Огоньчик, Огонь, або Повала (Ogończyk, Hogon, Ogon, Ogoniec, Powała, Pogończyk) — родовий герб, яким користувалось близько 560 шляхетських родів Білорусі, України, Литви і Польщі.

Огоньчик
POL COA Ogończyk.svg
Деталі
Затверджений 1384 рік

Герб відомий з початку 14 століття, у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемантійському — після Городельськой унії 1413 року.

ІсторіяРедагувати

Вважається, що герб створено приблизно 1261 р. Цей герб зображений серед інших гербів Речі Посполитої в Гербовнику Золотого Руна (Armorial équestre de la Toison d'or et de l'Europe) 1433—1435 рр. Також герб описується в переліку гербів Королівства Польщі історика Яна Длугоша в 1464—1480 р.

Після підписання Городельської унії 1413 — угоди між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським Вітовтом деякі українські, литовські та білоруські бояри набували права мати свій родовий герб і зрівнювались у достоїнствах з польською шляхтою.

Так, відповідно до Городельської унії кастелян Брестський Войцех та шляхтич Миколай (Mikołaj z Taczowa) передавав литовсько-руському боярину Сангаву (Jerzy Sangaw) право користуватись гербом Огончик.

Пізніше, інші українські шляхетські роди також отримали право на цей герб.

Список родів гербу Огоньчик:
Береські, Беревські (Bereski, Berewski), Білоблоцькі (Białobłocki), Білецькі (Bielecki, Bielicki), Борисевичі (Borysewicz, Borysiewicz, Borysowicz), Булатовичі (Bułatowicz, Butowicz), Голинські (Gołyński), Гора (Góra), Грабовські (Grabowski), Одолинські (Odoliński), Огоновські, Огонь (Oganowski, Ognicki, Ogon, Ogonowski), Огризко (Ohryszko, Ohryzko), Старосельські (Starosielski, Starosolski), Троян (Trojan), Волинські (Woliński), Вольські (Wolski), Висоцькі (Wysock)i, Заброцькі (Zabrocki, Zabrodzki), Загаєвські (Zagajewski, Zagajowski), Жук (Żuk), Жуковські (Żukowski) та інші .

Опис гербаРедагувати

На червоному полі зображене півколо зі срібною стрілою, що летить вгору. Над короною зображені підняті до неба дві жіночі руки по плече.

ВідміниРедагувати

ДжерелаРедагувати