Операція «Діп вотер» (англ. Operation Deep Water) — військово-морські навчання НАТО, що проводились 1957 року в Середземному морі та імітували захист Дарданелл від радянського вторгнення. Взявши під контроль цей вузький прохід у випадку війни, можна було б запобігти входу радянського Чорноморського флоту до Середземного моря[1].

Операція «Діп вотер»
частина Холодної війни (1953–1962)
Затока Сарос
ТипБагатосторонні навчання НАТО
Місце
ЗапланованоОб'єднане командування ОЗС НАТО у Південній Європі (AFSOUTH)
ЗавданняРозгортання військово-морських і десантних сил НАТО
ДатаВересень 1957
ВиконанняВіце-адмірал Чарльз Браун, командувач Ударними військово-морськими силами НАТО в Південній Європі (COMSTRIKFORSOUTH)
РезультатНавчання успішно проведені

Операція «Діп вотер» була частиною серії військових навчань НАТО, які відбулися восени 1957 року. Ці навчання включали імітацію повітряного ядерного удару в районі Галліполі, що відображало політику «ядерної парасольки» НАТО з урівноваження чисельної переваги Радянського Союзу у сухопутних військах в Європі. Під час операції «Діп вотер» підрозділи Корпусу морської піхоти США вперше брали участь у вертолітній десантно-штурмовій операції за кордоном.

Проведення операції ред.

Навчання проходили в зоні відповідальності Союзних військ в Південній Європі і проводились одним з підпорядковуваних їм командувань — Ударними військово-морськими силами НАТО в Південній Європі (STRIKFORSOUTH) під керівництвом американського віце-адмірала Чарльза Брауна, який також командував Шостим флотом США[2][3]. В цілому в операції «Діп вотер» взяли участь 96 кораблів[4].

За сценарієм операції, сили НАТО захищали Дарданелли від радянського вторгнення в цілях запобігання введенню радянського Чорноморського флоту до Середземного моря[1]. Враховуючи величезну кількісну перевагу сил Радянського Союзу і Варшавського договору, НАТО прийняло концепцію «ядерної парасольки» для захисту Західної Європи від радянського наземного вторгнення[5][6][7][8]. У зв'язку з цим, операція почалася з імітації атомного авіаудару в районі Галліполі (Туреччина) 25 вересня 1957 року.

Операція «Діп вотер» завершилася 29 вересня 1957 року висадкою в затоці Сарос біля Галліполі 8 тисяч американських морських піхотинців з 38 десантних кораблів, очолюваних кораблем USS Pocono[2][3][4][9]. Основним підрозділом американської морської піхоти був посилений 6-й полк під командуванням полковника Остіна Шофнера. Під час операції 3-й батальйон 6-го полку став першим американським підрозділом, що брав участь у вертолітній десантно-штурмовій операції («вертикальному охопленні») за кордоном. Це був також перший випадок, коли спеціальна група повітря-море-земля морської піхоти США використовувалась в навчаннях НАТО[10][11].

На всіх етапах операції «Діп вотер» повітряну підтримку надавали авіаносці Шостого флоту США[2][3]. В ході навчань над спеціальною десантною групою НАТО протягом трьох днів з боку Болгарії неодноразово пролітав неопізнаний двомоторний реактивний бомбардувальник Ту-16, що змусило адмірала Брауна наказати двом реактивним винищувачам FJ-3 перехопити його[3][12].

Американські підрозділи, задіяні в навчаннях ред.

 
USS Lake Champlain з VMA-324
 
USS Franklin D. Roosevelt
 
USS Randolph

Підрозділи морської піхоти ред.

Наступні підрозділи морської піхоти брали участь[11][13]:

  • 6-а полкова висадочна команда (RLT-6)
    • 3-й батальйон 6-го полку
    • 2-а десантна розвідувальна рота
  • Підрозділи авіації морської піхоти на борту USS Lake Champlain (CVS-39):
    • 312-а морська винищувальна ескадрилья (VMF-312) — North American FJ-3/3M Fury
    • 324-а морська штурмова ескадрилья (VMA-324) — Douglas AD-4B Skyraider
    • 533-я морська штурмова ескадрилья (VMA-533) — Grumman F9F-8 Cougar
    • 26-а морська авіаційна група (MAG-26)
      • 461-а морська вертолітна транспортна ескадрилья (середня) (HMR(M)-461) — Sikorsky HRS-3
      • 262-а морська легка вертолітна ескадрилья (HMR(L)-262) — Sikorsky HR2S-1

Підрозділи авіаносної авіації ред.

17-а авіаносна авіагрупа (CVG-17) на борту USS Franklin D. Roosevelt (CVA-42)[14]:

  • 173-я винищувальна ескадрилья (VF-173): FJ-3M Fury
  • 171-а винищувальна ескадрилья (VF-171): F2H-3 Banshee
  • 74-а винищувальна ескадрилья (VF-74): F4D-1 Skyray
  • 175-а штурмова ескадрилья (VA-175): AD-6 Skyraider
  • Важка штурмова ескадрилья (VAH-3): A3D-1 Skywarrior
  • Всепогодна штурмова ескадрилья 33 (VA(AW)-33), 37-й загін: AD-5N Skyraider
  • 12-а авіаносна воздушна ескадрилья раннього попередження (VAW-12), 37-й загін: AD-5W Skyraider
  • 62-а фоторозвідувальна ескадрилья (VFP-62), 37-й загін: F2H-2P Banshee & F9F-6P Cougar
  • 2-а допоміжна вертолітна ескадрилья (HU-2), 37-й загін: HUP-2

4-а авіаносна авіагрупа (CVG-4) на борту USS Randolph (CVA-15)[15]:

  • 73-я винищувальна ескадрилья (VF-73): FJ-3/3M Fury
  • 43-я винищувальна ескадрилья (VF-43): F9F-8 Cougar
  • 22-а винищувальна ескадрилья (VF-22): F2H-4 Banshee
  • 45-а штурмова ескадрилья (VA-45): AD-6 Skyraider
  • 7-а важка штурмова ескадрилья (VAH-7), 36-й загін: AJ-2 Savage
  • 12-а авіаносна воздушна ескадрилья раннього попередження (VAW-12), 36-й загін: AD-5W Skyraider
  • 62-а фоторозвідувальна ескадрилья (VFP-62), 36-й загін: F9F-6P Cougar
  • 2-а допоміжна вертолітна ескадрилья (HU-2), 36-й загін: HUP-2

Результат ред.

Віце-адмірал Браун підвів підсумки операції «Діп вотер», зазначивши: «Якби я був росіянами, я б забирався геть звідти (з Дарданелл), якщо б почалася війна. З тим, що ми маємо, ми можемо зробити з них мавпяче м'ясо»[16]. Операція «Діп вотер» проходила в рамках серії одночасних навчань НАТО, що проводились восени 1957 року та були наймасштабнішими військовими зусиллями НАТО на сьогоднішній день, із залученням більш ніж 250 тисяч чоловік, 300 кораблів і 1500 літаків, відправлених з Норвегії до Туреччини[2][17].

Іншими навчаннями 1957 року були операція «Страйкбек», зосереджена на східно-атлантичному/північноєвропейському флангу НАТО; операція «Каунтер панч» за участю Союзних військ в Центральній Європі на європейському материку; операція «Стенд фьорм» в протоці Ла-Манш; операція «Сі вотч» — навчання з супроводу конвою в північній частині Атлантичного океану; і операція «Фенд офф»/«Фішплей» — протичовнові навчання в районі між Гренландією, Ісландією та Великою Британією («GIUK-прохід»)[2][3][4][18][19][20][21].

Примітки ред.

  1. а б Time Inc (7 жовтня 1957). LIFE. Time Inc. с. 56.
  2. а б в г д Emergency Call. TIME. 30 вересня 1957. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 27 вересня 2008.
  3. а б в г д All Ashore. TIME. 7 жовтня 1957. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 7 листопада 2008.
  4. а б в S. Filshtinsky (1957). NATO Autumn Manoeuvres. International Affairs. Minneapolis-Moscow, USA-Russia. 11 (3): 96—97. Процитовано 22 вересня 2011.
  5. Chapter 3. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 3 листопада 2008.
  6. Chapter 7. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 3 листопада 2008.
  7. Chapter 9. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 3 листопада 2008.
  8. Chapter IX-B. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 3 листопада 2008.
  9. «Pocono». DANFS.
  10. William K., Jones (1987). A Brief History of the 6th Marines (PDF). Washington, DC: USMC Headquarters - Historical Division: 130. Процитовано 18 червня 2011.[недоступне посилання з червня 2019]
  11. а б Ralph W. Donnelly; Gabrielle M. Nuefield; Carolyn A. Tyson (1971). A Chronology of the United States Marine Corps, 1947–1964 Volume III (PDF). Washington, DC: USMC Headquarters - Historical Division. с. 35. ISBN 978-1481987516. Процитовано 1 серпня 2013.
  12. From All Quarters: Uninvited Observer, Flight, 4 жовтня 1957: 530, процитовано 18 червня 2011
  13. USS Lake Champlain. GoNavy.jp. Процитовано 3 листопада 2008.
  14. CVG-17 (AL) CVA-42 Franklin D. Roosevelt July 12, 1957 - March 5, 1958 (Med). CV Deployments. GoNavy.jp. 15 грудня 2010. Процитовано 10 липня 2011.
  15. CVG-4 (AD) CVA-15 Randolph July 1, 1957 - February 24, 1958 (Med). CV Deployments. GoNavy.jp. 15 грудня 2010. Процитовано 10 липня 2011.
  16. Time Inc (7 жовтня 1957). LIFE. Time Inc. с. 53.
  17. Key Jr., David M. (2001). Admiral Jerauld Wright: Warrior among Diplomats. Manhattan, Kansas: Sunflower University Press. с. 333, 338. ISBN 978-0-89745-251-9.
  18. Admiral Jerauld Wright: Warrior among Diplomats. p. 338.
  19. A Brief History of H.M.C.S. Iroquois. Directorate of History. Royal Canadian Navy. 31 січня 1972. Архів оригіналу за 13 червня 2011. Процитовано 22 вересня 2011.
  20. Turner Publishing Company Staff (1999). USS Wasp. Turner Publishing Company. с. 4. ISBN 978-1-56311-404-5.
  21. NATO Autumn Manoeuvres (PDF). London: Naval Review. April 1958. с. 232. Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2012. Процитовано 22 вересня 2011.