Горбач Олекса Теодорович

Олекса Теодорович Горба́ч (5 лютого 1918, Романів, зараз Бібрська міська громада, Львівська область — 23 травня 1997, м. Райхельсгайм, Німеччина) — український філолог , історик , публіцист.

Олекса Горбач
Унтерштурмфюрер
Загальна інформація
Народження	5 лютого 1918(1918-02-05) с. Романів, Бібрський повіт,  Австро-Угорщина
Смерть	23 травня 1997(1997-05-23) (79 років) м. Райхельсгайм,  Німеччина
Національність	українець
Alma Mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1940) і Український вільний університет (1948)
Військова служба
Формування	РСЧА  14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битви	Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки

Життєпис

В часі служби в Червоній армії

Під час служби в дивізії СС «Галичина»

Народився 5 лютого 1918 року у селі Романові Бібрського повіту (тепер село Романів Львівського району Львівської області).

З 1924 до 1928 року навчався у народній школі Романова; в 1928—1936 роках — у філії Академічної гімназії у Львові, в 1936—1940 роках на гуманістичному (згодом філологічному) факультеті Львівського університету.

Член ОУН, в березні—вересні 1939 року перебував у в'язниці «Бригідки».

Протягом липня-жовтня 1940 року працював лаборантом кафедри української мови Львівського університету. З жовтня 1940 до вересня 1941 проходив службу у Червоній Армії, потрапив до німецького полону, з якого був відпущений.

З 1942 по 1943 працював на посаді секретаря у кабінеті мовознавства і одночасно викладача української мови в Малій духовній семінарії.

У червні 1943 вступив до дивізії СС «Галичина». З травня 1945 по січень 1947 перебував в американських таборах для переміщених осіб.

У 1947—1948 роках навчався в Українському Вільному Університеті (УВУ) у Мюнхені, після закінчення якого працював в Українській таборовій гімназії в Мюнхені-Ляймі та в секретаріаті філософського факультету УВУ, а також на посаді наукового секретаря Головної Управи Наукового Товариства імені Т. Шевченка (НТШ).

З 1951 доцент в УВУ, у 1965 — професор. Протягом 1952—1956 викладав польську і українську мови в університеті у Ґетінґені, з 1956 по 1958 в університеті у Марбурзі, а з 1958 по 1965 на посаді лектора польської мови та інших славістичних дисциплін в університеті у Франкфурті-на-Майні.

З 1965 по 1979 завідувач кафедри славістики і одночасно співкерівник Слов'янського семінару у франкфуртському університеті, а в час між 1972—1974 ще й декан відділення східних і позаєвропейських мов і культур університету у Франкфурті-на-Майні. У 1980—1997 професор-емерит Франкфуртського університету.

Помер 23 травня 1997 року. Похований на міському кладовищі міста Берфурта.

Родина

• Дружина Горбач Анна-Галя

Твори

• для Енциклопедії українознавства написав біля 100 статей
• У вересні 1939: Спогади. «Вісті», 1954, № 9-10;
• Філія Академічної гімназії у Львові в 1930-х рр. «Гомін України», 1956, 2 черв.;
• Арґо українських школярів і студентів. — Мюнхен : б.в, 1966. — 55 с.
• Вулично-тюремні арґотизми у Франковій прозі. — Нью-Йорк : Київ, 1968. — 10 с. Архівовано з джерела 18 серпня 2021
• Чого не сказали київські кагебісти з «Радянської України»? «Український самостійник», 1973, № 4;
• У німецькому полоні в Чугуєві й Харкові 1941 року. «Вісті Комбатанта» (Торонто-Нью-Йорк), 1991, № 1-3;
• Зібрані статті, т. 1-8. Мюнхен, 1991-97;
• Шлях зі Сходу на Захід: Спогади. Львів, 1998;
• Життя — не просто існування: Листування Олекси Горбача (1946—1996). Львів, 2003.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу (1945) — за заслуги у боях в Австрії; як унтерштурмфюрер військ СС і командир 9-ї батареї артилерійського полку дивізії «Галичина»/
• польським орденом Лицарського хреста 1-го ступеня за заслуги в розвитку польсько-німецьких взаємин (1975);
• на 2-му конгресі Міжнародної асоціації україністів у Львові отримав медаль імені М. Грушевського (1993).

Див. також

• Вояки дивізії СС «Галичина», нагороджені німецькими нагородами

Джерела та література

• Енциклопедія Сучасної України // 2006, том 6, стр. 187; ISBN 966-02-3966-1 (том 6).
• Герасимова Г. П. Горбач Олексій Теодорович [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 158. — ISBN 966-00-0405-2.
• Я. В. Закревська, Н. В. Хобзей. Горбач Олекса [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Жадько В. О. Український некрополь. - К., 2005. - С.159.
• Шевельов Ю. Олекса Горбач: у шістдесят п'ятий рік народження. «Сучасність», 1984, № 1/2 = Olexa Horbatsch zum 65. Geburtstag, in: Jahrbuch für Ukrainekunde 20 (1983) 243—253;
• Горбач Анна-Галя. Із україністичних передруків О. Горбача. Там само, 1992, № 6;
• Мушинка М. Його біографія в його наукових працях. «Дружно вперед», 1993, № 3;
• Мушинка М. Лінгвістика — справа його професії і серця. «Українська діаспора», 1993, № 4;
• Мушинка М. В науці двох правд не може бути. «Нове життя», 1993, № 6;
• Закревська Я. Олекса Горбач: Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1995;
• Закревська Я. Незгасимий отчий світильник Олекси Горбача. «Сучасність», 1997, № 10;
• Закревська Я.. Незламне духом подружжя О. і А.-Г.Горбачів. «Вісник НТШ», 1997, № 16-17;
• Шевченко Т. Горбач Олекса. «Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори», 2003, вип. 1;
• Комаринець М. Горбач Олекса. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 10. Львів, 2003.
• Шлях зі Сходу на Захід : Спогади / О. Горбач; Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича НАН України. - Л., 1998. - 373 c.