Відкрити головне меню

Водосховище Караун (араб. بحيرة القرعون‎ / ALA-LC: Buḥayrat al-Qara‘ūn)  — водосховище на півдні долини Бекаа в Лівані. Воно було створено 1959 року біля села Караун шляхом будівництва греблі Ель-Карун (греблі Ель-Ваурун). Ця гребля є найбільшою в Лівані (61 м у висоту), має кам'яну основу та зовнішній шар з бетону; гребля була збудована на середньому перебігу річки Літані. Водосховище використовується для виробництва електроенергії на трьох ГЕС (загальна потужність 190 МВт), для побутового водопостачання і зрошення 27 500 га землі.[1][2]

Караун
Qaraoun Lake.jpg
33°34′11″ пн. ш. 35°41′51″ сх. д. / 33.5698972° пн. ш. 35.6975500° сх. д. / 33.5698972; 35.6975500Координати: 33°34′11″ пн. ш. 35°41′51″ сх. д. / 33.5698972° пн. ш. 35.6975500° сх. д. / 33.5698972; 35.6975500
Розташування
Країна Flag of Lebanon.svg Ліван
Розташування Бекаа
Геологічні дані
Тип багатоцільове водосховище
Розміри
Площа поверхні 11,90 км²
Висота 861  м
Глибина максимальна 57  м
Об'єм 0,22 км³
Басейн
Вливаються річки Літані
Витікають річки Літані
Площа басейну 1 600 км²
Країни басейну Ліван
Інше
Міста та поселення селище Караун, Айтаніт,
Бейрут розташований у 76 км
Караун. Карта розташування: Ліван
Караун
Караун
Караун (Ліван)

Караун у Вікісховищі?

Водосховище перетворилося на важливе середовище проживання для 20 000 перелітних птахів, які щороку там роблять зупинку.[2]

ГеографіяРедагувати

 
Річка Літані (червоним)

Літані довжиною 170 км — найдовша і одна з 40 основних річок Лівану; її витік розташований в безпосередній близькості від стародавнього міста Баальбек.[1][2][3][4] Це джерело сьогодні є ледь розпізнаване, тому що відкачується забагато води. Водосховище було побудовано на ділянці «Верхньої Літані» на висоті 800 метрів над рівнем моря в долині Бекаа. Навколо долини височіють хребти Ліван на заході і Антиліван на Сході. Сама долина Бекаа є продовженням Йорданської западини. Площа водозбору водойми становить близько 1 600 км2, або близько 15,3 % території Лівану.[3][5] Навколишні землі використовуються для сільського господарства, в першу чергу для полей зернових і оливкових гаїв, а також скотарства овець та кіз. На більш крутих схилах на захід від озера є також цілий ряд фруктових плантацій.

Гребля Ель-КарунРедагувати

 
Вид на греблю Ель-Ваурун на півдні водосховища Караун.

Гребля Ель Карун (гребля Ель-Ваурун) збудована близько 70 км на південь від Баальбеку.[6][7] Її планування почали в 1964 році. Селу Караун довелося поступитися 760 га землі, на якій була побудована гребля. Вона має бетонну оболонку і сердечник з бутового каменю, 61 м у висоту і в цілому 1 090 метрів в довжину. Водосховище має ємність 220 млн. м³ при максимальній висоті заповнення 57 м.[7] Найвищий рівень дзеркала води становить 862 м.н.м., найбільша площа дзеркала — 12,6 км², в середньому — 11,90 км². Середня висота дзеркала води для виробництва електроенергії становить 835 м.н.м., причому найнижчий рівень, при якому це можливо, становить 827 м.н.м.[8] Максимальна можливість стоку води через дамбу становить 450 млн м3 на рік.

Водні ресурсиРедагувати

Річка Літані має щорічний дебет (наброску) води близько 1 280 млн м3. З них 60 % необхідні для підтримки водоносних горизонтів та досягнення рівноваги випаровування. З корисних (залишкових) 500 млн м3/рік щорічно використовується 80 мільйонів м³/рік для зрошення та водопостачання, перш ніж вода надходить до дамби. Тому, в кінцевому рахунку, можливо використовувати на греблі в середньому лише 420 млн м³. У посушливі роки цей обсяг може впасти до 320 млн м³ (як у 1972–73 роках). Тому і використовується не більше 320 млн м³. Через серію тунелів і підпірних басейнів вода направляється на виробництво електроенергії, в результаті чого на трьох електростанціях генерується 600 ГВт/рік. Електростанції знаходяться в Маркаба, Авалі та Джуні. Витік річки після після останньої електростанції у цьому каскаді знаходиться в 30 км на північ від оригінального гирла.[6] Крім того, щорічно 30 млн м³/рік води від ГЕС Маркаба направляється на «Іригаційний проект Кассмієх»[3]

ВодосховищеРедагувати

Водосховище Караун площею 11,9 км² є найбільшим штучним озером в Лівані і має максимальну ємність 220 млн. м³ води (ефективне зберігання — 160 млн м³). Виробництво електроенергії покриває 7-10 % споживання енергії в Лівані. Вода направляється аж до південного Лівану і використовується для побутового водопостачання, а також для іригаційних проектів, з яких 30 млн м³ в Бекаа і 20 млн м³ для домашнього водопостачання в південному Лівані. Крім того, гребля служить рівнем захисту від паводків і запобігає підтопленню 1500 га землі в деяких карстових районах.[3][5]

У 1999—2000 роках у різних місцях річки представниками Міністерства охорони навколишнього середовища і «Органу управління річкою Літані» були взяті проби води для розробки плану управління навколишнім середовищем. До того часу неочищені стічні води з міст і поселень Баальбек, Хоух ель Рафка, Каа ер Рім, Захле. Хтоура, Кабб Еліас, Бар Еліас, Джоуб Джанніне і Караун потрапляли безпосередньо в Літані і її притоки, так само як і промислові стічні води. Виявлені рівні біохімічної потреби кисню (79 мг/л) і нітратів (1,7 мг/л) були дуже високими.[4] 2015 року була надрукована концепція «Проекту запобігання  забрудненню озера Караун».[9]

Рослинність навколо озера складається з лісів, садів і чагарників. В озері майже немає водних рослин. Коли знижується рівень води і біля берегів дно оголюється, пейзаж стає схожий на степовий, який пропонує ідеальні умови для жайворонкових і сивкових.[2]

Птахи тут особливо примітні, тому що під час міграції птахів 20 000 особей хижих птахів, лелекових і пеліканів роблять тут зупинку. Тут можна побачити чернь білооку, луня степового, підорлика великого, орла-могильника і степову чайку (Vanellus gregarius), які включені до охоронюваних видів птахів в Червоній книзі зникаючих видів 2008 року.[2]

ГеологіяРедагувати

Геологічно територія навколо озера відноситься до формацій вапняку, вапняного мергелю і алювію, в яких також відбуваються карстові явища. Мергель в районі водойми має низьку проникність.[10]

ПланиРедагувати

Існують попередні розрахунки проекту «Qaraoun Lake-Marj et Taouil Project» щодо використання (підйому) води озера у насосній ГАЕС (насосній гідроакумулюючій електростанції), для чого пропонується збудувати дамбу висотою 50,6 м на висоті 1679 м.н.м. Таким чином денне забезпечення електроенергією повинно бути покращено за рахунок нічного надлишку[8].

КліматРедагувати

Клімат у водозбірному басейні водосховища є континентальним, в якому 90 % дощів випадає в період між листопадом і квітнем, з найвищою ймовірністю опадів у січні. Сніг випадає на висотах понад 1500 м.н.м. Річна кількість опадів в долині Бекаа в середньому становить 1500 мм в гірських районах Верхньої Літані, а на півдні на березі моря — лише 700 мм. У водозбірному басейні водосховища у вузькому розумінні середня кількість опадів становить 800 мм/рік[3].

АрхеологіяРедагувати

Археологічна ділянка  Айн Джаоузе знаходиться вище водосховища Караун біля підніжжя гори Джебель Барук на захід від дороги з Чтаура до Джеззін.[11] Єзуїт і археолог Огюст Бергі знайшов там кременеві знаряддя, порівняні з інструментами пізньонеолітичного Бібла.[12]

ТуризмРедагувати

На заході озера розташовані декілька ресторанів і готелів, які навесні і на початку літа є популярним туристичним місцем. На озері також доступні цілий ряд човнів для туристів і рибалок. Взимку також можливо полювати на перелітних птахів.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Qaraoun Village. aub.edu.lb. Процитовано 23. April 2011. 
  2. а б в г д е Lake Qaraoun. Birdlife.org. Процитовано 24. April 2011. 
  3. а б в г д Chapter 2. Assessing Lebanon's Water Balance. International Development Research Centre (idrc). Архів оригіналу за 12 березень 2010. Процитовано 25. April 2011. 
  4. а б Lebanon State of the Environment Report (pdf). Ministry of Environment, Government of Lebanon. Архів оригіналу за 21 липень 2011. Процитовано 25. April 2011. 
  5. а б Lebanon. Aquasta:Fao.org. Процитовано 26. April 2011. 
  6. а б C. A. Brebbia; K. L. Katsifarakis (2007). River Basin Management IV. WIT Press. с. 484–. ISBN 978-1-84564-075-0. Процитовано 26. April 2011. 
  7. а б International Commission on Large Dams; International Association for Hydraulic Research; International Commission on Irrigation and Drainage (2008). International journal on hydropower & dams. Aqua-Media International. с. 76–77. Процитовано 24. April 2011. 
  8. а б Introducing Pumped Storage in Lebanon:Towards a Prospective National Master Plan (pdf). Littani River Authority. Процитовано 24. April 2011. 
  9. http://www.databank.com.lb/docs/Lake%20Qaraoun%20Pollution%20Prevention%20Project.pdf
  10. International Commission on Large Dams; International Association for Hydraulic Research; International Commission on Irrigation and Drainage (2008). International journal on hydropower & dams. Aqua-Media International. с. 77–. Процитовано 26. April 2011. 
  11. Université Saint-Joseph (Beirut; Lebanon) (1966). Mélanges de l'Université Saint-Joseph. Impr. catholique. Процитовано 1. Mai 2011. 
  12. Moore, A.M.T. (1978). The Neolithic of the Levant. Oxford University, Unpublished Ph.D. Thesis. с. 436–442.