Омелянюк Андрій Васильович
Андрі́й Васи́льович Омеляню́к (1990—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Омелянюк Андрій Васильович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
19 вересня 1990 Дубове, Волинська область | |
| Смерть |
21 серпня 2014 (23 роки) поблизу міста Старобешеве | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія ред.
Народився Андрій Омелянюк 19 вересня 1990 року в селі Дубове Ковельського району.[1] Закінчив місцеву загальноосвітню школу[2][3], після закінчення школи тривалий час працював на заробітках по великих містах (Москві, Києві). З початком російсько-української війни, перебуваючи вдома, отримав повістку до військкомату, і наступного дня був мобілізований. Проходив службу в 51-й механізованій бригаді, командиром батареї якої був його земляк Анатолій Шилік.[1] Загинув Андрій Омелянюк у бою під містечком Старобешеве 21 серпня 2014 року.[3][2] Кілька днів Андрій рахувався як безвісти зниклий, оскільки його командир Анатолій Шилік загинув за кілька днів потому під Іловайськом і не встиг оформити документи загиблого бійця, а його тіло знаходилось у морзі міста Бердянська.[1]
Удома у загиблого молодого героя залишились лише батьки, одружитися Андрій Омелянюк не встиг.[3][1]
Похований Андрій Омелянюк у рідному селі Дубове 30 серпня 2014 року.[2][4]
Вшанування пам'яті ред.
- 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагорода була вручена матері загиблого героя 23 серпня 2015 року на урочистих зборах сільської громади.[5]
- 4 червня 2015 року на будівлі ЗОШ I—III ступеня у селі Дубове було урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь загиблого під час проведення антитерористичної операції на сході України випускника школи Андрія Омелянюка.[3]
- 22 травня 2015 року, в річницю бою під Волновахою, у Ковелі урочисто відкрито пам'ятну стелу в честь жителів міста та району, які загинули під час російсько-української війни — Олександра Артемука, Станіслава Максимчука, Павла Редьковича, Романа Данилевича, Андрія Мостики, Олексія Тарасюка, Олександра Ярмолюка, Олександра Абрамчука, Анатолія Шиліка, Сергія Дем'яника, Андрія Задорожнього та Андрія Омелянюка.[6][7]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5 місце 4
- Вшановується 21 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[8]
Примітки ред.
- ↑ а б в г Гроші, які збирали на бронежилет, сільський голова віддав на труну. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ а б в Ковельщина у скорботі…[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ а б в г Меморіальну дошку волинському Герою відкрила його мама. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ У Ковелі попрощались з загиблим в АТО. Архів оригіналу за 2 вересня 2014. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ Посмертні нагороди трьох загиблих в АТО волинян вручили їхнім рідним. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ Ковельщина вшанувала пам'ять волинян, які загинули під час антитерористичної операції на сході України[недоступне посилання]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Повік не забудемо подвиги Героїв! У Міноборони вшанували пам'ять захисників України
Джерела ред.
- Указ Президента [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Омелянюк Андрій Васильович
- Омелянюк Андрій Васильович [Архівовано 7 квітня 2016 у Wayback Machine.]