Куриленко Ольга Костянтинівна
Ольга Костянтинівна Куриленко (фр. Olga Kurylenko; нар. 14 листопада 1979, Бердянськ, Запорізька область) — французька акторка та модель[4] українського походження[5][6][7].
Ольга Куриленко | ||||
---|---|---|---|---|
Olga Kurylenko | ||||
Ім'я при народженні | Куриленко Ольга Костянтинівна | |||
Народилася | 14 листопада 1979 (44 роки) Бердянськ, Українська РСР, СРСР[3] | |||
Громадянство | Франції (з 2001 року) | |||
Діяльність | акторка, модель, кіноакторка, акторка озвучення | |||
Роки діяльності | 1995 — по наш час | |||
Діти | 1 | |||
IMDb | ID 1385871 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Ольга Куриленко у Вікісховищі | ||||
Зіграла дівчат головних героїв у двох екранізаціях за мотивами ігор «Хітмен», «Макс Пейн» і в продовженні популярної серії Джеймса Бонда «Квант милосердя», а також у пригодницько-фантастичному бойовику «Світ забуття».
Життєпис
ред.Народилася на півдні України, у місті Бердянську Запорізької області 14 листопада 1979 року.
Росла в бідності, у звичайній радянській комунальній квартирі. Батько дівчини, Костянтин Куриленко, залишив сім'ю незабаром після її народження. Після розлучення її мати, Марина Алябішева, працювала вчителем малювання, Ольгу виховувала бабуся Раїса. В молодості Ольга отримала досвід життя в чотирикімнатній комунальній квартирі разом із шістьма сусідами і кількома дітьми.
Коли дівчині було 13 років, вона разом із матір'ю поїхала на канікули до Москви. Там її випадково знайшла одна з модельних агентів, що підійшла до неї на станції метро та запропонувала роботу моделі. Спочатку мати Ольги була налаштована негативно, але врешті-решт Ольга прийняла пропозицію та почала відвідувати курси моделей у Москві. Разом із тим вона вивчала мистецтво, мови, гру на фортепіано та танці. Наступні три роки дівчинка їздила між Москвою і Бердянськом.
У свої 16 років Ольга вже була готова до наступного кроку. Вона поїхала до Парижа, за 6 місяців вивчила французьку мову, і почала працювати в модельній агенції Madison. Вона з'явилась на обкладинці журналу Glamour коли їй було лише 18. Одразу після цього її фото прикрасили обкладинки журналів Elle, Madame Figaro, Marie Claire, Vogue, незабаром вона стала «обличчям» компаній Lejaby, Bebe clothing, Clarins and Helena Rubinstein.
У 2000 році Ольга вийшла заміж за французького фотографа Седріка Ван Моля, але їхній шлюб тривав усього два роки. Після цього вона отримала свободу, а французький паспорт дозволив їй мандрувати й працювати на Заході. Згодом Ольга пішла до акторської агенції і відмовилась від кар'єри моделі на користь кінематографа. ЇЇ акторська кар'єра стрімко пішла вгору.
2005 року вона дебютувала як Іріс, чуттєва красуня, у фільмі «Безіменний палець» (2005) режисера Діани Бертран.
Кінематографічні ролі Ольги були виключно палкими, а її натуральна краса та відверта еротичність привернули увагу чоловічої аудиторії. Вона знялася у фільмах «Париже, я люблю тебе» (2006) та «Змія» (2006), а потім зіграла російську красуню Ніку Вороніну, дівчину Тімоті Оліфанта у фільмі «Хітмен» (англ. Hitman, 2007).
У 2006—2007 роках акторка перебувала у шлюбі з американським підприємцем Деміаном Габрієллом[8].
Ольга зіграла роль Камілли, дівчини Джеймса Бонда, у фільмі «Квант милосердя» (2008), що є продовженням фільму «Казино Рояль» (2006). Затвердження Куриленко на роль дівчини Бонда зробило її ім'я відомим на весь світ — вона стала першою українкою, яка обійшла в кастингу на цю роль таких акторок як Кемерон Діаз, Сієна Міллер та багатьох інших.
У 2009 році акторка переїхала до Лондона. У червні 2010 року розпочалися зйомки франко-українського фільму «Земля забуття», який розповідає про вплив на долі людей аварії на ЧАЕС. Одну з головних ролей у фільмі грає Ольга Куриленко — це її перші зйомки в Україні[9].
2013 року Ольга та її компаньйон Том Круз представили новий фантастичний фільм «Світ забуття».[10]
3 жовтня 2015 року акторка народила сина Александра Марка Гораціо, від британського письменника Макса Беніца, з яким на той час перебувала у стосунках[11].
У 2017 році вона знялася у політичній сатиричній стрічці Армандо Іаннуччі "Смерть Сталіна" в ролі радянської піаністки Марії Юдіної. Фільм мав успіх у критиків, а в головних ролях зіграли Стів Бушемі, Саймон Рассел Біл, Джейсон Іссакс, Майкл Пейлін і Джефрі Тембор. Наступного року вона знялася в епічному пригодницькому фільмі Террі Гілліама "Людина, яка вбила Дон Кіхота" (2018) з Адамом Драйвером і Джонатаном Прайсом у головних ролях, прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі 2018 року. Вона також зіграла баронесу Роксану де Жіверні у фільмі "Імператор Парижа" та російську шпигунку у комедійній стрічці "Джонні Інгліш знову завдає удару" (2018) з Роуеном Аткінсоном.
15 березня 2020 року повідомила, що їй діагностовано коронавірусне захворювання COVID-19, і що вона вже тиждень перебуває в ізоляції вдома у Лондоні та що головні її симптоми — підвищена температура і слабкість[12]. 20 березня акторка повідомила, що стан її стабілізувався й вона одужала[13].
У 2021 році вона знялася в екшн-трилері "Вартовий"[14]. Того ж року вона зіграла Антонію Дрейков / Таскмастер у фільмі "Чорна вдова" кіновсесвіту Marvel[15][16]. У жовтні вона отримала роль у комедійному фільмі про пограбування "Спека" разом з Доном Джонсоном[17].
У лютому 2022 року виступила проти вторгнення Росії до України[18].
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
2001 | с | Ларго | англ. Largo Winch | Кароль |
2005 | ф | Безіменний палець | фр. L'Annulaire | Іріс |
2006 | ф | Париже, я люблю тебе | фр. Paris, je t'aime | вампір |
2006 | тф | Амулет | фр. Le Porte-bonheur | Софія |
2006 | ф | Змія | фр. Le Serpent | Софія |
2007 | с | Небезпечні секрети | англ. Suspectes | Єва Пірес |
2007 | ф | Хітмен | англ. Hitman | Ніка Вороніна |
2008 | ф | Макс Пейн | англ. Max Payne | Наташа Сакс |
2008 | ф | Квант милосердя | англ. Quantum of Solace | Камілла |
2008 | ф | На моєму заході | фр. À l'est de moi | російська проститутка |
2009 | ф | Стіни | Kirot (англ. The Assassin Next Door) | Галя |
2010 | с | Тиранія | англ. Tyranny | Міна Харуд |
2010 | ф | Центуріон | англ. Centurion | Етейн |
2011 | ф | Там мешкають дракони | англ. There Be Dragons | Ільдіко |
2011 | ф | Земля забуття | фр. La terre outragée | Аня |
2012 | ф | Експат | англ. The Expatriate | Анна Брандт |
2012 | ф | До дива | англ. To the Wonder | Марина |
2012 | ф | Сім психопатів | англ. Seven Psychopaths | Анжела |
2012—2013 | с | Чарівне місто | англ. Magic city | Віра Еванс |
2013 | ф | Світ забуття | англ. Oblivion | Юлія Русакова |
2014 | ф | Імперії глибин | англ. Empires of the Deep | королева русалок |
2014 | ф | Академія вампірів: Кровні сестри | англ. Vampire Academy: Blood Sisters | Еллен Кірова |
2014 | ф | Людина листопада | англ. November Man | Еліс |
2014 | ф | Шукач води | англ. The Water Diviner | Ейше |
2015 | ф | Ідеальний день | англ. A Perfect Day | Катя |
2015 | ф | Прискорення | англ. Momentum | Алекс Фаррадей |
2016 | ф | Двоє у всесвіті | італ. La corrispondenza | Емі Райан |
2017 | ф | Смерть Сталіна | англ. The Death of Stalin | Марія Юдіна |
2017 | ф | Гульвіса | англ. Gun Shy | Шейла |
2018 | ф | Чоловік, який вбив Дон Кіхота | англ. The Man Who Killed Don Quixote | Джекі |
2018 | ф | За подих від тебе | фр. Dans la brume | Анна |
2018 | ф | Мара | англ. Mara | Кейт Фуллер |
2018 | ф | Агент Джонні Інгліш: Нова місія | англ. Johnny English Strikes Again | Офелія |
2018 | ф | Імператор Парижа | фр. L'Empereur de Paris | Баронеса Роксана Живерні |
2019 | ф | П'ятнадцять хвилин війни | фр. L'intervention | Джейн Андерсен |
2019 | ф | Кімната бажань | англ. The Room | Кейт |
2019 | ф | Кур'єр | англ. The Courier | Кур'єр |
2019 | ф | Перекладачі | фр. Les traducteurs | Катерина Анісінова |
2020 | ф | Затока тиші | англ. The Bay of Silence | Розалінда |
2021 | ф | Чорна вдова | англ. Black Widow | Антонія Дрейкова / Спостерігач |
2022 | в | Білий слон | англ. White Elephant | Ванесса Флінн |
2022 | ф | Принцеса | англ. The Princess | Кай |
2022 | с | Держзрада | англ. Treason | Кара |
2023 | ф | Евакуація 2 | англ. Extraction 2 | Міа |
2025 | ф | Громовержці | англ. Thunderbolts* | Антонія Дрейкова / Спостерігач |
Нагороди та номінації
ред.Рік | Нагорода | Категорія | Номінована робота | Результат |
---|---|---|---|---|
2005 | Бруклінський міжнародний кінофестиваль | Найкраща кіноакторка | Безіменний палець | Перемога |
2008 | Сатурн | Найкраща кіноакторка другого плану | Квант милосердя | Номінація |
2009 | Імперія | Найкраща кіноакторка | Номінація | |
2012 | Спілка кінокритиків Бостона | Найкращий акторський склад | Сім психопатів | Перемога |
Спілка кінокритиків Сан-Дієго | Найкращий акторський склад | Номінація |
Критика і погляди
ред.У 2015 році в інтерв'ю іспанському виданню «El Mundo» Куриленко висловилася щодо війни на сході України наступним чином[19][20]:
Чесно кажучи, все це викликає у мене сум. Ми, росіяни і українці, - один і той же народ - слов'яни. Ми нічим один від одного не відрізняємося. Того, що відбувається, не повинно бути між братами і сестрами. Так що це абсурдно, як і всі війни без винятку. Хоча завжди зазначається, що переможець є, але на практиці їм ніхто не є. Оскільки люди гинуть і з того, і з іншого боку, і це величезне нещастя. У кожній війні гинуть тисячі людей. Заради чого? Заради мінімальної зміни? А іноді навіть і цього не буває. Воно того не варте. Оригінальний текст (ісп.) Todo me resulta francamente triste. Rusos y ucranianos somos la misma gente, eslavos. No nos diferenciamos en nada. Lo que está pasando no debería ocurrir entre hermanos y hermanas. Así que es absurdo, como todas las guerras sin excepción. En serio, en los conflictos, y esto también se ve en El maestro del agua, nunca hay un auténtico ganador. Aunque siempre se acepte que hay un vencedor, en la práctica nadie lo es. Porque la gente muere en ambos bandos, y eso es una desgracia enorme. En cada guerra se pierde a miles de personas. ¿Por qué? ¿Por un cambio mínimo? Y a veces ni siquiera a cambio de eso. No merece la pena. |
У травні 2020 року актриса заявила, що не вважає себе українкою, а її ДНК-тест показує «слов'янське» походження. Ця заява спричинила скандал в українському інформаційному просторі[21].
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #142948055 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ Ольга Куриленко повідомила, що заразилася коронавірусом. ДМ, 16 березня 2020
- ↑ Lévêque, Pauline (30 жовтня 2008). Olga Kurylenko : Confidences d'une James Bond Girl. Paris Match (French) .
- ↑ Going Places | The Olga Kurylenko Interview. Fade In Online. 26 червня 2013.
- ↑ Olga Kurylenko. Premiere (French) . Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
- ↑ I will never belong to anyone: Olga - Times of India. The Times of India (англ.). Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Почалися зйомки французько-українського фільму про трагедію ЧАЕС — Уніан, 12.06.2010
- ↑ На безіменному пальці Ольги Куриленко з'явилася обручка // Шоу-биз 05.04.2013. Архів оригіналу за 19.04.2017. Процитовано 14.01.2016.
- ↑ Ольга Куриленко стала мамой. www.spletnik.ru. Процитовано 21 березня 2020.
- ↑ «Дівчина Бонда» Ольга Куриленко інфікована коронавірусом, Главком, 16 березня 2020
- ↑ Коронавірус: Ольга Куриленко вилікувалась від COVID-19 – новини. zaxid.net. Процитовано 25 березня 2020.
- ↑ 'Sentinelle' Netflix Review: Stream It or Skip It? (амер.). 6 березня 2021. Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Black Widow ending explained: What happens next?. Radio Times (брит.). Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ gamerevolution (8 липня 2021). Black Widow's ending reveals who Taskmaster is. GameRevolution (амер.). Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Hipes, Patrick (19 жовтня 2021). Olga Kurylenko And Don Johnson Topline Action Comedy ‘High Heat’. Deadline (амер.). Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Зірка "Бондіани" Ольга Куриленко підтримала Україну. 24 Канал. 27 лютого 2022. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
- ↑ Olga Kurylenko: 'Rusos y ucranianos somos la misma gente, eslavos'. elmundo.es. 2015 (ісп.)
- ↑ Суспільство // УКРАЇНА У ВІДГУКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ПРЕСИ (аналітичний огляд преси), Випуск 8 (огляд матеріалів ЗМІ за 17 – 29 квітня 2015 р.). 2015. 15 стор.: С. 10-11
- ↑ "Я не українка": акторка Ольга Куриленко несподівано зреклася своєї національності. Ольга Куриленко, голлівудська актриса з України, оскандалилася у мережі. wz.lviv.ua. 10.05.2020
Посилання
ред.Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куриленко Ольга Костянтинівна |
- Ольга Куриленко на сайті IMDb (англ.)
- Переклади інтерв'ю з Ольгою Куриленко
- Фотографії Ольги Куриленко
- Сайт присвячений Ользі Куриленко
- Olga-Kurylenko.info Російський фан-сайт Ольги Куриленко
- Film.ru: Ольга Куриленко (рос.)
- The Sun (20 вересня 2007): «Бондаж для мене добре» (англ.)
Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |