Відкрити головне меню
Американська облогова артилерійська батарея 13-дюймових гармат часів Громадянської війни у США. Битва при Йорктауні. Йорктаун. Вірджинія. Травень 1862
Американська 240-мм облогова гармата M1918

Облогова артилерія — вид артилерії, призначений для обстрілу та підготовки штурму фортець. Основними завданнями облогової артилерії було: зруйнування споруд (укріплень) фортеці; боротьба з фортечною артилерією ворота, що розташована у закритих фортифікаційних спорудах (баштах, казематах, бункерах тощо) та на території фортеці; завдання максимального ураження тим, що обороняється, а також вогнева підтримка своїх військ під час подолання польової оборони й безпосередньо у ході штурму фортеці.

ІсторіяРедагувати

Облогова артилерія застосовувалася з часів появи власне артилерії, як нового роду військ на полі бою. Перша згадка про застосування облогових гармат на Русі відноситься до 1446 року, однак, як окремий вид засобів вогневого ураження з'явилася в XVI столітті («великий наряд»). У 1552 в ході облоги та штурму російськими військами фортеці Казань брали участь 150 великих та середніх облогових гармат. У 1704 році, російська облогова артилерія протягом 10 днів бомбардувала фортецю Нарву, після чого війська Петра I узяли її штурмом.

У 1723 році в російській імператорській армії була введена постійна організація для артилерійських формувань, що мали облогову артилерію. У ній за штатом було 462 гармати, 18 канонірських та 6 бомбардирських рот. У мирний час утримувалася лише технічна та матеріальна частина парку артилерії, а у воєнний час здійснювалося доукомлектування особовим складом та «фурштатом» (постійна команда їздових).

За прийнятим у 1871 році положенням в російській армії облогова артилерія зводилася у 3 облогових парки: 2 парки по 400 облогових гармат розташовувалися в європейській частині Російської імперії, один — з 230 гармат — на Кавказі. Облогові парки поділялися на відділення, відділення — на батареї по 6-8 гармат. На озброєнні облогової артилерії у той час перебували нарізні 9-ти та 24-фунтові (107-мм та 152-мм) гармати і 6-ти та 8-дюймові (152-мм і 203-мм) мортири. Дальність стрільби облогової артилерії не перевищувала 5,3 км.

Артилерія великої потужності інтенсивно застосовувалася союзними військами під час облоги Севастополя у Кримській війні. У російсько-турецькій війні 1877–1878 облогова артилерія росіян діяла при штурмі фортець Ардахан та Карс.

Масштабна Громадянська війна у Північній Америці сприяла розповсюдженню та розвитку різних видів зброї, зокрема артилерії. Так, американські війська, як «федералів» так й «конфедератів» застосовували щонайменше 300 різних артилерійських систем, значну частину з них у ролі облогової артилерії.

Широкого застосування облогова артилерія набула в ході російсько-японської війни, зокрема під час облоги японськими військами Порт-Артуру.

Після цій війни парки облогової артилерії були реорганізовані, облогова артилерія увійшла до складу артилерійських полків важкої артилерії.

Облогова артилерія широко застосовувалася в ході Першої світової війни, під час штурму та облоги Льєжа, Намюру, Антверпена, Вердена тощо.

Після Першої світової війни термін облогова артилерія вийшов з офіційного ужитку.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Радянська військова енциклопедія. {{{Заголовок}}} = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 6. — С. 130-131. — ISBN 00101-223. (рос.)
  • Курс артиллерии. Под общей ред. А. Д. Блинова. Кн. 1—6, 8—10. М., 1947—49.

ПриміткиРедагувати