Ониськів Михайло Михайлович
Они́ськів Миха́йло Миха́йлович (нар. 3 грудня 1941, с. Ласківці, нині Тернопільського району Тернопільської області — 29 березня 2023) — український краєзнавець, журналіст, літературознавець, громадсько-політичний діяч. Член НСЖУ (1966), член ВУСК (2000). Заслужений журналіст України (2017).[1]
| Михайло Михайлович Ониськів | |
|---|---|
 Михайло Ониськів (липень 2016) | |
| Народився | 3 грудня 1941 с. Ласківці, нині Тернопільського району Тернопільської області |
| Помер | 29 березня 2023 (81 рік) Тернопіль |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | м. Тернопіль |
| Діяльність | краєзнавець, журналіст, літературознавець, громадсько-політичний діяч |
| Alma mater | Чернівецький університет |
| Знання мов | українська |
| Діти | Тереза |
| Нагороди |  |
Нагороди
ред.- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2000)
- Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика в галузі краєзнавства (2011)
- лауреат обласного конкурсу «Людина року-2011».
- орден князя Костянтина Острозького (2014) — за краєзнавчі дослідження[2]
- обласна премія в галузі культури в номінації «Краєзнавство — імені Петра Медведика» — за видання енциклопедичного тритомника «Тернопільщина. Історія міст і сіл»[3].
Життєпис
ред.
Закінчив Чернівецький університет (1965 р., нині національний університет) і ВПШ при ЦК КПУ (1975).
Працював у пресі, на партійній роботі. До 9 вересня 1989 року — завідувач ідеологічного відділу Тернопільського обласного комітету КПУ.
З 9 вересня 1989 по 15 вересня 1990 року — секретар Тернопільського обласного комітету КПУ з ідеології.
Співзасновник (1991) і перший головний редактор ж. «Тернопіль», співзасновник (1992) г. «Русалка Дністрова» (м. Тернопіль). 1994—1998 рр. — головний редактор видавництва «Збруч» (м. Тернопіль). Згодом — референт ректора і прескур'єр ТАНГ.
Від 2001 р. — в апараті Тернопільської обласної ради: консультант, керівник прес-служби. У 2007 р. — керівник прес-агенції КРУ в Тернопільській області.
У 1969—2014 рр. (з перервами) працював у газеті «Вільне життя», останні роки — заступником головного редактора з питань літератури і мистецтва.
Член редакційної ради журналу «Літературний Тернопіль» та член ради обласного відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.
Член редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Творча діяльність
ред.Власні твори
ред.- збірки поезій «Прийдень» (Т., 1996),
- книга поем «Ласківці» (Т., 2003),
- книги «АБВ…» («Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил», Т., 2012).
- монографія «Поетичний світ Петра Перебийноса» (Т., 2005),
- майже 3 тис. публікацій у збірниках, українській та закордоній періодиці.
У співавторстві
ред.- Першопублікатор невідомого вірша М. Шашкевича «Споминайте, браття милі.» (1970),
- співукладач журнальних антологій «Українські пісні-гімни» (1992) і «Тернопільщина літературна» (1991—1994, обидві — ж. «Тернопіль»).
- Підготував до друку спільно з Л. Баглей історичний роман «Івашко» (3-я частина «Опирів») Юліана Опільського (ж. «Тернопіль», 1993, № 4; 1994, № 1),
- видав (разом із В. Лавренюком) документальну драму В. Василька «Чашка чорної кави» (Т., 1994),
- документальні дослідження «Українець Михайло Паращук: ровесник болгарської волі, страдник нашої долі» (співавтор, Т., 2003),
- співукладач збірки духовної поезії західноукраїнський авторів «Богославень» (Т., 1994, з Б. Мельничуком),
- книги поезій М. Качалуби «Між двома стенокардіями» (Шерне — Т., 1994, з Д. Богун);
- зібрання творів С. Будного «Син Землі» (Л., 1997, з Г. Кушнериком).
- співупорядник реґіональних річників «Тернопілля» (від 1995).
- співукладач збірників українських народних пісень (350 пісень) «І прапор наш, і зброя» (Т., 2006–2007)
- книга спогадів про С. Будного «Молодий нащадок Прометея» (Т., «Джура», 2008)
- редактор понад 100 книг різноманітної тематики.
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
- ↑ Трьох найкращих краєзнавців нагородили орденами. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 5 квітня 2014.
- ↑ Обласні премії в галузі культури за підсумками 2015 року вручили голова обласної державної адміністрації Степан Барна, голова обласної ради Віктор Овчарук та міський голова Сергій Надал жителям краю під час урочистостей з нагоди Дня державного прапора [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2016. — 25 серпня.
Джерела
ред.- Мельничук Б., Пиндус Б. Ониськів Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 675. — ISBN 966-528-199-2.
- «АБВ…» («Автографи. Бібліографія. Вибране. Галерея. Досил»). — Т.: Джура, 2012. — 732 с.
Посилання
ред. Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
«Ой попід селом». Михайло Ониськів та Григорій Шергей на YouTube // Відеоканал Миколи Василечка. |
- Вірші-присвяти Михайлу Ониськову [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |