Вікіпедія

Разумков Олександр Васильович

політик (1959-1999)
(Перенаправлено з Олександр Разумков)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Разумков.

Олекса́ндр Васи́льович Разумко́в (17 квітня 1959, Бердичів, Житомирська область, Українська РСР — 29 жовтня 1999, Київ, Україна) — український політик, заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України (1997—1999), перший помічник президента Леоніда Кучми (1994—1995). Батько Дмитра Разумкова.

Олександр Васильович Разумков
Олександр Васильович Разумков
Олександр Васильович Разумков
Заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України
10 червня 1997 — 29 жовтня 1999
Народився 17 квітня 1959(1959-04-17)
Бердичів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер 29 жовтня 1999(1999-10-29) (40 років)
Київ, Україна
Похований Байкове кладовище
Відомий як політик
Країна СРСР і Україна
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партія Народно-демократична партія
У шлюбі з Кудря Наталія Іванівна і Мостова Юлія Володимирівна
Діти Разумков Дмитро Олександрович
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Надгробок Олександра Разумкова на Байковому кладовищі

Біографія ред.

Після закінчення школи із золотою медаллю з другої спроби вступив на факультет міжнародних відносин та права Київського державного університету. У перерві працював слюсарем-інструментальником на бердичівському машинобудівному заводі «Комсомолець» (згодом — ВАТ «Беверс»).

Після закінчення 1981 року університету О. Разумков працював у Дніпропетровському обласному комітеті ЛКСМУ та ЦК ЛКСМУ, де обіймав посаду завідувача ідеологічного відділу (1985—1990). Започаткував низку ініціатив, спрямованих на реформування ідеологічної роботи ЦК ЛКСМУ, зокрема контакти з неформальними групами молоді.

У 1990—1994 рр. завідував секретаріатом комісії Верховної Ради України у справах молоді[1].

У 1994—1995 рр. був першим помічником Президента України Леоніда Кучми, керівником групи помічників і референтів Президента[2]. Ініціював запрошення на роботу в Адміністрацію Президента Володимира Литвина[3].
Подав у відставку наприкінці грудня 1995 року через конфлікт із Головою Адміністрації Президента України Дмитром Табачником[4].

З 1995 по 1997 рр. працював головою ради експертів неурядової аналітичної організації — Українського центру економічних і політичних досліджень.
У лютому 1996 року увійшов до членів політвиконкому та політради новоствореної Народно-демократичної партії (НДП), яку очолив Анатолій Матвієнко.

З 1997 р. О. Разумков обіймав посаду заступника секретаря РНБО України[5], керував українською частиною стратегічної групи з питань українсько-російських відносин, очолював Український центр економічних і політичних досліджень.

Помер 29 жовтня 1999 року в м. Києві після важкої невиліковної хвороби. Похований в Києві на Байковому кладовищі[6].

Родина ред.

Перша дружина — народна артистка України, актриса Київського національного театру російської драми ім. Лесі Українки Наталя Кудря. Подружжя виховувало сина Дмитра.

Друга дружина (у цивільному шлюбі[7]) — журналістка, співзасновниця і головний редактор тижневика «Дзеркало тижня. Україна» Юлія Мостова. У подружжя в 1998 році народився син Гліб.

Нагороди ред.

Вшанування пам'яті ред.

У жовтні 2000 року ім'ям Олександра Разумкова названий Український центр економічних і політичних досліджень. 2001 року в Бердичеві на стіні біля центрального входу до Будинку дитячої творчості (нині Центр позашкільної освіти імені Олександра Разумкова) відкрито меморіальну дошку на честь Олександра Разумкова з присвятним написом та барельєфом.

Примітки ред.

  1. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 1994 року № 237 «Про присвоєння рангів державним службовцям».
  2. ↑ Указ Президента України від 25 липня 1994 року № 410/94 «Про Першого помічника Президента України - Керівника групи помічників і референтів Президента України»
  3. ↑ Литвин розповів чим заробляв у 90-ті. «Корреспондент»
  4. ↑ Указ Президента України від 18 грудня 1995 року № 1153/95 «Про увільнення О. Разумкова з посади Першого помічника Президента України»
  5. ↑ Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 519/97 «Про призначення О. Разумкова заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  6. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1999 року № 2017 «Про похорон заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Разумкова О.В.».
  7. ↑ Пряма мова Юлії Мостової в інтерв'ю Дмитру Гордону в програмі «Гордон» на каналі «112 Україна», ефір від 13.10.2018, о 19:13
  8. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 1998 року № 909/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"»

Література ред.

  • Іващенко О. М. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. — Житомир: Полісся, 2005. — 176 с.
  • Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети) // Упорядник М. Пасічник. — Бердичів: Бердичіврегіонвидав, 2004.
  • Пашківский Ф. Е. Олександр Разумков — аналітик незалежної України першого десятиліття; штрихи до політичної біографії // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник «Велика Волинь» — Т. 22. — Житомир; Бердичів: М. А. К., 2001.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Разумков_Олександр_Васильович&oldid=40883288