Olena Khomichak

Жирний текст Промульгація - обнародування, опублікування якого-небудь державного акта. Офіційне проголошення (оприлюднення) закону, прийнятого парламентом. Означає санкціонування законопроекту главою держави у встановлені терміни (звичайні або скорочені), а також опубліковання закону в офіційному віснику. Тільки після промульгації закон, як правило, набуває обов'язкову силу. Промульгації всіх актів здійснюється главою держави.

Промульгація закону — це не лише підписання його гла­вою держави, а й видання спеціального акта, який містить, зок­рема, розпорядження про офіційне опублікування закону. Про­мульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави — указом, наказом та іншими подібними документами, текст яко­го в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульговується. В Україні — це підписання закону Президентом, підготовка постанови Верховної Ради про порядок введення в дію даного закону і офіційне його опублікування. Текст постанови Верхов­ної Ради в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульговується.

ПРОМУЛЬГАЦІЯ ЗАКОНУ (лат. -оголошення, обнародування, від— робити відомим, оголошувати, обнародувати) — дії звичайно глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності й реалізації. У більшості європ. монархій парламентарних це поняття асоціюється з т. з. королівською санкцією. Остання полягає у схваленні монархом законопроекту (закону), прийнятого парламентом, і здійснюється у вигляді підписання відповід. акта, який звичайно має урочисту словесну форму. Це право монарха випливає з визнання його участі у законотворчості. В деяких країнах на конст. рівні вживаються формули «парламент — це король і палати» (Великобританія), «законодавча влада здійснюється монархом і парламентом» (Бельгія, Данія). Такий підхід виник за феодальних часів, коли монарх був єдиним реальним законодавцем, а представницька установа виконувала лише дорадчі функції.

Промульгацію часто ототожнюють з усіма офіційними діями стосовно закону, які вчиняються після його прийняття парламентом і до набуття ним чинності. Нерідко Промульгацію визначають як прийняття рішення про офіційне опублікування оголошення закону в ін. спосіб. У французькій літературі Промульгація закону розглядається як акт (дія) глави державиви, котрий засвідчує відповідність прийнятого парламентом закону конст. вимогам і офіційно оприлюднює закон з метою забезпечити йому юридичну чинність і практичну реалізацію. У деяких латиноамериканських країнах (Болівія, Колумбія, Перу) в разі, якщо президент протягом визначеного строку не підписав і не оприлюднив закон, відповідні дії вчиняє голова парламенту. У Грузії він застосовується лише після повтор, розгляду і прийняття закону парламентом. У Швеції прийнятий парламентом закон підписує його голова, після чого закон офіційно публікує уряд. Промульгацію закону, по суті, є завершальною стадією законодавчого процесу, яка має позапарламентський характер. Вона забезпечує закону гласність, з нею практично завжди пов'язане набуття ним чинності. В країнах, де промульгацію здійснює монарх або президент, вона є його правом (повноваженням) саме як глави д-ви, що зумовлено історією розвитку інститутів законотворчості. Певною альтернативою промульгації з боку глави д-ви є вимога повторного розгляду закону в парламенті або застосування вето.

Джерела

«Словарь финансовых терминов» http://leksika.com.ua/19851208/legal/promulgatsiya_zakonu

Римський календар

Сільськогосподарський календар. Як і їх сусіди греки, давні римляни визначали початок своїх робіт по сходу і заходу окремих зірок і їх груп, тобто вони пов’язували свій календар з річною зміною вигляду зоряного неба. Ледве чи не головним ‘орієнтиром’ при цьому був схід і захід (ранковий і вечірній) зоряного скупчення Плеяди, що в Римі іменувалося Вергіліями. Початок багатьох польових робіт тут зв’язували і з фавонієм - теплим західним вітром, що починає віяти в лютому (3 - 4 лютого по сучасному календарю). За свідченням Плінія, в Римі ‘з нього починається весна’. У часи правління легендарного засновника Риму Ромула в середині VIII ст. до н.е. римляни користувалися календарем з десяти місяців, які позначались порядковими номерами і назв не мали. Рік починався майже з весняного рівнодення. На кінець XII ст. до н.е. деякі місяці отримали назви: 1. Мартіус - на честь бога війни Марса. 2. Апріліс - "розкриватись", пробуджуватись. 3. Майус - на честь богині Майї - матері бога Гермеса. 4. Юніус - на честь богині Юнони, дружини бога Юпітера. Решта місяців зберегли назви порядкових числівників: 5. Квінтіліс - п'ятий. 6. Секстіліс - шостий. 7. Септембер - сьомий. 8. Октобер - восьмий. 9. Новембер - дев'ятий. 10. Децембер - десятий. Чотири з них: мартіус, майус, квінтіліс і октобер складалися з 31 дня, а решта - з 30 днів. Отже, календарний рік мав 304 дні, що не відпвідало у значній мірі тривалості тропічного року. у часи другого легендарного царя Нуми Помпілія VIIст. до н.е. була проведена календарна реформа, за якою до римського календаря додали ще два місяці: одинадцятий януаріус (на честь дволикого бога Януса) і дванадцятий фебруаріус (на честь бога підземного царства Фебрууса). Завдання реформи полягало в тому, щоб зрівняти календарний рік римський з грецьким, який мав 354 дні. Таким чином необхідно було додати 50 днів, але забобонні римляни, які вважали парні числа нещасливими, вирішили додати 51 день. З такої кількості днів не можна було утворити два місяці, і вирішено було від тих шести місяців, які мали по 30 днів, забрати по одномудню і утворити януаріус з 29 днів і фебруаріус із 28 днів, які помістили за децембером. Отже, тривалість календарного року упродовж 355 днів майже відповідала місячному рокові, який мав 354,4 доби. Для того, щоб вирівняти рахунок часу, кожні два роки між 23 і 24 фебруаріуса вставлявся додатковий місяць - марцедоній, який мав то 22, то 23 дні. Кількість днів у роках рахуалася так: 355 днів; 377 (355+22) днів; 355 днів; 378 (355+23) днів. Таким чином, кожне чотириріччя складалось із двох простих і двох видовжених років. У середньому календарний рік тривав 366,25 доби, що на добу більше, ніж насправді.

Джерела ==== Посилання

http://www.history.vn.ua/article1/lutiw.html Бондаренко Г. Спеціальні (допоміжні) історичні дисципліни. – Луцьк: Ред.-видав. від. ВДУ ім. Лесі Українки, 1997. – 222 с.

Порушення авторських прав у статті Промульгація

Дякуємо, що ви зробили свій внесок у статтю Промульгація, але, на жаль, ми не можемо його прийняти, тому що цей текст захищений авторськими правами і є скопійованим без змін із сайтів http://readbookz.com/book/176/5841.html та http://cyclop.com.ua/content/view/1275/58/1/16/. Як явне порушення авторських прав ми змушені будемо видалити ваш внесок у статтю Промульгація.

Якщо Ви маєте дозвіл від власника авторських прав на те, щоб вільно поширювати матеріал статті на умовах ліцензії GFDL без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike, Ви повинні оформити дозвіл системи OTRS.

Якщо ви є автором даної статті, але розмістили її на власному веб-сайті раніше, то просто помістіть на сайті наприкінці сторінки зі статтею повідомлення «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії GNU FDL без незмінюваних секцій та Creative Commons Attribution/Share-Alike», після чого можете сміливо подавати заявку на відновлення статті, і вона буде відновлена.

Ви також можете переписати зміст чужого тексту своїми словами й дати посилання на сайт із докладнішим описом.