Облога Володимира (1156)

Облога Володимира Юрієм Долгоруким — невдала спроба Юрія Долгорукого захопити у 1156 році Волинь для свого племінника Володимира Андрійовича згідно з договором з його батьком Андрієм Добрим, скориставшись попереднім захопленням Волині Мстиславом Ізяславичем у його дядька Володимира Мстиславича.

Облога Володимира-Волинського (1156)
Дата: 1156 Місце: м. Володимир Результат: Відступ союзників
Сторони
• Київське князівство • Галицьке князівство • Берестейське князівство	• Волинське князівство
Командувачі
• Юрій Долгорукий • Ярослав Осмомисл • Володимир Андрійович • Володимир Мстиславич	• Мстислав Ізяславич

Хід подій

Мстислав Ізяславич впродовж київського князювання свого батька і його боротьби проти Юрія Долгорукого в 1146—1154 році княжив у Переяславі і був основним виконавцем доручень свого батька Ізяслава Мстиславича, під контролем якого перебували на той час крім Києва і Переяслава також Турів і Волинь.

Після смерті Ізяслава в 1154 році волинським князем став Володимир Мстиславич. Через нерішучість Ростислава Мстиславича смоленського в ході утримання київського князювання Мстислав залишив Переяслав. Київським князем став Юрій Долгорукий, який посадив у Турові і Переяславі своїх синів.

У 1156 році Мстислав вигнав свого дядька, мачешича Володимира Мстиславича з Володимира, зробивши перший крок до повернення батьківської спадщини. Володимир утік до Угорщини. Юрій Долгорукий отримав привід втрутитися у волинські справи з метою посадити на волинське князювання Володимира Андрійовича, хоча до останнього моменту Юрій пояснював свої дії як відновлення прав Володимира Мстиславича.

Облога тривала 10 днів, дружина Юрія і галичани вели штурми від двох воріт. Під час облоги Володимир Андрійович здійснив рейд в червенську землю і був поранений стрілою в горло зі стіни Червена.

Коли союзники відступили від Володимира і стали відходити на схід у напрямку Києва, Мстислав зробив вилазку і палив села до Дорогобужа, який, врешті-решт, з прилеглою волостю — Погоринню отримав Володимир Андрійович від Юрія.

Підсумки

Мстислав Ізяславич істотно зміцнив свої позиції, згодом зміг залишити Волинське князівство своїм нащадкам. Ростислав Мстиславич, спочатку визнавши Долгорукого київським князем, був незадоволений порушенням прав своєї лінії, що підштовхнуло Ростислава і Мстислава підтримати Ізяслава Давидовича як претендента на київське князювання. Виступу союзників не відбулося з причини смерті Юрія (1157). Ізяслав став київським князем, але пізніше був повалений Ростиславом і Мстиславом і убитий чорними клобуками в 1161 році.

Посилання

• Іпатіївський літопис
• Бережков Н. Г. Хронология руского летописания. Москва, 1963. 376 с.