Відкрити головне меню
Орангутан
Орангутан борнейський (Pongo pygmaeus)
Орангутан борнейський (Pongo pygmaeus)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Людиноподібні (Pongidae)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Орангутан (Pongo)
(Lacépède, 1799)
Mapa distribuicao pongo.png
Види
Pongo pygmaeus
Pongo abelii
Pongo tapanuliensis
Pongo hooijeri
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pongo
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pongo
EOL logo.svg EOL: 42005
ITIS logo.svg ITIS: 572839
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9599
Fossilworks: 40897

Орангутан (Pongo) — рід ссавців з родини гомінідів. Орангутани — єдиний сучасний рід в підродині Ponginae, до вимерлих родів якої належать гігантопітеки (Gigantopithecus) і сівапітеки (Sivapithecus).

МорфологіяРедагувати

Орангутани — тварини, великі за розміром. Ріст самців може досягати 1,5 м (зазвичай менше), маса тіла — 50—90 і навіть 135 кг. Самки значно менші: близько 1 м росту при масі в 30—50 кг. Статура масивна, сильно розвинена мускулатура. Задні кінцівки короткі, передні — навпаки — дуже довгі, доходять до кісточок. Волосяний покрив не густий, червонувато-коричневий, з довгим волоссям на плечах. Цікаво, що великі пальці ніг можуть повертатися і протиставлятися решті пальців — це пристосування до лазіння по деревах.

Голова велика, з широким обличчям, високим лобом і помітно виступаючою мордою. Розвинені сагітальний і потиличний гребінь; надочноямкові вали відсутні. У дорослих самців на щоках характерні нарости з жиру і сполучної тканини, є вуса і борода.

ПоширенняРедагувати

Орангутани мешкають тільки в дощових лісах островів Борнео і Суматра. Практично все життя вони проводять на деревах, по яких пересуваються за допомогою дуже довгих рук (їх розмах — до 2 м — значно перевищує ріст мавпи), допомагаючи собі ногами. Цікаво, що орангутани настільки адаптувалися до життя на деревах, що навіть воду зазвичай п'ють з листя, дупел, або просто злизують після дощу зі своєї шерсті. В окремих випадках, коли орангутани все ж таки спускаються на землю, то пересуваються на всіх чотирьох кінцівках. На ніч орангутани будують гнізда для сну, зазвичай щоразу нові.

Стиль життяРедагувати

Живуть орангутани поодинці, тільки дитинчата тримаються при своїх матерях і зрідка зустрічаються групи з двох самиць. Самиці взагалі ставляться до періодичних зустрічей одна з одною спокійно і можуть разом харчуватись. Самці ж залишаються кожен на своїй території і чужинців не люблять. При зустрічі спочатку відбувається демонстрація сили: гучне гарчання, ламання гілок тощо. Якщо ніхто не відступає, бачивши перевагу суперника, трапляється бійка, яка зазвичай закінчується тим, що один з борців здається і тікає. Але в цілому, характер орангутанів цілком мирний.

Орангутани їдять переважно фрукти і листя дерев. Втім, на відміну від горил, вони не є строгими вегетаріанцями і поїдають комах, яйця птахів і зрідка навіть пташенят. Крім того, в їх дієту входять мед, горіхи, кора дерев.

Як і інші представники гомінід, орангутани — дуже розумні тварини. Деякі їх популяції регулярно використовують інструменти для добування їжі.

Життєвий циклРедагувати

Статева зрілість у самиць наступає в 8—12 років, у самців — в 14—15. Після вагітності тривалістю близько 8,5 місяців, народжується 1, рідше 2 дитинчати. Новонароджені важать 1,5—2 кг, годуються молоком матері до 3—4 років і живуть з нею приблизно до 6—8 років. Таке незвично довге дитинство пояснюється способом життя орангутанів: після відходу від матері інші мавпи залишаються в сім'ї (або зграї), а орангутанам-одинакам потрібно бути добре підготовленим до самостійного життя. Живуть орангутани до 30 років, в неволі іноді набагато довше.

ІнтелектРедагувати

Орангутани є одними з найрозумніших приматів. Експерименти показують, що вони можуть розв'язувати деякі задачі, пов'язані з невидимим переміщенням. Крім того, зоопарк Атланти має сенсорний комп'ютерний екран, на якому два орангутани грають в ігри. Вчені сподіваються, що дані, які вони збирають, допоможуть дослідникам дізнатися про шаблони соціалізації, наприклад, навчаються мавпи поведінки шляхом проб і помилок чи наслідуванням, і вкажуть на нові стратегії збереження. У 2008 році дослідження двох орангутанів в Лейпцізькому зоопарку показало, що вони можуть діяти з «розрахунком на взаємність», який включає в себе оцінювання втрат і переваг обміну дарунками і відстеження їх протягом тривалого часу. Орангутани — перший з видів, крім людей, здатний зробити це. Орангутани дуже технічно грамотно будують гнізда, готуючи нове гніздо щовечора лише за 5-6 хвилин і вибираючи гілки, які надійно витримують їх вагу.

СистематикаРедагувати

За результатами останніх досліджень виділяють три види орангутанів з трьома підвидами в одному з них:

Раніше виділявся один вид: звичайний орангутанг (Pongo pygmaeus) з підвидами калімантанський орангутанг (P. pygmaeus pygmaeus) і суматранський орангутанг (Pongo pygmaeus abelii).

Викопні види:

  • Рongo hooijeri (В'єтнам)
  • Рongo weidenreichi (В'єтнам, південь Китаю)
  • Рongo palaeosumatrensis (Суматра).

ЧисельністьРедагувати

Згідно з попередніми звітами чисельність тапанульського орангутана (який був описаний лише 2017 року) становить менше 800 тварин. Чисельність калімантанських орангутанів на початку 1970-х років оцінювалася більш ніж в 200 000 тварин, до 2017 року зменшилася більш ніж на 50 відсотків через втрату середовища існування і браконьєрство. Оцінки чисельності суматранських орангутанів варіюються від 6 600 до понад 14 000 тварин.

ЗагрозиРедагувати

Орангутани перебувають під загрозою зникнення в дикій природі, головним чином, через знищення природного середовища їхнього мешкання. Незважаючи на створення національних парків, нелегальна вирубка лісів триває й досі, переважно — нелегально. Іншою серйозною загрозою є браконьєрський вилов дитинчат орангутана для нелегальної торгівлі. При цьому зазвичай матір убивають, оскільки вона не віддає своєї дитини. Статус борнейського (калимантанського) орангутана — в небезпеці. Статус суматранського і тапанульського — критичний.

У червні 2018 року в зоопарку Перта, столиці штату Західна Австралія, помер[2] найстаріший[3] на планеті орангутан: «Велика стара леді», 62-річна самка суматранського орангутана на прізвисько Пуан (англ. Puan; 1956–2018) народила 11 дітей та загалом мала щонайменше 54 нащадки, деякі з яких були випущені в дику природу.[4][5]

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати