Відкрити головне меню

Орленко Петро Васильович

Петро Васильович Орленко (1904(1904), село Прелесне, тепер Слов'янського району Донецької області — 1970, місто Київ) — український радянський і партійний діяч, 1-й секретар Перемишльського і Стрийського міськкомів КП(б)У Дрогобицької області, секретар Дрогобицького обкому КПУ.

ЖиттєписРедагувати

Народився в бідній селянській родині. У чотирнадцятирічному віці втратив батька, а незабаром і матір. Закінчив двокласну школу.

Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником депо станції Слов'янськ на Донбасі. Вступив до лав комсомолу, був на комсомольській роботі. З 1923 року працював секретарем сільської ради села Троїцьке на Донбасі, пізніше був секретарем Троїцького сільського комсомольського осередку.

Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1929 року працював на партійній роботі в селі Петрівка на Донбасі, де організував і очолив сільськогосподарську артіль. Працював заступником директора Слов'янської машинно-тракторної станції. До 1934 року — директор Осиновської машинно-тракторної станції Донецької області.

У 1934—1937 роках — партійний організатор КП(б)У заводу, інструктор Краматорського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У 1937—1939 роках — 1-й секретар Старобешівського районного комітету КП(б)У Сталінської області.

У вересні 1939 року очолив Тимчасове управління міста Перемишля Львівського воєводства (Дрогобицької області). У 1939 — червні 1941 р. — 1-й секретар Перемишльського міського комітету КП(б)У Дрогобицької області.

У липні 1940 року був призначений 1-м секретарем Бельцівського повітового комітету КП(б)У в Бесарабії, але, у зв'язку із утворенням Молдавської РСР, до роботи не приступив.

З червня 1941 року — учасник німецько-радянської війни. Один із керівників оборони міста Перемишля від німецьких військ у червні 1941 року. Був секретарем партійного бюро зведеного батальйону оборонців Перемишля, служив комісаром у військах протиповітряної оборони. Важко захворів, став інвалідом ІІ-ї групи, лікувався у місті Ашхабаді Туркменської РСР.

До 1943 року працював інструктором промислово-транспортного відділу Ашхабадського обласного комітету КП(б) Туркменії.

У 1943—1944 роках — у розпорядженні ЦК КП(б)У, інструктор організаційного відділу ЦК КП(б)У.

У 1944—1950 роках — 1-й секретар Стрийського міського комітету КП(б)У Дрогобицької області.

У 1950 — лютому 1951 р. — секретар Дрогобицького обласного комітету КП(б)У.

У 1951—1970 роках — на керівній роботі в Міністерстві геології Української РСР: працював старшим інженером відділу керівних кадрів і навчальних закладів, неодноразово обирався секретарем партійної організації КПУ міністерства.

Помер в Києві у серпні 1970 року.

ЗванняРедагувати

  • старший політрук

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати