Відкрити головне меню

Одарич Сергій Олегович

український політик, громадський діяч, екс-мер Черкас (17 листопада 2006 — 24 квітня 2013, 17 червня 2014 — 24 листопада 2015)

Ода́рич Сергі́й Оле́гович (*26 червня 1967, Ніжин) — український політик, громадський діяч, один із ініціаторів-фундаторів Народного руху України[1], член правління Асоціації міст України, голова її Черкаського регіонального відділення[2].

Сергій Олегович Одарич
Odarych.jpg
Народився 26 червня 1967(1967-06-26) (51 рік)
місто Ніжин Чернігівської області
Громадянство Україна Україна
Національність єврей
Місце проживання місто Чернівці, Чернівецька область
Діяльність політик
Alma mater КНУ ім. Т.Шевченка
Посада міський голова Черкас
Термін

5 листопада 2006 — 24 квітня 2013,

17 червня 2014 — 24 листопада 2015
Попередник Віктор Булоусов (в.о.)
Наступник Анатолій Бондаренко
Партія Партія вільних демократів
Конфесія православ'я
У шлюбі з Анжела Августинівна
Діти син Андрій, дочка Наталія
Сторінка в Інтернеті sergiyodarych.livejournal.com

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився Сергій Олегович 26 червня 1967 року в місті Ніжин Чернігівської області. Батько — Олег Миколайович — науковець, математик та фізик; мати — Надія Андріївна — теж науковець, фізик.

Повну загальну освіту здобув закінчивши київську середню школу № 129 1984 року. Одразу після школи вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де до 1989 року навчався на механіко-математичному факультеті. У період 19851987 років проходив строкову військову службу в інженерних військах Радянської армії. З 1987 року будучи студентом і до закінчення вузу працював інженером-програмістом у відділі АСУ Київської обласної лікарні.

 
На грі «Черкаських мавп» (2013)

У 1996 році став засновником та головним редактором газети «Ми». У 1997 році створив Об'єднання громадської протидії корупції «Чисті руки». З квітня 2000 року — директор з питань маркетингу Видавничого дому «Галицькі контракти». З травня 2001 року розпочав власну справу приватним підприємцем. 2002 року, після парламентських виборів переїхав до Черкас, у період 20032005 років обіймав посаду генерального директора ТОВ «Черкаський деревообробний комбінат», вивів підприємство з банкрутства[3]. 2003 року Одарич починає допомагати місцевій баскетбольній команді «Рятівник-Черкаси», мріяв перетворити Черкаси на столицю баскетболу[4][5][6]. 2004 року команда почала сезон з назвою «Черкаські мавпи», а ще через рік — потрапила до супер-ліги. В черкаських школах та дворах встановлюються дитячі майданчики, організовуються баскетбольні фестивалі, створена громадська організація «Країна Баскетболія», утворюються нові юнацькі команди. З 2004 року — за сумісництвом президент Спільного українсько-італійського підприємства «Венето», що спеціалізується на випуску ортопедичних матраців. З травня 2005 року ця посада стала його основним місцем роботи, а за сумісництвом працював консультантом з економічних питань на ТОВ «Черкаський ДОК». У період між головуванням міста Черкаси з липня 2013 по червень 2014 року надавав консультаційні послуги з координації виробництва на ПАТ «Темп».

Політична діяльністьРедагувати

Київ. Народний рухРедагувати

 
З Володимиром Черняком представляє економічну програму
 
Зустріч депутатів на виході з готелю «Київ». Осінь 1989

У кінці 1980-их років на хвилі національного відродження України, будучи студентом, Сергій запропонував створити осередок Народного Руху України у рідному університеті. Спочатку вступити до лав Руху виявили бажання лише 9 студентів. З ними Сергій прийшов до Івана Драча, який на той час був керівником Народного руху. Одарич тоді очолював осередок на механіко-математичному факультеті. Серед його однодумців був Микола Томенко. Згодом їхня спільна активна робота принесла плоди — Рух поширився у вузі настільки, що на студентській конференції було прийнято рішення про саморозпуск комсомольської організації і створення на її базі осередку Народного руху. Це був скандал на рівні усього Радянського Союзу[7], адже організація налічувала 8 тисяч членів. 1989 року в Києві з'являлись перші опозиційні газети «Вибір» та «Поступ», що видавалася самвидавом, серед засновників якої був і студент Одарич[8]. Газети стали своєрідним рупором для Народного руху, вони виходили накладом 10 тисяч примірників. Їх друкували у Литві і доставляли у різний спосіб до України[9].

Залишалося 2 іспити до кінця сесії, коли декан запросив Сергія Одарича на розмову. Він пояснив, що перший іспит приймає викладач, який обіймає посаду секретаря парткому, а другий іспит — його заступник. Декан дав Сергію зрозуміти, що як би гарно він не знав предмет, йому все рівно поставлять двійку та відрахують з університету за неуспішність. Тому порадив піти в академвідпустку і повернутися за рік. Сергій скористався розумною порадою і написав заяву. Однак повернутися до університету йому так і не довелося — він повністю занурився у рухівські справи[10]. З липня 1989 року став заступником секретаря Київської організації Народного руху Володимира Яворівського[11], з серпня — заступником голови[12], з вересня — відповідальним секретарем та членом секретаріату. У січні 1990 року був одним з організаторів «ланцюга єднання». Того ж року в Україні відбулися перші демократичні вибори. Сергій брав активну участь в організації рухівської передвиборчої кампанії, займався друкованою продукцією — її написанням та розповсюдженням, а також організацією діяльності штабів[13]. З травня 1990 року здійснював організаційне забезпечення роботи Народної Ради у Верховній Раді, першої в Україні парламентської опозиції, кандидат у депутати до Київської міської ради на повторних виборах по округу № 70, керівник виборчого штабу Демократичного блоку України. З грудня 1990 року по січень 1995 року — заступник голови секретаріату Народного руху, член Центрального проводу[14][15]. 1991 року був керівником виборчого штабу В'ячеслава Чорновола, кандидата на посаду президента України. Він увійшов до складу ініціативної групи з проведення установчого з'їзду, розробляв статут нової партії, програму, організовував партійні осередки.

З березня 1992 року — керівник навчально-дослідницького центру Народного руху. У квітні 1993 року з однодумцями створив фонд «Демократичні ініціативи», який співпрацював із закордонними благодійними організаціями, що були зацікавлені у розбудові демократії в Україні. Його співробітники проводили політологічні дослідження, навчальні семінари для депутатів різного рівня, партійних керівників, видавали спеціальну літературу, запрошували фахівців із-за кордону. Протягом 2 років Сергій передав свій досвід більш як 10 тисячам осіб. У фонді Одарич працював разом з Юрієм Оробцем, за їхньої ініціативи фактично було вперше започатковано практику оприлюднення результатів соціологічних опитувань. З вересня 1994 року — президент Всеукраїнського благодійного фонду «Українська перспектива», керівник виборчого штабу Володимира Черняка на пост міського голови Києва та об'єднання «Столиця».

1995 року на базі фонду було засновано громадську організацію «Ми», яка об'єднала кілька тисяч осіб. Вона стояла на засадах демократії, готувала законопроекти і здійснювала контроль за владою. Організація видавала газету «Ми», яка виходила 2 роки і постійно піднімала гострі політичні теми. З часом громадська організація переросла у партію і у березні 1998 року Одарич став кандидатом в народні депутати у складі блоку «Вперед, Україно!» по виборчому округу № 217 у місті Києві. Вибори були складними, адже тоді на кандидата навіть провели замах на життя, а його колег «вивозили до лісу»[16]. У 20012002 роках — керівник виборчого штабу партії «Яблуко»[17], кандидат у народні депутати за № 4 у списку. Після цього і до 2005 року був заступником голови партії. У 2005—2006 роках був членом ВО «Батьківщина», займав посаду керівника Черкаського обласного виборчого штабу БЮТ. На виборах був кандидатом у народні депутати за № 107 у списку[18], хоча пізніше і відмовився від перегонів[19].

Черкаси. Міський головаРедагувати

У березні 2006 року Сергій Олегович був обраний депутатом Черкаської міської ради 5-го скликання. 17 листопада (хоча вибори пройшли 5 листопада) того ж року Одарич був обраний міським головою міста Черкаси, замінив на цій посаді Анатолія Волишина. Скандальні вибори відзначились тим, що колишній очільник міста Володимир Олійник через судове рішення за декілька годин до початку виборів домігся спочатку зняття з перегонів Волошина, а пізніше і реального переможця Валерія Пащенка. Однак останнього виборча комісія не зняла, адже вибори були вже розпочаті[20]. Потім Володимир Олійник та його протеже, кандидат у мери, Володимир Космина домоглися визнання виборів не дійсними. І вже при перевиборах черкасці обрали людину, яка ніяк не відзначилась у брудних виборах — Сергія Одарича[21].

 
Виступ перед студентами ЧДТУ (2014)

При головуванні Одарича доходи бюджету міста Черкаси почали зростати. В місті активно розпочалася житлово-комунальна реформа: вводились побудинкові тарифи, почали створюватись ОСББ, запроваджувалась система звітів перед громадянами, проводилось скорочення штату семи РЕУ, а пізніше вони взагалі були перетворені в 3 міські Служби Утримання будинків (СУБ). В місті була проведена заміна старих тепломереж на сучасні ізольовані труби, а старі котельні замінено на нові автоматизовані. Після довготривалих переговорів місту вдалось отримати кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку на 11,2 млн євро, який було використано на запровадження енергозберігальних технологій. Вперше за останні роки дороги Черкас ремонтувались капітально з використанням геотекстилю, а вулиці освітлювались та прикрашались клумбами. Місто було вичищене від гральних автоматів, «пивнушок» та холодильних установок. Було створене комунальне підприємство «Дирекція парків», яке займалось облаштування парків міста їх задля відпочинку громадян. Щороку почали проводитись різноманітні фестивалі: «Крижталь», «Живий камінь», «Древляндія», «Черкаська смакота».

З червня 2007 року Сергій Олегович став почесним головою Партії вільних демократів, яка на сьогодні лишається єдиною партією в Україні місцевого рівня і не має центрального апарату в Києві. У листопаді 2010 року Одарич був переобраний на другий термін. Працюючи на посаді міського голови в роки президентства Віктора Януковича, Сергію Олеговичу прийшлось зіштовхнутись із тиском «зверху», проти нього проводили брудні кампанії, його звинувачували у корупції[22][23]. Як результат, 24 квітня 2013 року депутати Черкаської міської ради за ініціативи представників фракції Партії Регіонів проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови[24]. Сергій Олегович назвав це рішення нелегітимним і вже 30 квітня оскаржив його у суді[25][26]. Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування та Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України надали свої експертні висновки, в яких зазначалось, що дострокове припинення повноважень міського голови не мало юридичних підстав[27][28]. 23 травня Соснівський районний суд міста Черкаси визнав правочинним дострокове припинення повноважень Сергія Одарича[29]. На початку червня проти Сергія Одарича також було відкрито кримінальну справ за підозрою у заподіянні збитків міському бюджету на суму 600 тис. грн. через порушення ним трудового законодавства[30], оскільки ним було звільнено 6 чиновників міськради і які пізніше поновились на роботі через суд, а міський голова довгий час ухилявся від виконання цих рішень і не поновлював їх на посадах[31]. Суд водночас відмовився арештувати Одарича на час проведення слідства[32]. Під час передання справи до суду сума збитків різко зросла до 900 тис. грн[33]. 10 вересня Шевченський районний суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення з Сергія Одарича на користь Черкаської міської ради 200 тис. грн. за незаконне звільнення працівників[34].

 
Родина. Київ (2013)
 
Захоплення байдарками. Норвегія (2011)

17 червня 2014 року черкасці втретє доручили Одаричу виконувати роль міського голови. На сьогодні, згідно з різними рейтингами, що проводяться ЗМІ та громадськими організаціями, Сергій Олегович входить до десятки найкращих міських голів України. Так, у рейтингу організації «Народний контроль. Слово і діло» за показником виконання даних обіцянок Одарич посідає 6 місце[35]. Сайт «Главком» у рейтингу 15 найефективніших мерів за всю історію незалежної України визначив для Одарича 7 місце[36][37].

РодинаРедагувати

Дружина Анжела Августинівна (1966 року народження) — приватний підприємець.

Син Андрій (1989 року народження) та дочка Наталя (1991 року народження).

ЗахопленняРедагувати

Полюбляє фотографувати, навіть створював виставки власних наробок[38][39]. Займається спортом — баскетбол (став співзасновником баскетбольної команди «Черкаські мавпи»), гребля на байдарках, плавання. Вільно володіє англійською мовою.

ПриміткиРедагувати

  1. НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ ІСТОРІЯ Видання перше
  2. Сайт Асоціації міст України
  3. Газета «Антена» ДОК і «Темп» — від банкрутів до лідерів ринку
  4. Проект «Черкаси — столиця баскетболу»
  5. Фото білборду при в'їзді в Черкаси з проектом «Черкаси — столиця баскетболу»
  6. З історії клубу «Черкаські мавпи»
  7. УКРАЇНА, БАТЬКУ, В НАС ОДНА. Сповідь сина
  8. Слово просвіти
  9. journalism-history-ukraine.blogspot.com/2008/09/1990.html Український самвидав
  10. Громадське (Черкаси). Досьє на кандидатів у міські голови Черкас
  11. НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ ІСТОРІЯ Видання перше
  12. САМВИДАВНИЙ ЛІТОПИС ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1989 РІК
  13. Не тільки про себе. Книга третя. Частина 25. (Автор: Горинь Богдан)
  14. Газета «Прочерк» від 3 вересня 2011 року
  15. Створення і діяльність НРУ за перебудову. В. Чорновіл — політичний портрет
  16. Магда Є. Манія переслідування чи манія президентства?: [Прес-конф. чл. правозихисн. об-ня «Ми» С. Одарича, Ю. Оробця та С. Головатого у зв'язку з нещодавнім замахом на життя С. Одарича] // Робітн. газета. — 1998. — 6 серп. — С. 1.
  17. Газета «Українська правда» за 8 вересня 2001 року
  18. Газета «Українська правда». Склад майбутньої Верховної Ради. Повний список
  19. Дмитро Чобіт. Макуха або штрихи до політичного портрета «Блоку Юлії Тимошенко»
  20. Газета «Україна молода»
  21. Історії скандальних мерських виборів у Черкасах з 1994 року
  22. «Навіщо йдуть в мери?»
  23. «Всеїдні карасі в черкаській воді»
  24. В один день мерів трьох міст України було відправлено у відставку.
  25. Екс-мер Черкас Одарич оскаржив свою відставку.
  26. Екс-мер Черкас має намір через суд повернути собі крісло.
  27. Комітет Ради з питань місцевого самоврядування вважає, що відправити у відставку Одарича могла тільки черкаська громада.
  28. Інститут права ім. Корецького став на бік екс-мера Черкас Одарича. Відповідач до суду не з'явився.
  29. Суд підтвердив відставку мера Черкас. Одарич готовий дійти до ЄСПЛ.
  30. Звільненому меру Черкас висунули підозру у заподіянні збитків на 600 тис. гривень.
  31. Суду есть над чем поработать.
  32. Суд відмовився заарештовувати екс-мера Черкас Одарича.
  33. Кримінальну справу проти Одарича передано до суду, екс-меру Черкас загрожує до 8 років в'язниці.
  34. Суд зобов'язав екс-мера Черкас виплатити міськраді 200 тисяч гривень.
  35. Народний контроль «Слово і діло»
  36. Місцеві вибори. 15 найефективніших українських мерів
  37. Уніан. В Україні склали рейтинг кращих мерів з моменту отримання Україною незалежності.
  38. http://haidamac.org.ua/2009/07/fotovystavka-mera/
  39. http://www.rada.cherkasy.ua/ua/newsread.php?view=30&s=1&s1=18
Попередник: Міські голови Черкас
16 червня 2014 —
24 листопада 2015
Наступник:
Віктор Білоусов (в.о.)
Анатолій Бондаренко