Облога Замостя (1648)

	Облога Замостя
Країна	Річ Посполита
Місце розташування	Замостя
Дата й час	1648

Облога Замостя — відбулася у 1648 році під час повстання Хмельницького та виборів нового монарха Речі Посполитої.

Історія

На зламі жовтня й листопада козацько-кримськотатарські війська підійшли до Замостя^[1]. Козацький гетьман Богдан Хмельницький, який отаборився в Лабуньках, намагався здобути це місто -фортецю, але не вірив в успіх. У першій половині XVII століття Замостя було найсучаснішою та найпотужнішою фортецею Речі Посполитої та Східної Європи. Його оточували потужні укріплення з численними бастіонами. Про технічний стан мурів, артилерію та чисельність залоги постійно дбав Ян Собіпан Замойський — 3-й ординат Замойського, який також був шваграм руського воєводи князя Єремія Вишневецького.

Докладніше: Замостська фортеця

Сили Хмельницького оцінювали в 40-60 тис. вояків. Фортецю захищали близько 4700 осіб, у тому числі: 2100 піхотинців, 200 рейтарів, 1400 шляхти та 1000 міщан під командуванням ельблонгського каштеляна Людвіка Вейгера та маркграфа Владислава Мишковського. У місті знайшло притулок багато біженців з довколишніх сіл і містечок, а то й з Русі, Поділля та Волині. Під час облоги у фортеці став помітний конструктивний дефект. Козаки зкопали Щебжеську дамбу і осушили ставок, відкривши південну частину укріплень. Це змусило захисників зосередити на цій ділянці великі сили. Богдан Хмельницький не мав облогової артилерії, щоб взяти Замостя штурмом, а наближалася зима, до якої обложники не були готові. Проте захисники, серед яких поширювалася епідемія, не могли розраховувати на порятунок. Їм також не вистачало їжі, щоб нагодувати залогу та населення, яке шукало притулку за стінами фортеці. Тому вже через 17 днів було укладено вигідну для обох сторін угоду про сплату мешканцями Замостя викупу в розмірі 20 000 польських злотих^[2].

Миколай Єміоловський і Вавжинець-Ян Рудавський у своїх книгах писали, що під час облоги Замостя в 1648 році загинув політичний і військовий лідер кримських татар Тугай-бей^[3]. Проте, насправді він загинув через три роки в битві під Берестечком.

Посилання

↑ 26 жовтня козаки взяли в облогу Львів. 5 і 6 листопада під стінами Замостя стався непередбачуваний потік озброєного і невільницького люду, який, за перебільшеними свідченнями, переріс у казкову юрбу у вісімсот осіб (Karol Szajnocha: Dwa lata dziejów naszych, w: Dzieła tom 10, Warszawa 1878, s. 139).
↑ Historia Zamościa → Pierwsze oblężenie
↑ Сам Тучай-Бей, татарський вождь, убитий під Замостям (Pamiętnik Mikołaja Jemiołowskiego, towarzysza lekkiej chorągwi, ziemianina województwa bełzkiego, obejmujący dzieje Polski od roku 1648 do 1679 spółcześnie, porządkiem lat opowiedziane, Lwów 1850, s. 10). Вавжинець Ян Рудавський: Інші кажуть, що (Хмельницький) пішов до Криму і біля ніг хана благав про допомогу, взявши з собою до Татарії свого вірного Ахата Тохтайбая, двічі простромленого списом під Замостям, який незабаром після цього закінчив своє життя (Historja Polska od śmierci Władysława IV aż do pokoju Oliwskiego, czyli dzieje panowania Jana Kazimierza tom 1, Petersburg Mohylew 1855, s. 73).

Посилання

Zamośćpedia: Облога 1648 року

[1] 26 жовтня козаки взяли в облогу Львів. 5 і 6 листопада під стінами Замостя стався непередбачуваний потік озброєного і невільницького люду, який, за перебільшеними свідченнями, переріс у казкову юрбу у вісімсот осіб (Karol Szajnocha: Dwa lata dziejów naszych, w: Dzieła tom 10, Warszawa 1878, s. 139).

[2] Historia Zamościa → Pierwsze oblężenie

[3] Сам Тучай-Бей, татарський вождь, убитий під Замостям (Pamiętnik Mikołaja Jemiołowskiego, towarzysza lekkiej chorągwi, ziemianina województwa bełzkiego, obejmujący dzieje Polski od roku 1648 do 1679 spółcześnie, porządkiem lat opowiedziane, Lwów 1850, s. 10). Вавжинець Ян Рудавський: Інші кажуть, що (Хмельницький) пішов до Криму і біля ніг хана благав про допомогу, взявши з собою до Татарії свого вірного Ахата Тохтайбая, двічі простромленого списом під Замостям, який незабаром після цього закінчив своє життя (Historja Polska od śmierci Władysława IV aż do pokoju Oliwskiego, czyli dzieje panowania Jana Kazimierza tom 1, Petersburg Mohylew 1855, s. 73).

[1]

[2]

[3]