Вікіпедія

Олійник Володимир Миколайович

колишній український політик і керівник
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Олійник.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Володимир Олійник.
Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Олійник Володимир Миколайович.

Олі́йник Володи́мир Миколайович (нар. 16 квітня 1957, Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський політик, колишній народний депутат України, член фракції Партії регіонів (з грудня 2012), заступник голови Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з грудня 2012). За освітою юрист; кандидат історичних наук. Колишній міський голова міста Черкаси. Співавтор законів про диктатуру. Станом на грудень 2015 року переховується в Москві. Один з організаторів антиукраїнського «Комітету спасіння України».

Олійник Володимир Миколайович
Претендент на посаду Президента України
з 2015
Фактично його кандидатуру висунув "Комітет спасіння України"
міський голова Черкас
Попередник: Маркс Литовський
Наступник: Анатолій Волошин
 
Народження: 16 квітня 1957(1957-04-16) (67 років)
Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Національність: українець
Країна: СРСР СРСР → Україна Україна
Релігія: православ'я
Освіта: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Партія: Партія регіонів
Нагороди:
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

З 20 січня 2022 року перебуває під санкціями Міністерства фінансів США[1][2].

Життєпис

ред.

Батько — Микола Євгенійович. Володимир Олійник по закінченню школи працював слюсарем на автопідприємстві. В 1975—1977 роках служив в армії. Після працював шофером на автопідприємстві. Закінчив Харківський юридичний інститут у 1981 році, після якого став юристом. Пізніше закінчив Одеський інститут політології та соціального управління в 1991 році.

З 1981 року працював у Придніпровському райсуді міста Черкаси. В 1982—1985 роках був народним суддею, в 1985—1987 роках — головою Придніпровського районного народного суду міста Черкас. В 1987—1988 роках обіймав посаду завідувача відділу адміністративних і торгово-фінансових органів Черкаського МК КПУ. В 1988—1990 роках був інструктором державно-правового відділу Черкаського ОК КПУ. Президент Асоціації міст України (1998—1999).

В 1990—1994 роках — заступник голови Черкаського міськвиконкому. 3 07.1994 — 04. 2002 — Черкаський міський голова. Кандидат у Президенти України (1999; висунутий зборами виборців міста Кіровограда), 27 жовтня зняв кандидатуру на користь Євгена Марчука.

Причетний до Канівської четвірки analytic-info.net вказує[3].

  Влітку з'явилися чутки про переговори, які ведуть чотири кандидати — Петро Симоненко, Олександр Мороз, Євген Марчук і «лівий» спікер Ради Олександр Ткаченко. Суть їх домовленості повинна була полягати в тому, що перед виборами троє знімають свої кандидатури на користь того, у кого буде найбільший рейтинг. Але в останній момент Симоненко вийшов з переговорів. Правда, 24 серпня в Каневі під домовленістю все ж були поставлені чотири підписи, але четвертим став мер Черкас Володимир Олійник  

Член Української республіканської партії «Собор» (УРП «Собор», 2000—2005), заступник голови УРП «Собор» (з 2001), член Центрального проводу УРП «Собор», заступник голови (з 2005), член спеціальної ради «Громадської ініціативи „Форум національного порятунку“» (з 2001). Брав участь в акції «Повстань, Україно!» на стороні опозиції. Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 197 (2004—2005).

У 2004 — підтримав Помаранчеву революцію.

У вересні 2007 року перейшов до Партії Регіонів. Один із спікерів ПР (поруч з Чечетовим, Герман).

Політика

ред.

Квітень 2002 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 200, Черкаська область, самовисування. «За» 17,45 %, 2-й з 11 претендентів. На час виборів: Черкаський міський голова, член УНП «Собор».

Липень 2002 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область, самовисування. «За» 12,39 %, 4-й з 19 претендентів. На час виборів: тимчасово не працює, член УРП «Собор».

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 року від Блоку Юлії Тимошенко, № 30 в списку. На час виборів: заступник директора ПП «УкрБудЦентр», безпартійний. Член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Заступник голови Комітету з питань промислової i регуляторної політики та підприємництва (з липня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з березня 2010 до грудня 2012 року від Партії регіонів, № 185 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з березня 2010). Перший заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з квітня 2010).

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 року від Партії регіонів, № 17 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР.

У серпні 2015 р., разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував у Москві «Комітет порятунку України», що виступив з позицій російської пропаганди[4][5][6].

Розслідування і санкції

ред.

24 січня 2014 р., під час протестних акцій в Україні проти зовнішньої та внутрішньої політики Партії Регіонів, стало відомо про заборону в'їзду Володимиру Олійнику до Сполучених Штатів Америки.[7] Цей крок став відповіддю США на застосування сили щодо демонстрантів з боку тодішньої влади.[8]

20 серпня 2015 року Міністерство закордонних справ України анулювало дипломатичний паспорт Володимира Олійника. Він позбавлений паспорта як особа, що «…втратила підстави для користування дипломатичним паспортом і не повернула до МЗС паспортний документ у передбачений законодавством термін»[9].

20 січня 2022 року Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США запровадило проти Олійника та ще трьох громадян України санкції за «участь у контрольованій російським урядом діяльності щодо впливу з метою дестабілізації України»[10][11].

Внесений до бази Центру «Миротворець» як зрадник батьківщини та агент російських спецслужб. Стаття обвинувачення: Ст.366 ч.2 УК України[12].

Мешкає в Ялті (Автономна Республіка Крим) в квартирі, що оформлена на іншу особу[13].

15 вересня 2022 року Служба безпеки України повідомила Олійнику та іншому колишньому нардепу Олегу Царьову про підозру в державній зраді (ст. 111 ККУ) та в незаконному перетинанні державного кордону з метою заподіяння шкоди інтересам держави (ст. 332-2 ККУ)[14][15].

Родина

ред.

Дружина Людмила Геннадіївна (1959 року народження) — начальник кондитерського цеху фабрики «Світ ласощів».

Сини:

  • Руслан (1982 року народження) — прокурор Черкаського району[16]
  • Денис (1983 року народження) — начальник Департаменту акцизного контролю «спирт, алкоголь, тютюн» Державної податкової служби Черкаської області[17]
  • Володимир (1998 року народження).

Цікаві факти

ред.

Нагороди

ред.

Санкції

ред.

Відповідно до рішення РНБО України від 22 листопада 2024 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 22 листопада 2024 року № 779/2024 позбавлений усіх державних нагород України. [20]

Примітки

ред.
  1. ↑ Russian Harmful Foreign Activities Designations. 01/20/2022
  2. ↑ Мінфін США ввів санкції проти чотирьох українців, серед них — народні депутати. 20.01.2022 17:38
  3. ↑ 20 років життя. Україна. 1999 рік. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
  4. ↑ Азаров у Москві зібрав «комітет порятунку» України із Царьовим та Олійником / ТСН, 29 липня, 15:33
  5. ↑ Азаров збирає уряд у вигнанні і створює «Комітет порятунку України» / 112 Україна, 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2015.
  6. ↑ Повод посмеяться. Зачем Москве понадобилось «альтернативное правительство Украины» / Слон, 30 июля, 17:17
  7. ↑ США ЗАКРИЛИ В'ЇЗД ОЛІЙНИКУ І БОНДАРЕНКО. Клюєв на черзі. Українська правда. 24 січня 2014. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
  8. ↑ Ольга Тищук (22 січня 2014). США запровадили санкції проти України. fakty.ictv.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014.
  9. ↑ МЗС опублікував повний список екс-чиновників з анульованими диппаспортами (список). http://ukranews.com. Українські Новини. 20.08.2015.
  10. ↑ Treasury Sanctions Russian-Backed Actors Responsible for Destabilization Activities in Ukraine. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 22 січня 2022.
  11. ↑ США запровадили санкції проти чотирьох українців, серед яких – соратник Медведчука (доповнено). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 22 січня 2022.
  12. ↑ Олейник Владимир Николаевич / Олійник Володимир Миколайович / Olejnik Vladimir Nikolaevich. https://myrotvorets.center. Центр «Миротворець».
  13. ↑ Автор "диктаторських законів" Олійник живе в Ялті і мріє про зміну влади. https://lb.ua/. LB.ua. 18.12.2014.
  14. ↑ СБУ повідомила про підозру Царьову та ще 2 колаборантам, які намагалися «дійти до Києва» з військами рф. SSU (укр.). Процитовано 15 вересня 2022.
  15. ↑ Прийшли у Київську область з окупантами: двох екс-нардепів підозрюють у держзраді. РБК-Украина (рос.). Процитовано 15 вересня 2022.
  16. ↑ Матола, Вікторія Передвиборчий тиск на опозицію: кримінальні справи, обшуки та підпали, Тиждень.ua, 12 серпня, 2012, перевірено 20.07.2013
  17. ↑ «Інформація про закриття спиртзаводу й незаконне виробництво — нісенітниця», — керівник, Прочерк, 06 квітня 2012, перевірено 20.07.2013
  18. ↑ Автор статті про екстремізм Олійник теж кричав «Зека геть!» INSIDER 17 СІЧНЯ 201414:48 [Архівовано 20 січня 2014 у Wayback Machine.]; «Зека геть! Там на Майдане рождается нация» — эволюция нардепа Олийныка от «экстремиста» до «регионала». Цензор. НЕТ 17.01.14 15:33
  19. ↑ http://www.president.gov.ua/documents/1282010-10117 Указ Президента України № 128/2010 від 8 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами України».
  20. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №779/2024 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Олійник Володимир Миколайович
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олійник Володимир Миколайович
Попередник: Міські голови Черкас
1994 — 2002 		Наступник:
Литовський Марк Зіновійович
Волошин Анатолій Борисович


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олійник_Володимир_Миколайович&oldid=43964918