Облога Задара (1202)

Захоплення Задара армією 4-го Хрестового походу в 1202 році

Облога Задара хрестоносцями (хорв. Križarska opsada Zadra, угор. Zára ostroma) — перша значна військова дія Четвертого Хрестового походу та перший напад католицьких хрестоносців на католицьке місто.

Облога Задара
Четвертий Хрестовий похід
Хрестоносці завойовують місто Зара (Задар) 1202 року, картина Андреа Вічентіно

Хрестоносці завойовують місто Зара (Задар) 1202 року, картина Андреа Вічентіно
Координати: 44°06′ пн. ш. 15°13′ сх. д. / 44.100° пн. ш. 15.217° сх. д. / 44.100; 15.217
Дата: 10 листопада[1] — 24 листопада 1202[2]
Місце: Задар, Хорватія в унії з Угорщиною
Результат: рішуча перемога хрестоносців[3][4]
Сторони
Cross templars.svg Четвертий Хрестовий похід
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеційська республіка
Coa Hungary Country History Bela III (1172-1196).svg Угорське королівство
Coat of arms of Croatia 1495.svg Хорватія в унії з Угорщиною
Командувачі
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Енріко Дандоло
Cross templars.svg Боніфацій I Монферратський
Cross templars.svg Сімон де Монфор
Coa Hungary Country History Bela III (1172-1196).svg Імріх I
Coat of arms of Croatia 1495.svg Нікола Манзавін (архієпископ Задарський)
Військові сили
Хрестоносці: 10 000 душ[5]
Венеційці: 10 000 душ[5]
  • Венеційці: 210 кораблів[6]
невідомо
Втрати
невідомо невідомо
Більшість населення втекло у Нін і Біоград

ІсторіяРедагувати

1202 року Папа Інокентій ІІІ закликав до нового хрестового походу проти Єгипту.[7] Перед походом ватажки хрестоносців звернулися до Венеції, яка мала найкращий військовий і транспортний флот, із проханням перевезти їхнє військо в Єгипет. 1201 року дож Венеції Енріко Дандоло підписав із послами хрестоносців угоду, за якою Венеція приєднувалася до участі в Четвертому хрестовому поході та зобов'язувалася у річний строк перевезти по морю 4500 лицарів, 9000 зброєносців і 20000 піхотинців за умови сплати 85 тис. марок сріблом: по 2 марки з пасажира і по 4 — за коня. Виплата суми розподілялася на три терміни, останній із яких минав у червні наступного року.[8] Третина хрестоносців прибула у Венецію із Боніфацієм, доставивши зібрану частину потрібних коштів. Проте належну суму зібрати не вдалося, навіть після того, як лицарі продали свої коштовності,[8] і похід опинився під загрозою зриву. Заблокованим на венеційському острові Лідо до повної сплати суми хрестоносцям дож поставив умову, щоб ті допомогли йому захопити Задар (Зару) — постійне поле битви між Венецією з одного боку та Хорватією і Угорщиною з другого з огляду на торговельну вагу міста. Попри те, що деякі хрестоносці відмовилися брати участь в облозі, а угорський король Імріх, під владою якого тоді був Задар, обіцяв приєднатися до хрестового походу, 10 листопада 1202 року флот венеційців привіз до Задара хрестоносців, розпочався штурм міста і, незважаючи на листи папи Інокентія III, в яких він забороняв таку дію та погрожував відлученням, венеційці і хрестоносці 24 листопада захопили Задар, після чого розграбували його. За це Папа відлучив хрестоносців від Церкви, однак незабаром зняв відлучення за умови продовження походу.[8]

Провівши зиму в Задарі, учасники продовжили свій похід, який привів до облоги Константинополя[3][9][10] — торговельного суперника Венеції.[3][9][11]

ПриміткиРедагувати

  1. Michaud, Joseph François (1882). The History of the Crusades. A. C. Armstrong and Son. с. 63. Процитовано 9 листопада 2013. 
  2. Setton, Kenneth M.; Wolff, Robert Lee; Hazard, Harry W. (15 грудня 1969). The Later Crusades, 1189–1311. University of Wisconsin Press. с. 174. ISBN 9780299048440. Процитовано 10 листопада 2013. 
  3. а б в Sethre, Janet (2003). The souls of Venice. с. 54–55. ISBN 0-7864-1573-8. 
  4. Queller, Donald E.; Madden, Thomas F. (1999). The Fourth Crusade: The Conquest of Constantinople. University of Pennsylvania Press. Процитовано 9 листопада 2013. 
  5. а б J. Phillips, The Fourth Crusade and the Sack of Constantinople, 269
  6. J. Phillips, The Fourth Crusade and the Sack of Constantinople, 106
  7. Брусиловська О. І. Історія міжнародних відносин (сер. III тис. до н. е. — сер. XVII ст. н. е.): навч.-метод. посібн. для студ. ОНУ ім. І. І. Мечникова / О. І. Брусиловська, І. М. Коваль. — Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2013. —188 с
  8. а б в Войтович, Леонтій; Овсінський, Юрій (2017). Історія війн і військового мистецтва 1. Харків: Фоліо. с. 413. Від зачатків військової організації до професійних найманих армій (бл. 3600 р. до Христа — початок XVI ст.). Процитовано 24 травня 2020. 
  9. а б Timeline Croatia 1202
  10. Jonville and Villehardouin, Chronicles of the Crusades, Penguin Classics, pp. 22
  11. Як упав Константинополь на сайті «Хроніки Любарта»