Операція «Діп вотер»

Операція «Діп вотер» (англ. Operation Deep Water) — військово-морські навчання НАТО, що проводились 1957 року в Середземному морі та імітували захист Дарданелл від радянського вторгнення. Взявши під контроль цей вузький прохід у випадку війни, можна було б запобігти входу радянського Чорноморського флоту до Середземного моря[1].

Операція «Діп вотер»
Частина Холодної війни (1953–1962)
Gallipolimap2.png
Затока Сарос
Тип Багатосторонні навчання НАТО
Місце проведення Егейське море, Туреччина
Автор плану Об'єднане командування ОЗС НАТО у Південній Європі (AFSOUTH)
Мета Розгортання військово-морських і десантних сил НАТО
Дата Вересень 1957
Виконавець Віце-адмірал Чарльз Браун, командувач Ударними військово-морськими силами НАТО в Південній Європі (COMSTRIKFORSOUTH)
Результат Навчання успішно проведені

Операція «Діп вотер» була частиною серії військових навчань НАТО, які відбулися восени 1957 року. Ці навчання включали імітацію повітряного ядерного удару в районі Галліполі, що відображало політику «ядерної парасольки» НАТО з урівноваження чисельної переваги Радянського Союзу у сухопутних військах в Європі. Під час операції «Діп вотер» підрозділи Корпусу морської піхоти США вперше брали участь у вертолітній десантно-штурмовій операції за кордоном.

Проведення операціїРедагувати

Навчання проходили в зоні відповідальності Союзних військ в Південній Європі і проводились одним з підпорядковуваних їм командувань — Ударними військово-морськими силами НАТО в Південній Європі (STRIKFORSOUTH) під керівництвом американського віце-адмірала Чарльза Брауна, який також командував Шостим флотом США[2][3]. В цілому в операції «Діп вотер» взяли участь 96 кораблів[4].

За сценарієм операції, сили НАТО захищали Дарданелли від радянського вторгнення в цілях запобігання введенню радянського Чорноморського флоту до Середземного моря[1]. Враховуючи величезну кількісну перевагу сил Радянського Союзу і Варшавського договору, НАТО прийняло концепцію «ядерної парасольки» для захисту Західної Європи від радянського наземного вторгнення[5][6][7][8]. У зв'язку з цим, операція почалася з імітації атомного авіаудару в районі Галліполі (Туреччина) 25 вересня 1957 року.

Операція «Діп вотер» завершилася 29 вересня 1957 року висадкою в затоці Сарос біля Галліполі 8 тисяч американських морських піхотинців з 38 десантних кораблів, очолюваних кораблем USS Pocono[2][3][4][9]. Основним підрозділом американської морської піхоти був посилений 6-й полк під командуванням полковника Остіна Шофнера. Під час операції 3-й батальйон 6-го полку став першим американським підрозділом, що брав участь у вертолітній десантно-штурмовій операції («вертикальному охопленні») за кордоном. Це був також перший випадок, коли спеціальна група повітря-море-земля морської піхоти США використовувалась в навчаннях НАТО[10][11].

На всіх етапах операції «Діп вотер» повітряну підтримку надавали авіаносці Шостого флоту США[2][3]. В ході навчань над спеціальною десантною групою НАТО протягом трьох днів з боку Болгарії неодноразово пролітав неопізнаний двомоторний реактивний бомбардувальник Ту-16, що змусило адмірала Брауна наказати двом реактивним винищувачам FJ-3 перехопити його[3][12].

Американські підрозділи, задіяні в навчанняхРедагувати

 
USS Lake Champlain з VMA-324
 
USS Franklin D. Roosevelt
 
USS Randolph

Підрозділи морської піхотиРедагувати

Наступні підрозділи морської піхоти брали участь[11][13]:

  • 6-а полкова висадочна команда (RLT-6)
    • 3-й батальйон 6-го полку
    • 2-а десантна розвідувальна рота
  • Підрозділи авіації морської піхоти на борту USS Lake Champlain (CVS-39):
    • 312-а морська винищувальна ескадрилья (VMF-312) — North American FJ-3/3M Fury
    • 324-а морська штурмова ескадрилья (VMA-324) — Douglas AD-4B Skyraider
    • 533-я морська штурмова ескадрилья (VMA-533) — Grumman F9F-8 Cougar
    • 26-а морська авіаційна група (MAG-26)
      • 461-а морська вертолітна транспортна ескадрилья (середня) (HMR(M)-461) — Sikorsky HRS-3
      • 262-а морська легка вертолітна ескадрилья (HMR(L)-262) — Sikorsky HR2S-1

Підрозділи авіаносної авіаціїРедагувати

17-а авіаносна авіагрупа (CVG-17) на борту USS Franklin D. Roosevelt (CVA-42)[14]:

  • 173-я винищувальна ескадрилья (VF-173): FJ-3M Fury
  • 171-а винищувальна ескадрилья (VF-171): F2H-3 Banshee
  • 74-а винищувальна ескадрилья (VF-74): F4D-1 Skyray
  • 175-а штурмова ескадрилья (VA-175): AD-6 Skyraider
  • Важка штурмова ескадрилья (VAH-3): A3D-1 Skywarrior
  • Всепогодна штурмова ескадрилья 33 (VA(AW)-33), 37-й загін: AD-5N Skyraider
  • 12-а авіаносна воздушна ескадрилья раннього попередження (VAW-12), 37-й загін: AD-5W Skyraider
  • 62-а фоторозвідувальна ескадрилья (VFP-62), 37-й загін: F2H-2P Banshee & F9F-6P Cougar
  • 2-а допоміжна вертолітна ескадрилья (HU-2), 37-й загін: HUP-2

4-а авіаносна авіагрупа (CVG-4) на борту USS Randolph (CVA-15)[15]:

  • 73-я винищувальна ескадрилья (VF-73): FJ-3/3M Fury
  • 43-я винищувальна ескадрилья (VF-43): F9F-8 Cougar
  • 22-а винищувальна ескадрилья (VF-22): F2H-4 Banshee
  • 45-а штурмова ескадрилья (VA-45): AD-6 Skyraider
  • 7-а важка штурмова ескадрилья (VAH-7), 36-й загін: AJ-2 Savage
  • 12-а авіаносна воздушна ескадрилья раннього попередження (VAW-12), 36-й загін: AD-5W Skyraider
  • 62-а фоторозвідувальна ескадрилья (VFP-62), 36-й загін: F9F-6P Cougar
  • 2-а допоміжна вертолітна ескадрилья (HU-2), 36-й загін: HUP-2

РезультатРедагувати

Віце-адмірал Браун підвів підсумки операції «Діп вотер», зазначивши: «Якби я був росіянами, я б забирався геть звідти (з Дарданелл), якщо б почалася війна. З тим, що ми маємо, ми можемо зробити з них мавпяче м'ясо»[16]. Операція «Діп вотер» проходила в рамках серії одночасних навчань НАТО, що проводились восени 1957 року та були наймасштабнішими військовими зусиллями НАТО на сьогоднішній день, із залученням більш ніж 250 тисяч чоловік, 300 кораблів і 1500 літаків, відправлених з Норвегії до Туреччини[2][17].

Іншими навчаннями 1957 року були операція «Страйкбек», зосереджена на східно-атлантичному/північноєвропейському флангу НАТО; операція «Каунтер панч» за участю Союзних військ в Центральній Європі на європейському материку; операція «Стенд фьорм» в протоці Ла-Манш; операція «Сі вотч» — навчання з супроводу конвою в північній частині Атлантичного океану; і операція «Фенд офф»/«Фішплей» — протичовнові навчання в районі між Гренландією, Ісландією та Великою Британією («GIUK-прохід»)[2][3][4][18][19][20][21].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Time Inc (1957-10-07). LIFE. Time Inc. с. 56. 
  2. а б в г д Emergency Call. TIME. 30 September 1957. Процитовано 2008-09-27. 
  3. а б в г д All Ashore. TIME. 1957-10-07. Процитовано 2008-11-07. 
  4. а б в S. Filshtinsky (1957). NATO Autumn Manoeuvres. International Affairs (Minneapolis-Moscow, USA-Russia) 11 (3): 96–97. Процитовано 2011-09-22. 
  5. Chapter 3. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2008-11-03. 
  6. Chapter 7. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2008-11-03. 
  7. Chapter 9. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2008-11-03. 
  8. Chapter IX-B. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2008-11-03. 
  9. «Pocono». DANFS.
  10. William K., Jones (1987). A Brief History of the 6th Marines (PDF). Washington, DC: USMC Headquarters - Historical Division. с. 130. Процитовано 2011-06-18. [недоступне посилання з червня 2019]
  11. а б Ralph W. Donnelly; Gabrielle M. Nuefield; Carolyn A. Tyson (1971). A Chronology of the United States Marine Corps, 1947–1964 Volume III. Washington, DC: USMC Headquarters - Historical Division. с. 35. ISBN 978-1481987516. Процитовано 2013-08-01. 
  12. From All Quarters: Uninvited Observer. Flight. October 4, 1957: 530. Процитовано 2011-06-18. 
  13. USS Lake Champlain. GoNavy.jp. Процитовано 2008-11-03. 
  14. CVG-17 (AL) CVA-42 Franklin D. Roosevelt July 12, 1957 - March 5, 1958 (Med). CV Deployments. GoNavy.jp. December 15, 2010. Процитовано 2011-07-10. 
  15. CVG-4 (AD) CVA-15 Randolph July 1, 1957 - February 24, 1958 (Med). CV Deployments. GoNavy.jp. December 15, 2010. Процитовано 2011-07-10. 
  16. Time Inc (1957-10-07). LIFE. Time Inc. с. 53. 
  17. Key Jr., David M. (2001). Admiral Jerauld Wright: Warrior among Diplomats. Manhattan, Kansas: Sunflower University Press. с. 333, 338. ISBN 978-0-89745-251-9. 
  18. Admiral Jerauld Wright: Warrior among Diplomats. p. 338.
  19. A Brief History of H.M.C.S. Iroquois. Directorate of History. Royal Canadian Navy. January 31, 1972. Архів оригіналу за 2011-06-13. Процитовано 2011-09-22. 
  20. Turner Publishing Company Staff (1999). USS Wasp. Turner Publishing Company. с. 4. ISBN 978-1-56311-404-5. 
  21. NATO Autumn Manoeuvres (PDF). London: Naval Review. April 1958. с. 232. Процитовано 2011-09-22.