Nedelesco

Ласкаво просимо!

Основні засади Вікіпедії	Ласкаво просимо до україномовної Вікіпедії, Nedelesco!
Для чого ми розвиваємо Вікіпедію	Вітаємо Вас як нового учасника україномовного розділу Вікіпедії. Сподіваємось на плідну співпрацю з Вами над спільним відкритим проєктом. Зверніть увагу на наріжні принципи участі: сміливо редагуйте, а в конфліктних ситуаціях, якщо такі виникнуть, завжди розраховуйте на добрі наміри опонента. Можете скористатися шпаргалкою, якщо Ви ще не знайомі з основами вікірозмітки. Якщо виникли запитання щодо проєкту або потрібні якісь підказки, пошукайте відповідь на сторінці Довідки. Якщо відповіді на Ваше питання там немає, поставте його у нашій Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. Кнопка вставки підпису у вікні редагування На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох тильд (~~~~) або за допомогою позначки підпису у вікні редагування (зображено на малюнку). У статтях, написаних або редагованих Вами, підпис не ставиться. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці інтересів користувачів. Якщо у Вас виникнуть додаткові питання, можете звернутися за порадою до будь-якого користувача з цієї категорії. Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! Irrespective of your language skills, you are welcome to create your own user page, add interwiki links, upload images, correct data, discuss problems, communicate & cooperate with the community. Please, use language templates from Вікіпедія:Вавилон or create your own ones. You can ask for our help on the Community Portal (help).
Як створити статтю
Як редагувати статті
Ілюстрування статей
Потренуйтеся тут!
Правила і настанови
Стиль оформлення статей
Авторські права
Довідка
Користувачі, що допоможуть Вам
Словничок вікітермінів

-- Automatic welcomer (обговорення) 14:24, 10 вересня 2022 (UTC)

Егоїзм як спосіб життя чи все ж хвороба 21 століття?!?

Допоки наш розум буде казати нам що ми кращі за інших! До поки кожен з нас буде ставити вище себе за інших! До поки маленька людина, яка гість на цій землі і якій дано прийти на землю, зробити щось важливе і залишити після себе хай не нове, добре, але ж і старого не треба руйнувати і вважати себе господарем! До поки люди не зрозуміють, що бути корисним, це краще аніж постійно чекати і вимагати від інших коритись для себе! До поки..... Цього можна багато перераховувати... Краще зрозуміти одне - ми люди, істоти, які маємо однакові вихідні дані при народженні, і не кажіть, що хтось народився кращим, багатшим і всю цю хрінь, яка є матеріальна і яку нам всім нав'язують при народженні в суспільстві.... Ми люди, які народились з душею, і яким дано прийти і показати всій найкращий шлях іншим, показати свою любов та повагу цьому світу за можливість тимчасово користуватись всіма благами цієї землі, бути не кращим за інших, а навчити інших бути кращими поруч з вами, показати свою любов та турботу до всього що нас оточує Я тільки одну маю надію, що світ, в якому ще є такі люди, які готові бути на колінах не для того щоб бути рабами, ні, а для того щоб показати свою покорність і благодарність іншим істотам та цьому світу, живому організму під назвою Земля, показати свою віддачу та готовність допомогти один одному, що ці люди все ж змінять Світ на краще Дякую кожній живій істоті на Землі, за те, що я маю змогу жити і бути Людиною!!! Ваша покорна та вдячна від усього серця

1. nedelesco Nedelesco (обговорення) 16:06, 11 вересня 2022 (UTC)

Тиша навколо мене це реальність чи елюзія?!?

Іноді думаєш - о Боже, як же мені пощастило бути там де я, і відчувати те, що відбувається навколо мене, бути тут і зараз, бути в моменті. Мені здається, що ці почуття мають відчувати всі живі істоти на землі, бо ми дійсно знаходимось там, де й маємо бути, як би наш розум не казав інше, Вищі сили роблять все так, як має бути, як би ми не чинили опір дійсності, все буде так, як Всесвіт скаже Я іноді сиджу тихо в темряві, закривши очі і прислуховуюсь до всього, що відбувається навколо, намагаюсь відчути цю тишу серцем, відчути як серце б'ється, і радію, що можу дихати в ритм з серцем, відчувати як пульсує моє тіло, коли я дихаю і розуміти, що я живий організм зовні, але щось інше в середині точно відрізняється від зовнішніх почуттів. Мої очі й досі закриті, мені трошки здається, що приходить повна тиша в середині, я відчуваю гармонію цієї тиши, я насолоджуюсь моментом та поглинаю силу цієї тиши, щоб підзарядитись цим для того, щоб відкривши очі зрозуміти, що життя навколо таке прекрасне, що я отримала можливість бути частиною цього світу та доповнювати його своїм живим організмом. Я розумію, що це не назавжди, що тіло моє колись покине цю Землю, бо виконає свою місію, але я точно впевнена, що те, що я відчуваю в середині, веде мене туди, де я маю бути й після того, як покину це місце. Моє серце наповнене щастям, воно б'ється ритмічно і дає мені можливість зрозуміти, що я ще маю шанс на те, щоб насолодитись цим життям, яке мені відведено на цій Землі, але воно також все частіше нагадує, що я маю ділитись своїми почуттями, своїм внутрішнім щастям з навколишнім світом, щоб навовнити тих живих істот, які загубили це почуття закривши очі, але забувши прислухатись до тієї тиши та міцно заснули, які не мають змогу насолодитись моментом, який їм відведено Всесвітом та змогли все ж насолоджуватись своїм внутрішнім щастям Я водночас радію тому, що можу зрозуміти, що моє щастя буде сильнішим, якщо всі живі організми, які навколо мене кружляють, повинні бути теж наповнені щастям, радію від того, що можу все ж ділитись своїм щастям для них, щоб вони нарешті прокинулись і мали змогу з закритими очима відчувати і насолоджуватись як і я цією тишою

1. nedelesco
2. nedelescoДумкиВголос Nedelesco (обговорення) 16:18, 10 листопада 2022 (UTC)

Тиша все ж є навколо нас...

Іноді приходить момент в житті, коли настає тиша. Тиша не в повітрі, навколо все як і раніше, а тиша в середині - тиша, при якій нічого не відчуваєш, коли не чуєш розум, тіло і навіть серце мовчить при диханні. Ти дихаєш як і раніше, але тиша перекриває навіть вдох та видох при твоєму диханні. Ти намагаєшся сконцентруватись на цій тиші, бо тиша ніби повинна лікувати, але ж ні... ця тиша поглинає наче прірва, вона бездонна, вона лякає, вона одна чорна пляма серед навколишнього світу, яка повністю поглинає тебе. А ти стоїш, твої очі закриті, дихання починає давити в груди, приходить паніка, страх та нерозуміння, що буде далі. Тиша повністю поглинає тебе, тіло стає ватним і ти провалюєшся в цю прірву, твій розум не контролює твої дії, серце зжимається від болю та страху, ти тихо, як та тиша, помираєш всім свої тілом ніби назавжди... Ти хотів би мати поруч хоть когось, хто схопив би тебе за руку, щоб витягнути тебе з тієї прірви, яка поглинає все швидше і швидше, ти в повітрі ніби шукаєш цю руку, а потім розумієш, що ти один, тільки ти і тиша, яка все ще не відпускає тебе. І поки ти падаєш в цю прірву, в тебе немає ніяких інших думок, окрім однієї - страх, який поглинає все твоє тіло і серце, яке зжалося від болю і самотності. Тобі здається, що ти кричиш у весь голос і благаєш про допомогу, але тебе ніхто чує, ти один, один в цій тиші. А потім... ти відчуєш біль від удару, бо ти досяг дна тієї прірви, приходить розуміння, що тіло померло і більше не дихає, і тільки десь там далеко в глибині твоїх грудей тихо б'ється серце, яке ще має трохи надію на те, що це було найгірше, що могло трапитись з тобою Серце б'ється так повільно, як тільки ти можеш собі уявити, на протязі довгого часу, поки кров не почне приходити в норму, щоб запустити процес відновлення. Твоє тіло ще й досі не рухається, тиша навколо вже не лякає, бо ти помер тілом, ти просто лежиш і потроху починаєш відчувати своє серце, яке набирає ритм, щоб дати тобі надію, що ти ще можеш жити і вибратись з тієї тиши, але.....

1. nedelesco
2. nedelescoДумкиВголос Nedelesco (обговорення) 16:40, 10 листопада 2022 (UTC)

#МиЩеМожемоЗмінитиСебеЩобСвітНавколоСтавКраще

Як страшний фільм... Все це, ніби один фільм, який ніяк не закінчується - Ти намагаєшся його переключити на інший канал, але ж.... там ще гірше, ти намагаєшся закрити очі ... а твоя уява малює ще страшніше, аніж в реальності Це фільм.... це страшний фільм , який хочеться завершити, щоб побачити своїми очима щось гарне, світле й веселе після такого, це ніби серце розривається від страху й болі після побаченого, відчутого та не дай Боже... Я розумію того режисера, але ненавиджу сценаристів, які пишуть цей страшний фільм, бо уява цих хворих людей це просто найстрашніше, що можна було представити. Я ненавиджу цей фільм.... Я живу надією та вірою, я молюсь кожен день до Небес, щоб цей страшний фільм вже нарешті скінчився. Я уявляю в своїх думках краще майбутнє, світле, веселе, так...., трохи бентежне, але все ж таки майбутнє, де всі ми зможемо робити світ краще, де люди зрозуміють, що любити завжди легше, аніж ненавидіти, де кожен з нас може кричати не від болю, а від щастя, - що може дихати, ходити по своїй рідній землі, цілувати своїх батьків, дітей, рідних, та просто обіймати друзів за одним великим столом. Я уявляю, що просто йду по вулиці, а на зустріч мені біжать діти та посміхаються просто від того, що вони мають таку можливість бути дітьми. Я уявляю, що на небі, яке я маю над головой, тільки сонце, хмари та птахи, які співають свої пісні - для тебе, чуєш?!? Просто співають для тебе свою пісню... Я так хочу перемкнути канал і побачити посмішку на обличчях людей, які йдуть мені на зустріч, а я буду посміхатись їм у відповідь і промовляти голосно - "Доброго ранку"!

Я тримаю свої очі закритими, щоб набратись сили духу та зробити глибокий вдох, щоб нарешті зрозуміти, що те, що відбувається навколо колись завершиться, обов'язково дійде до точки, коли вже не потрібно буде ставити кому, щоб продовжити той кошмар, який крутять по всім каналам. Я маю надію, що людство зрозуміє, що любов, яку їм дали при народженні повинна бути реалізована кожним, хто ще дихає, і не важливо скільки має років від народження. Ця любов повинна змінити світ, щоб ми змогли доказати Небесам, що не даремно нам дали життя, і що ми, можемо бути ще кращими, аніж при народженні Я кричу, коли відкриваю очі, та намагаюсь перекричати ту біль, яку я ще й досі відчуваю переглядаючи цей фільм і все ще маю надію, що це вже наближається до кінця, і нарешті настає тиша, від якої катяться сльози, бо приходить розуміння, що це насолода від тієї тиші... я живу надією, що на світі я не одна з такими думками, і що моє серце має навколо такі ж серця як і я, які готові показати всю свою любов цьому Світу... Моє серце належить тобі, Світ, я дарую тобі свою любов, і прошу тебе, прийняти це, як подарунок, щоб ти зміг дарувати цю єнергію іншим на цій Землі

1. Nedelesco (Natalie Nedelja) Lviv

1. МиЩеМожемоЗмінитиСебеЩобСвітНавколоСтавКраще Nedelesco (обговорення) 19:45, 8 лютого 2023 (UTC)

Ми народжені, прийшли у цей світ для миру та любові, а в результаті створили хаос

Мені соромно.  Соромно не за себе, хоча за себе теж соромно... соромно за те, що відбувається у цьому світі

  Ми народжені, прийшли у цей світ для миру та любові, а в результаті створили хаос.  Ми руйнуємо цей світ не думаючи про наші майбутні покоління, ми засмічуємо цей світ війнами, розрухою, ми здебільшого руйнуємо те, що так трепетно ​​створювали

  Мені соромно, і я за це прошу вибачення у Землі, Небес і всіх кому це також близько, як і мені

Останнім часом, наше життя нагадує більше виживання, ми не радіємо квітучому саду та яскравому блакитному небу, ми не радіємо, коли світить сонце та приходить дощ, щоб змочити землю для врожаю, ми так зайняті тим, що відбувається у когось, що  забуваємо дивитися і стежити за тим, що робимо ми

Одним словом, мій світ ніколи не стане колишнім, мій світ, який я так довго шукала у своєму серці та душі однозначно ніколи не буде тим, який описують у книгах

Як сумно б це не звучало, але цей світ вимагає змін на краще, за допомогою цього хаосу

Терпіння тобі, наша Земля, наша Планета і Небеса, ми зрадили те, що нам дано для любові, але... у нас ще є надія на те, щоб стати на правильний шлях

твоя щира і трішечка хаотична #Nedelesco (Natalie Nedelja) Lviv, але при цьому - сповнена надії та любові

  Миру нам всім 💙💛🌎 --Nedelesco (обговорення) 16:48, 15 березня 2023 (UTC)

Зроби цей світ кращим

Світ неідеальний

Життя несправедливе

Люди егоїстичні

Я не така, як інші

А може.....

Ми всі звикли бути в центрі подій, в центрі всього навколо хочемо бути кращими, ось тільки як ми досягаємо цієї мети? Ви колись думали про це, відверто відповівши собі і іншим на це питання?

Господь створив нас всіх в однакових умовах: земля населена тваринами, квітами, деревами, річками та всім необхідним, Він дав нам життя одним єдиним шляхом - народженням один від одного, ми всі створені однаково і прийшли в однакові земні блага нашої природи. Ось тільки не починай зараз розказувати, що твоє народження інше, бо ти народився не в тій багатій родині, не в умовах грошей і всього цього лайна, які мають інші, а ти - ні. Це все немає ніякого значення до багатства, яке дав нам Господь. Бо помираючи, віддаючи тілу вічний спочинок всі ми йдемо пусті фізично: ні гроші - ти і я, не візьмемо у інший світ, ні статус там тобі не знадобиться, нічого того, про що люди так в думках примножують і заздрять іншим.

Все це пустота, яка немає значення там, де нас зустріне Господь

Ми, люди, всі егоїстичні по відношенню до того, що нам дано від Нього. Він дав нам життя для того, щоб любуватись як ми вміємо любити та кохати, як вміємо дбати за тваринами, природою та примножувати це все в собі, щоб дарити свою любов у Всесвіт та іншим. Натомість - ми все руйнуємо, грабуємо природу, знищуючи її, вбиваємо тварин, вбиваємо один одного через свої егоїстичні наміри володіти всім і бути, як думаєш де? - в центрі уваги, думаючи, що можемо контролювати всіх і все навколо. Це все ломає задум Нашого Творця, розумієш?

Якщо ти хоч трошки розумієш це, то точно вже є шанс змінити щось навколо. Змінити світ на краще, не ломаючи його, не знищуючи те що є, а змінити цей світ на щось прекрасне і неповторне. Знаю, це важко - змінити всіх і все, тож не ломай це, спробуй інший шлях, який точно приведе тебе до любові

Зміни потрібно почати з себе: почати думати про інших, про потреби інших, яким набагато тяжче ніж тобі, полюбити природу, тварин і зрозуміти те, що статус немає значення, має значення тільки те, що ти маєш в собі всередині - твоя любов, любов, яка може змінити інших на краще, любов, яка примножить твою любов - це все як сніжний ком почне створювати навколо тебе зміни цього світу на краще

Життя має сенс, але якщо цей сенс не знищує все навколо, а покращує, примножує це, і створює нове життя для майбутнього покоління

Любіть себе, любіть інших, любіть те, що навколо вас, і можливо - якщо всі зроблять теж саме, ми зможемо змінити цей Світ на краще

#Nedelesco Natalie Nedelja --Nedelesco (обговорення) 10:00, 19 травня 2023 (UTC)

Україна в серці моїм б'ється наче море

А я все й так чую -

як справи Наталя?

Та що тут сказати, не знаю насправді,

бо серце ще й досі страждає,

за рідну країну воно так сильно переживає,

й за тих, хто в бої на полі.

Воно так і рве мене зовні,

душа моя плаче щоразу,

коли хтось там гине одразу.

Я й досі ще плачу ночами,

війну не сприймаю, бо ранить

Тож... Справи ще й досі, як бачиш,

мої всі думки тільки від того,

як скоро відчую свободу,

країну свою ту прекрасну,

побачу я в перемогу

Я хочу відчути свободу,

в країні і в серці одразу,

щоб розум нарешті загинув,

і серце моє вже покинув,

щоб квіти там розквітали,

любов у них розвивали,

щоб мала я змогу спочити,

і плач свій - відпустити

Я дихаю тяжко, як бичиш,

бо розум тримає ще й досі,

і серце так сильно зжимає,

що квітів воно - не відчуває

Але я все мрію ночами,

і з серцем розмову тримаю,

я тихо його колихаю,

і вголос я промовляю:

що рідна країна Небесна,

все ж буде - Незалежна,

що бій той скоро скінчиться,

і мир настане одвічно

Я тихо чекаю до ранку,

і чую як на світанку,

всі птиці це промовляють,

молитву до Бога тримають,

за рідну країну Небесну,

вони всі ту пісню співають,

і разом зі мною в надії -

що рідна країна вже в мирі...

#Nedelesco Natalie Nedelja

https://youtube.com/shorts/yBhGQpCdFRM?feature=share

#nedelescoвірші --Nedelesco (обговорення) 10:07, 19 травня 2023 (UTC)

Мій рідний край, моя земля

Мій рідний край, моя земля,

я дух твій, й завжди там була,

але душа моя мала, щоб землі твої відродити,

мені потрібна сила вся твоя,

щоб я могла тебе нарешті звеселити.

Ця сила в єдності людей,

які тебе всі населяють,

ми всі окремо тут, в тобі,

а мали б разом згуртуватись,

і душі свої мали б об'єднати,

для захисту твоїх земель

Натомість, є категорія людей,

які лиш вміють гроші рахувати,

а ми - простий народ, який всім серцем із землею,

ми не жалієм кров і піт,

щоб землі твої всі тримати,

і щоб свободу разом здобувати

Я злюсь... я плачу... і навіть є в мені ненависть,

до тих людей, яким байдужа Ненька моя рідна,

не розумію як реальність їх трима,

і не наказує життя, а ось героїв забирає.

Тут гине нація моя, і справжні люди, патріоти,

а ті, хто гроші все збира,

живуть і досі, землі твої гадять

Господь, прости мої слова,

але Ти маєш щось зробити,

щоб люди врешті решт змогли,

відбити нечисть всю навколо,

і тих, хто нищить нас з чужих земель,

і всіх людей, що гниль в собі тримають,

і нашу націю собою населяють

Слава Україні та всьому українському народові

Nedelesco Natalie Nedelja

Nedelescoвірші

https://youtu.be/Cj3yN6z1Tus?si=WralHbdFFTfaetuE --Nedelesco (обговорення) 17:51, 6 листопада 2023 (UTC)

На паузі...

На паузі...

Останні два роки я живу, ніби в іншій паралельній реальності: де одні продовжують своє життя, ніби нічого не сталося, інші - наживаються на всьому, що рухається і що не так лежить (на їх думку), та ті, хто як і я, постійно перебувають в стресі і нерозумінні, як деякі люди могли так швидко стати істотами, бездушними та байдужими до всіх навколо, а головне - до своїх близьких людей

"Я звикла", я собі повтрюю раз за разом, бо я сирота з самого дитинства, не маю рідних, та ніколи не мала міцного плеча у вигляді сім'ї, але я не можу прийняти й досі цю звичку, та бути байдужою самій до цього світу та людей навколо.

Я завжди віддаю все, що маю, і іноді до останнього шматка хлібу, чи одягу, намагаюсь допомогти всім кому можу, і навіть іноді сама лізу туди, куди мене не просять, бо хочу всіх зігріти тим, що маю всередині. Мабуть від того, що сама ніколи не мала любові та тепла від інших

Мені боляче від війни, боляче за людей, які помирають на цій війні, боляче від людей, яким байдуже, що ті люди помирають... мені боляче від поведінки влади, яка бездушно краде все, і навіть і не ховає своє обличчя при цьому, сміючись всьому нашому українському народові в обличчя. Мені боляче від байдужості людей, які живуть своє життя, ніби нічого не відбувається навколо, втішаючи себе, що це їх не стосується, бо їхнє життя не змінилось, окрім завивання сирен. Мені боляче від того, що світ дивиться на нашу країну, як на серіал, який сук***, ніколи не закінчится, бо вони на цьому вчаться як найбільше заробити коштів, і головне - які можна вигоди отримати від наших втрат та поразок. Мені боляче від життя, яке я більше не відчуваю, та за яке вже не тримаюсь, бо не боюсь померти. Бо іноді хочется швидше піти на небо, щоб тільки перестати відчувати весь той біль на своєму фізичному і душевному тілі

Я можу довго говорити про це вголос, але кому це цікаво, більшість людей не сприймає чужий біль, якщо це тільки не стосується їх особисто, і навіть крик їм мій не почути, бо їхня хатка з краю...

Я маю надію, ні... я впевнена, що війна закінчиться, бо нічого вічного немає в цьому світі, все має початок, і має кінець, але коли ця війна, і весь цей жах завершиться, я маю надію, що істоти, які народжені у вигляді людей, віднайдуть в собі душу, щоб знову стати людьми ...

#Nedelesco Natalie Nedelja

https://www.facebook.com/nedelesco --Nedelesco (обговорення) 11:59, 14 листопада 2023 (UTC)

Ми українці, і це має значення

На паузі...

Тепер весь час моє життя на паузі, з того самого клятого лютого, який приніс бурю в моє серце та душу, бурю, яка можливо втихомириться лиш тоді, коли я відкрию очі, та почую - "ПЕРЕМОГА"

Я кожен день живу, наче на повторі: ніч бурхлива від сирен, зранку - очі червоні без сну та голова чумна, день ще тримаюсь та бігаю у справах, займаю весь свій простір чим тільки можу, а ввечері - я завмираю, чекаючи знов бурхливої ночі... тиша мене іноді починає лякати в таких моментах, ніби останній подих вітру перед чимось страшним. Я проганяю ці думки, та завмираю, щоб зранку почати все заново. І все по колу, день за днем, тиждень за тижнем, місяць за ...  я не хочу це відчувати роками, мозок занадто бунтує від цієї думки

На паузі... чекаючи хоч якоїсь звістки від коханого, знаючи, що йому там гірше ніж мені, але ж я дівчинка... яка в душі живе красою, а в реальності - повільно помирає від жаху всього, що відбувається. І я чекаю на коротенькі повідомлення: "я дихаю, я живий, все добре рідненька" - і ця пауза ніби наповнюється яскравими фарбами, які дають надію, що життя може продовжуватись, а потім... кожень день по колу, знов і знов на повторі. Я просто живу, ніби примара в цьому світі, примара, яку ніхто не помічає, бо всі мають своє життя, яке наповнене своїми особистими паузами... і це зрозуміло

Як навчитись жити в цих реаліях, а не ходити по колу! як встати зранку, та відчути подих свіжого повітря, яке наповнить легені на повну! та як злетіти високо, щоб ця пауза ніколи не ставила життя на повтор!

Світ, який ніколи не буде як раніше, бо фарби, якими було написано "ЖИТТЯ" - втратили свій колір, колір, який неможливо відновити чи наповнити іншими відтінками,  бо на паузі...

Але ми справимось, бо ми українці ... --Nedelesco (обговорення) 19:15, 28 березня 2024 (UTC)

Разом ми сила

Гендерне питання в нашому суспільстві все частіше звучить як приговор - ти ніби маєш право, але давай не сьогодні, бо не на часі: "Ти - жінка, а ти - чоловік, і кожен має виконувати свої функції".

Так, можливо,  але тут важливо розуміти, що це не про статеві відмінності, не про фізіологію, тут мова про те, що ти "Особистість", яка прийшла до цього світу не для задоволення та для утіхи іншим, а для того, щоб бути повноцінним членом цього суспільства, в якому ти співіснуєш паралельно з іншими. Приходиш в світ, щоб удосконалювати це суспільство, покращуючи себе, як невід'ємна частина всього цілого.

Ми маємо шанс створити здорове суспільство, в якому живуть такі ж особистості, як і кожен з нас, але при цьому - працюючи в одному напрямку, на один спільний результат - "Життя", але разом, не розділяючи нас, людей, на чоловіка чи жінку, розуміючи, що світ не чорно-білий, а з можливістю вносити яскраві фарби собою, створюючи прекрасну картину майбутнього.

Кожна людина має в собі ресурси, закладені нам при народженні, кожен з нас прийшов виконати певну місію на цій землі, і кожен може вносити свої фарби в наше суспільство - хтось знаннями з історії, хтось з мистецтвом, а хтось - виховуючи дітей, вкладаючи любов до себе, любов до Батьківщини, любов до всього живого на цій землі. Приходячи на цю землю не просто використовувати бездумно її ресурси, а намагатись покращувати те, що дано нам, не руйнуючи це.

Ми - люди: жінки, чоловіки...

Ми - Особистості, які живемо в одному просторі, йдемо в одному напрямку паралельно.

Ми маємо створювати нашу спільну історію - яскраву картину під назвою"Життя", яка дана нам для важливіших цілей, ніж простого існування та використання ресурсів землі, ми точно створені та прийшли в цей світ для чогось більшого та цікавішого, ніж просто існування, чи влади над іншими, чи вбивста інших, чи руйнування один одного. Головна наша задача дійсно зрозуміти, яка наша спільна мета.

Нам треба усвідомити, що наші тіла це лиш тимчасові оболонки для наших душ. Душі не мають статевих органів та різниці у фізіології, ми всі являємось частинками єдиного живого організму разом з усім, що нас оточує. Наше завдання обєднатись у велику дружню родину.

Ми з моїм коханим, моїм чоловіком нарешті знайшли цю мету для себе, та крок за кром йдемо до її реалізації. Ми навчили слухати бажання один одного, навчились жити не заради себе, а заради нас, як одне єдине ціле, крокуючи разом в майбутнє. Наша ціль та мета  - це любов до всього, це покращення себе та удосконалення нашого суспільства для майбутніх поколінь, щоб ми мали здорове повноцінне суспільство від сьогодні, і назавжди...

Разом - ми сила. В єдності сила й перемога над всім злом

#Nedelesco #Tarasenco --Nedelesco (обговорення) 06:25, 1 квітня 2024 (UTC)

Гендерне суспільство

Питання гендерності давно вітає в повітрі всіх країн світу - про рівність між жінками та чоловіками. Але для яких цілей? Заради чого, що далі?

Більшість людей не розуміє суті і головного в цьому питанні, піднімаючи тільки поверхневу тему - з точки зору фізіологічних та матеріальних питань в суспільстві.

Існує декілька етапів усвідомлення себе та своєї мети в житті: спочатку ти біла ворона, яка для інших виглядає дивною, божевільною, називайте як хочете, але вороною, яку стороняться та сприймать як дивну істоту, яка несе так знану "брехню" на їх думку, говорячи про інші цінності душі, аніж фінансові блага на землі. І тут головне, щоб ця біла ворона не зламалась під натиском натовпу та не повернулась в стан "як всі", а йшла по життю та прислухалась до свого серця.

Друга стадія настає тоді, коли людина (душа) приймає себе та свої внутрішні цінності, йде за покликом серця, та бореться з усім світом, доказуючи свою правоту, сперечаючись з тими, хто навіть не наблизився до першої стадії своєї свідомості.

Це найстрашніша стадія, бо в такі моменти втрачаєш свій шлях, намагаючись йти не у розвиток, а на докази - як для себе, так і для інших. Тут головне не збожеволіти, а йти тільки вперед.

На третій стадії - душа спокійно сприймає критику, не реагуючи на неї, йде своїм шляхом та розвивається й далі, не чекаючи доказів, а довіряючи своєму серцю та Вищим Силам. Періодично ділиться своїм досвідом з іншими, шукаючи однодумців, та тих, хто вже на більш вищий стадії, щоб розвиватись для себе, піднімаючись вверх.

Четверта стадія найцікавіша. Коли настає час для випробування себе, щоб втілити свої знання в свою реальність та інших людей. Це час проповіді та розмови трохи голосніше, ніж до того. Приймаєш цю місію для себе, щоб навчити інших тому, що знаєш сам.

Таких людей дуже часто називають "Гуру". Люди, які вчать, але не чекають вже фізичних результатів від інших, тільки лиш духовних звершень. Ця стадія забирає багато сил та енергії, яку необхідно заповнити, перш ніж перейти до найвищої цілі.

Ось саме наступна стадія - це і є наповнення, яким займаються духовні люди, перш ніж піти у Вічність: багато духовних людей йдуть в місця, де тільки лиш є познання себе та медитації, де є лиш тиша, вітер та розмова до себе та до Вищих Сил...

Тібет... Ашрам... їх багато насправді.

І на останок... Душа відходить в Вічність, де є лиш щастя й радість, де лиш гармонія присутня, і там лиш Богу є там місце.

Наш світ та фізичне життя - це наше навчання для більшого, більшого, яке так хочется познати...

Вся ця розмова вище  - це лиш мої слова для вас, це лиш моє відчуття до себе та до цього світу, який навколо мене. І лиш тільки вам сприймати це з позиції "білої ворони" або божевілля, чи з позиції, яку ви маєте в своєму житті, як більш розвинутої душі та особистості.

Мій шлях почався давно, ось тільки лиш зараз я нарешті усвідомила, що готова ділитись цим ширше, ніж тримати це в собі.

Миру вам в душі, та гармонії в вашому тілі по життю...

Не шукай моєї могили в сирій землі, шукай мою філософію в серцях просвітлених людей, які хотіли зробити цей світ кращим...

Nedelesco Natalie Nedelja Kremenchuk --Nedelesco (обговорення) 15:11, 27 квітня 2024 (UTC)

Депресія

Деякі лікарі та люди стверджують, що депресії не існує.

Але я впевнена, що так говорять люди, які там ніколи не були, в тій тиші, в тиші, яка поглинає не тільки розум, вона поглинає та сковує все тіло, наче паралізує його.

Повір, я там була, і це реальність, яка іноді приходить в моє життя час від часу й досі.

Знаєш, іноді потрібно більше мужності для того, щоб жити, ніж для того, щоб накласти на себе руки.

Просто закрий очі, затримай дихання, і все стане реальним. Я вчусь цінувати кожен прожитий день, пити життя маленькими, а не жадібними ковтками, берегти себе, свій розум і серце від негативу. Де б я не знаходилась, я завжди шукаю поглядом щось гарне: хмари, обличчя перехожих, неважливо, важливо одне - краса очищає розум.  

Однією з основних ознак поганого настрою, а в когось і депресії, є повна відсутність надії, відсутність віри в майбутнє, що все має бути добре. Це ніби здається, що ти застряг у тунелі, і при цьому, обидва кінці якого замуровані. Якби ви знали, що світло в одному з кінців тунелю буде настільки яскравіше, ніж все, що ви коли-небудь відчували, то кам'яна стіна, що затуляє це світло, відразу б розвалилась б, і вам відкрилися б яскраві промені сонця.

Наш стан, коли ми не в ресурсі – це щось на зразок вибуху думок та емоцій. Все це оголює те, що зазвичай заховано всередині нас. Це не хвороба окремої частини тіла, від неї не можна звільнитись.

Кажуть, раніше люди набагато рідше страждали поганим настроєм та депресією. Проте чи це так?

Може сьогодні люди просто відкрито говорять про те, що відчувають?

У такому стані страх створює уяву. Уява дає їжу страху, і так повторюється до нескінченності доти, поки людині не залишиться лише збожеволіти.

Тут головне зрозуміти – проблема не у вас, це те, що сталося з вами.

Що ми маємо зробити, якщо нам справді погано?:

говорити, говорити про свою проблему. Адже розмова вже сама по собі є засобом лікування.

Де є розмова, там є надія на краще.

Спробуйте навчитись слухати і прислухатись до близьких вам людей. Можливо саме зараз їм не вистачає вашого піклування, спокою, та просто розмови ні про що. Будьте трохи уважнішими, коли ваша голова спрямовує вектор свого руху, можливо комусь із нас потрібна саме твоя підтримка.

#Nedelesco Natalie Nedelja Kremenchuk --Nedelesco (обговорення) 16:50, 27 квітня 2024 (UTC)