вигляд, а паралелі та меридіани порушені. У 1973 німецький історик Арно Петерс запропонував проєкцію Петерса, при якій країни світу залишаються у властивих їм зонах.
  2. Галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення, створення і практичне використання карт[1]. Включає такі розділи: картознавство, математична картографія, екологічна картографія, картометрія, складання і редагування карт, видання карт і атласів.
  3. Власне створення географічних чи інших карт зветься картографуванням. Під цим терміном розуміють низку цілісних взаємопов'язаних заходів зі створення карти, зокрема, формулювання її тематики, розробка змісту, обґрунтування способів відтворення наявних даних (параметрів досліджуваних явищ)… Загалом етапи карто складання прописують у програмі майбутньої карти.
  4. В Україні наукові дослідження з картографії проводять у Відділенні географії Інституту геофізики НАН України, на відповідних кафедрах вишів та у відомчих НДІ.

ІсторіяРедагувати

Далекою предтечею географічних карт були стежки, протоптані тваринами та первісними людьми. Найдавніші зображення земної поверхні відноситься до сивої давнини, перші схеми місцевості відомі навіть у племен, які не мали писемності. Ймовірно, малюнок на бивні мамонта, знайдений на Межиріцькій стоянці (близько середини 15 тисячоліття до н. е.) є найдавнішою картосхемою в Східній Європі. Нині відомо близько 10 картографічних зображень первісних часів, знайдених на території України[2].

Найдавніші нині відомі карти:

Основоположником китайської картографії вважається Пей Сю.

Окремою дисципліною є історична картографія.

Картографія в СРСРРедагувати

Наявні завдання планового розвитку СРСР зумовили бурхливий розвиток картографії в країні, поставили умови створення грандіозних капітальних картографічних творів. Ініціаторами таких робіт виступили геодезист Ф. М. Красовський та географ О. О. Борзов. У 1924—1925 роках Вище геодезичне управління ВРНГ почало складати географічні описи до аркушів топографічних карт масштабу 1:100000.У 1927—1929 роках, за участі Борзова були складені дрібномасштабні загальногеографічні карти на всю територію країни. У 1930—1940 роках було розроблено нові методи зображення рельєфу, створено гіпсометричні карти Європейської частини СРСР (1939, під керівництвом Т. Н. Гунбіної); СРСР (1949, під керівництвом І. П. Заруцької). За період 1935—1950 років було картографовано в масштабі 1:100000 малозаселені неосяжні території тундри та тайги, широко впроваджено стереотопографічний метод зйомки. З 1950 років відбувся перехід до великомасштабних зйомок, широке впровадження аерофотозйомок. Створено Морський атлас, фундаментальна праця з географії морів та океанів, Атлас світу (1954).[4]

Географічна картографіяРедагувати

 
Приклад ілюстрованої карти

Географічна картографія — наука про відображення, дослідження та спостерігання географічних систем, через географічні карти та інші картографічні моделі[5]. Її концепція виражається в системному підході до картографування природних територіальних (ПТК) та соціально-економічних (СЕК) географічних систем різної складності та різного просторового охоплення — від місцевого (локального) до планетарного (глобального). Такий підхід зумовлює відображення елементів (компонентів), структури (будови), внутрішніх та зовнішніх зв'язків картографованої системи, а також факторів (чинників) та процесів, які визначають її функціонування (існування). Основні теоретичні положення науки розроблені московським картографом К. О. Саліщевим у кінці 1970 — на початку 1980-х років.

Математична картографіяРедагувати

Вивчає способи відображення поверхні Землі на площині. Оскільки поверхня Землі має кінцеву кривизну, її не можна відобразити у площині із збереженням усіх просторових відношень одночасно: кутів між напрямками, відстань і площ поверхнею.  Можна зберегти лише деякі із цих співвідношень.

Цифрова картографіяРедагувати

Розділ картографії, що охоплює теорію і практику створення і використання цифрової картографічної продукції. Цифрова картографія є не стільки самостійним розділом картографії, скільки її інструментом, обумовленим сучасним рівнем розвитку технології.

Географічні інформаційні системиРедагувати

Скорочено — ГІС — геоінформаційні системи

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  2. Сосса, Ростислав (2007). Cocca P. I. Історія картографування території України: Підручник. — К., Либідь, 2007. - 336 с. ISBN 978-966-06-0463-6. (українська). Київ: Либідь. с. 336. ISBN 978-966-06-0463-6. OCLC 156821453. 
  3. Харлей Дж. Б. Переписати історію картографії. // «Кур'єр ЮНЕСКО», серпень 1991, С. 10-15.
  4. (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.
  5. Топографія. Геодезія. Аерокосмічні методи дослідження Землі. Картографія. Словник-довідник. Архів оригіналу за 3 грудень 2007. Процитовано 4 жовтень 2007. 

ЛітератураРедагувати

Українською
  • Божок А. П., Молочко А. А., Остроух В. І. Картографія : підруч. для студ. геогр. ф-тів вищ. навч. закл / ред. : Н. Земляна. — К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2008. — 271 с. — ISBN 978-966-439-065-8.
  • Козаченко Т. І., Пархоменко Г. О., Молочко А. М. Картографічне моделювання : навч. посібник / під ред. А. П. Золовського. — Вінниця  : Антекс — У ЛТД, 1999. — 328 с.
  • Крохмаль Є. М., Левицький І. Ю., Благонравіна Л. О. П'ятимовний словник основних термінів і визначень з геодезії, фотограмметрії та картографії. — Х. : Харківський державний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, 1995. — 145 с.
  • Левицький І. Ю., Фурса Л. С. Українсько-російський картографічний словник. — К. : ГУГКК при Кабміні України, 1997. — 413 с.
  • Левицький І. Ю., Кондратенко І. І. Лабораторний практикум з топографії та картографії для студентів-географів. — Х. : [Б. в.], 2000. — 172 с.
  • Левицький І. Ю., Афанасьєва Т. М. Інтернет: терміни і визначення та сайти з картографії і геоінформатики. — К. : Аратта, : Книжкова палата України, 2003. — 167 с. — ISBN 966-7865-42-8.
  • Лозинський В. В., Андрейчук Ю. М. Картографо-топографічний словник-довідник: [навч. посіб.] / за наук. ред. І. П. Ковальчука. — К. : НУБіП України, 2014. — 253 с. — ISBN 976-966-1633-75-8.
  • Ляшенко Д. О. Картографія з основами топографії : навч. посіб. для вищ. навч. закл. — К. : Наукова думка, 2008. — 181 с. — ISBN 978-966-00-0737-6.
  • Паславський Т. Історична картографія і картознавство від стародавнього світу до європейського відродження : бібліографічний огляд видань 80-поч. 90-х років ХХ ст. // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. — Л. : Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника, НАН України, 2004. — Вип. 12. — С. 17-33. — ISSN 9660231520.
  • Позняк С. П., Красєха Є. Н., Кіт М. Г. Картографування ґрунтового покриву : Навч. посіб. — Л. : Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 2003. — 498 с.
Історія картографування території України
  • Вавричин М. Г., Дашкевич Я., Кришталович У. Україна на стародавніх картах: кінець XV — перша половина XVII ст. — К. : ДНВП «Картографія», 2004. — 207 с. — (Пам'ятки картографії України) — ISBN 966-631-526-2.
  • Вавричин М. Г. Відтворення України. Історія картографії, краєзнавство, біографістика / упоряд.: Н. Паславська, Н. Халак ; редкол.: П. Сохань (голова) та ін. — Л. : ІУАД, 2012. — 552 с. — ISBN 978-966-02-6451-9.
  • Калина Угрин. Поняття «Русь» в західноєвропейській картографії (XVI—XVIII ст.)=La notion de «Russie» dans la cartographie occidentale du début du XVIe siècle à la fin du XVIIIe siècle / пер. з фр. Михайла Поповича ; Укр. техн.-господар. ін-т. — Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. — 175 с. — ISBN 978-966-423-091-6.
  • Картографічна україніка (1945—2000) у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України : каталог / НАН України, Львів. наук. б-ка ім. Василя Стефаника / уклад. Т. М. Огородник, Н. В. Падюка ; наук. ред. І. І. Ровенчак. — К. : [Б. в.], 2006. — 342 с. — ISBN 966-02-3487-2.
  • Крип'якевич І. П. Історична картографія в Західній Україні (до 1939 р.) // Історичні джерела та їх використання. — 1964. — № 1. — С. 263-267.
  • Лашко С. П. Розвиток картографії на теренах України : Давня доба // Вісник КДПУ імені Михайла Остроградського : збірник статей. — Кривий Ріг, 2009. — Т. 58, вип. 5.
  • Сосса Р. І. Історія картографування території України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. — К. : Либідь, 2007. — 333 с. — ISBN 978-966-06-0463-6.
  • Шевчук П. М. ХХ літ плідної діяльності УТГК (1991—2011 рр.) : монографія / УТГК. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 76 с. — ISBN 978-617-607-358-1.
Російською
  • (рос.) Берлянт А. М. Теория геоизображений. — М. : ГЕОС, 2006. — 262 с. — ISBN 5-89118-356-8.

ПосиланняРедагувати