Вікіпедія

Оренбурзька єпархія

Оренбурзька єпархія — єпархія Російської православної церкви. Об'єднує парафії та монастирі на території центральних районів Оренбурзької області. Входить до складу Оренбурзької митрополії.

Оренбурзька єпархія

Нікольський кафедральний собор
Основні дані
Церква Російська православна церква
Заснована 16 жовтня 1799
Юрисдикція Росія Росія, Оренбурзька область
Єпархіальний центр Оренбург
Кафедральний собор Нікольський кафедральний собор[d][commons]
Благочинь 17
Парафій 230[1]
Сайт oren-eparh.ru
Правлячий архієрей

Оренбурзький і Саракташський

Веніамін (Зарицький)
CMNS: Оренбурзька єпархія у Вікісховищі

Історія ред.

Оренбурзька єпархія утворена 16 жовтня 1799 року. Виділена із Казанської і (частиною) Вятської єпархій.

Спочатку кафедра перебувала в Уфі. З 21 березня 1859 року поділена на дві самостійні єпархії: Оренбурзьку і відокремлену від неї Уфимську.

У 1860 році було відкрито Оренбурзьке Духовне училище, в 1884 році — Оренбурзьку Духовну семінарію, в 1889 році — Оренбурзьке єпархіальне жіноче училище. У 1895 році був побудований і освячений Оренбурзький Казанський кафедральний собор — четвертий в Росії за величиною.

Як пише Олег Бедул[2]:

 

На Великдень 1930 року над Оренбургом ще стояв колокольний дзвін. А вже восени дзвони почали знімати. Дрібні і середні розбивали на місці, великі вивозили. Закрили жіночий монастир, церкви на військовому і старому кладовищах, при кадетських корпусах. Незабаром замки з'явилися на Казанському кафедральному соборі, Петропавлівському, Серафимовському, Введенському храмах ... До 1935 року з двадцяти двох оренбурзьких церков залишалися діючими чотири - Микільська та три обновленських, а до 1935-го лише одна - Дмитріївська. Правий боковий вівтар і центр храму належав обновленцям, лівий - староцерковникам або, як їх стали називати, тихоновцями.

Оригінальний текст (рос.)
На Пасху 1930 года над Оренбургом ещё стоял колокольный звон. А уже осенью колокола начали снимать. Маленькие и средние разбивали на месте, большие увозили. Закрыли женский монастырь, церкви на военном и старом кладбищах, при кадетских корпусах. Вскоре замки появились на Казанском кафедральном соборе, Петропавловском, Серафимовском, Введенском храмах… К 1935 году из двадцати двух оренбургских церквей оставались действующими четыре — Никольская и три обновленческих, а к 1935-му лишь одна — Димитриевская. Правый придел и центр храма принадлежал обновленцам, левый — староцерковникам или, как их стали называть, тихоновцам.
  

З встановленням радянської влади держава взяла різкий курс на знищення Церкви. Згідно звіту Уповноваженого у справах Російської Православної Церкви Чкаловської області, на початку 1944 року в області не залишилося жодної діючої церкви. Однак серед населення області було, мабуть, дуже багато віруючих. Наприклад, на Великдень в 1939 році в обласному центрі практично зупинився паровозоремонтний завод; на Київському руднику робота була зовсім припинена[3]. Вцілілі духовні особи продовжували служити в підпіллі. Наприклад, черниці закритих монастирів продовжували служити, проживаючи в приватному секторі та на квартирах[4].

До кінця Німецько-радянської війни сталінський уряд дозволив відкрити кілька храмів. У 1947 році в єпархії була відкрита свічкова майстерня[5]. Вона активно працювала — наприклад, за 1959 рік нею було випущено 10,4 тонни свічок, з яких 5,4 тонни були реалізовані в оренбурзьких парафіях, а частина відправлена в інші єпархії (наприклад, в Челябінську та Іванівську)[6].

У період хрущовської антирелігійної кампанії єпархія сильно постраждала. У січні 1959 року був знятий з посади оренбурзький Уповноважений у справах РПЦ А. М. Березін (обіймав цю посаду з жовтня 1948 року) і незабаром був засуджений на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна «за хабарі від духовенства»[7]. Багато храмів було закрито, а число священиків в єпархії скоротилося в 1959—1964 роках з 62 до 27[8].

5 жовтня 2011 року зі складу Оренбурзької єпархії були виділені Бузулуцька і Орська єпархії. 6 жовтня 2011 року в межах Оренбурзької області була утворена Оренбурзька митрополія, що включає в себе Бузулуцьку, Оренбурзьку і Орську єпархії.

Назви ред.

  • Оренбурзька і Уфимська (16 жовтня 1799 — 21 березня 1859)
  • Оренбурзька (21 березня 1859 — 26 листопада 1903)
  • Оренбурзька і Уральська (26 листопада 1903 — 7 листопада 1908)
  • Оренбурзька і Тургайська (7 листопада 1908 — близько 1920)
  • Оренбурзька (близько 1920 — після 1939)
  • Чкаловська (після 1939 — липень 1945)
  • Чкаловська і Бузулуцька (липень 1945 — 7 грудня 1957)
  • Оренбурзька і Бузулуцька (7 грудня 1957 — 5 жовтня 2011)
  • Оренбурзька (з 5 жовтня 2011)

Єпископи ред.

  • Амвросій (Келембет) (13 листопада 1799 — 25 травня 1806)
  • Августин (Сахаров) (10 червня 1806 — 6 січня 1819)
  • Інокентій (Смирнов) (назначений 25 січня 1819; назначення відхилене)
  • Феофіл (Татарський) (23 березня 1819 — 19 травня 1823)
  • Амвросій (Морев) (17 червня 1823 — 1 грудня 1828)
  • Аркадій (Фьодоров) (8 грудня 1828 — 8 серпня 1831)
  • Михаїл (Добров) (27 вересня 1831 — 30 жовтня 1835)
  • Іоанникій (Образцов) (16 листопада 1835 — 20 листопада 1849)
  • Йосиф (Богословський) (20 листопада  1849 — 27 серпня 1853)
  • Антоній (Шокотов) (27 серпня 1853 — 17 березня 1858)
  • Антоній (Радонезький) (15 червня 1858 — травень 1861)
  • Варлаам (Денисов) (19 березня 1862 — 11 травня 1866)
  • Митрофан (Віцинський) (9 листопада 1866 — 23 травня 1879)
  • Веніамін (Биковський) (23 травня 1879 — 5 квітня 1882)
  • Веніамін (Смирнов) (5 квітня 1882 — 1 травня 1886)
  • Макарій (Троїцький) (21 травня 1886 — 22 жовтня 1895)
  • Микола (Адоратський) (22 жовтня 1895 — 29 жовтня 1896)
  • Тихон (Клітін) (15 листопада — 5 грудня 1896)
  • Володимир (Соколовський-Автономов) (22 грудня 1896 — 26 листопада 1903)
  • Яким (Левицький) (26 листопада 1903 — 13 серпня 1910)
  • Феодосій (Олтаржевський) (13 серпня 1910 — 26 липня 1914)
  • Мефодій (Герасимов) (30 липня 1914—1920)
  • Аристарх (Ніколаєвський) (1 березня 1920 — кінець 1923)
  • Іаков (Маскаєв) (31 липня 1924 — 2 січня 1928)
  • Діонісій (Прозоровський) (грудень 1927 — 29 листопада 1928)
  • Павло (Введенський) (29 листопада  1928 — 30 грудня 1931)
  • Арсеній (Соколовський) (30 грудня 1931 — 8 жовтня 1936)
  • Варлаам (Козуля) (23 травня — 10 жовтня 1937)
    • 1937—1945 — кафедра вдовувала
  • Мануїл (Лемешевський) (14 лютого 1945 — 5 вересня 1948)
  • Борис (Вік) (4 березня 1949 — 26 вересня 1950)
  • Варсонофій (Гриневич) (31 жовтня 1950 — 16 листопада 1953)
  • Михаїл (Воскресенський) (4 грудня 1953 — 23 листопада 1960)
  • Палладій (Камінський) (31 травня 1960 — 14 травня 1963)
  • Леонтій (Бондар) (14 травня 1963 — 24 січня 1999)
  • Сергій (Польоткін) (24 січня  — 19 липня 1999) в.о.
  • Валентин (Міщук) (19 липня 1999 — 22 жовтня 2015)
  • Веніамін (Зарицький) (з 22 жовтня 2015)

Монастирі ред.

  • Свято-Андріївський монастир (чоловічий; село Андріївка, Саракташський район)
  • Свято-Микільський монастир (чоловічий; село Новомикільське, Олександрівський район)
  • Успенський монастир (жіночий; в місті Оренбурзі)

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ МК в Оренбурге[недоступне посилання]
  2. ↑ Олег Иванович Бедула Крест Господень никогда не превышал меру моих сил… О старосте самарского Вознесенского собора Андрее Андреевиче Савине (1921—2005) [Архівовано 2016-08-09 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Шубкин В. М. Воинствующий атеизм как политика государства в предвоенные годы на территории Оренбургской (Чкаловской) области // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2014. — № 3 (58). — С. 74
  4. ↑ Шубкин В. М. Воинствующий атеизм как политика государства в предвоенные годы на территории Оренбургской (Чкаловской) области // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2014. — № 3 (58). — С. 69
  5. ↑ Шубкин В. М. Оренбургская епархия в период хрущевских гонений (1958—1964) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2013. — № 2 (51). — С. 73
  6. ↑ Шубкин В. М. Оренбургская епархия в период хрущевских гонений (1958—1964) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2013. — № 2 (51). — С. 74
  7. ↑ Шубкин В. М. Оренбургская епархия в период хрущевских гонений (1958—1964) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2013. — № 2 (51). — С. 71
  8. ↑ Шубкин В. М. Оренбургская епархия в период хрущевских гонений (1958—1964) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия 2: История. История Русской Православной Церкви. — 2013. — № 2 (51). — С. 84
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оренбурзька_єпархія&oldid=38412357