Ласківці

село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області.

Ла́сківці — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Відстань від обласного центру до села становить 54 кілометри. Село знаходиться на крайньому півдні Тернопільського району.

село Ласківці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Ласковецька сільська рада
Основні дані
Засноване >1443
Населення 1 946
Площа 7,997 км²
Густота населення 243.34 осіб/км²
Поштовий індекс 48153
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°10′39″ пн. ш. 25°34′08″ сх. д. / 49.17750° пн. ш. 25.56889° сх. д. / 49.17750; 25.56889Координати: 49°10′39″ пн. ш. 25°34′08″ сх. д. / 49.17750° пн. ш. 25.56889° сх. д. / 49.17750; 25.56889
Водойми річка Коротаж

річка Звиняч

Відстань до
районного центру
54 км
Місцева влада
Карта
Ласківці. Карта розташування: Україна
Ласківці
Ласківці
Ласківці. Карта розташування: Тернопільська область
Ласківці
Ласківці
Мапа

CMNS: Ласківці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади [1]

ГеографіяРедагувати

Через село течуть річки Коротаж та Звиняч, ліва притока Перейми.

ІсторіяРедагувати

 
Товариство «Січ»

Історія села є надзвичайно довгою. Ласківці ще за княжих часів (тоді село називалось Велике Око і Кузьминець) входило в склад Теребовлянського князівства. Після смерті князя Юрія II Тройденовича в 1340 році, останнього галицького князя, галицькими землями, Ласківцями в тому числі, підступно заволодів польський король Казимир III.

Проте у 1648 році населення Ласківець активно включилося за боротьбу проти польського поневолення під проводом Богдана Хмельницького. Тодішню власницю села та його околиць — Реґіну Потоцьку — було жорстоко вбито. В той час народ збунтувався під проводом Ілька Крупки. Але після того, як війська Богдана Хмельницького залишили західні землі України, поляки під керівництвом полковника Чернецького Стакого жорстоко розправились з селянами, село спалили, поголовно знищили тих, хто учасниками повстання.

 
Колишні воїни УГА з села Ласківці

На Ласківці не раз нападали турки і татари в часі польсько-турецької війни. Велика руйнація села припадає на 16761683 рр. Протягом цього часу Ласківці знаходилися між двома фронтами. З однієї сторони була кіннота яничарів і гетьмана Дорошенка, а з другої сторони — польська армія. Після 1683 року селяни знову потрапили під контроль Польщі і були закріпачені. У 1772 році село потрапляє під владу Австрійської імперії внасдок поділу Речі Посполитої.

У 1826 році у Ласківцях було організовано однокласову українську школу. Скасування панства і революція 1848 року здійснили значний вплив на формування національної свідомості населення.

У 2003 році мешканці села відзначали 555-річчя з дня першої письмової згадки про село на честь цього був встановлений пам'ятний знак при виїзді з села в сторону Могильниці.

Населення

Чисельність населення задо XIX століття офіційно невідома, хоч за розповідями людей чисельність населення була понад 4 тис. осіб. Але кількість населення почала зменшуватися, внаслідок еміграції

Офіційно зареєстровано, що в 1939 році кількість населення становила 3820 осіб. Вже у 1963 році, тут проживало 3004 осіб. Згідно з переписом населення, який проводився у 2001 році, населення села становило 2006 осіб. А станом на 1 січня 2009 року кількість населення становила 1 946 осіб.   

Назви піль: Перерит, Ралькова[2].

Поширені прізвищаРедагувати

Ваврик, Винник, Голодюк, Дмитрик, Шмирко, Дмитрик Шмирко, Ван Даркхолм,Біллі Харрінгтон,Марк Вольф,Левенець, Лопоцький, Хитренький, Хохлик, Вернецький, Чорнописяк, Ласкіневич, Петушарин, Олег Продан, Пітер Паркер, Марк Ентоні

Пам'ятникиРедагувати

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований на вулиці Центральній, навпроти школи.

Встановлений 2004 р. Скульптор – Д. Пилип’як.

Погруддя – бетон, цоколь і постамент облицьовані червоним пісковиком.

Висота постаменту – 2,2 м.[3][4]

Скульптура святого з пальмовою гілкою і розп'яттям

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена з каменю (1891 р.).

Скульптура — 1,3 м, постамент — 1,5х0,7х0,7 м, площа — 0,0005 га.[5]

Пам'ятний знак «За тверезість»

Пам'ятка історії. Розташований в центрі села.

Встановлений 1901 р.[6]

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Пов'язані із селомРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 17 жовтня 2021. 
  2. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  3. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 98. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  4. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
  5. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  6. Наказ Мінкультури від 22 листопада 2012 року № 1364.

ДжерелаРедагувати