Ігор Дмитрук

Ласкаво просимо до україномовної Вікіпедії!

Якщо Ви початківець, то пропонуємо переглянути деякі корисні поради:

• Краш-курс для новачків
• Поради для новачків
• Детальні довідки і поради
• Портал Спільноти
• Як редагувати статтю
• Як і для чого ми розвиваємо Вікіпедію

Сподіваємося, що Ви візьмете участь у подальшій роботі нашого спільного відкритого проекту не тільки як читач, але і як дописувач.

На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох знаків (~~~~), або за допомогою позначки підпису в вікні редагування. У статтях, написаних або редагованих вами, підпис не ставиться.

Якщо виникли запитання про проект, пошукайте відповідь на сторінці Вікіпедія:Довідка. Якщо відповідь на Ваше питання там відсутня, поставте запитання у Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці Вікіпедія:Інтереси учасників.

Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! Якщо Вам необхідна допомога для перших кроків зверніться до користувачів, які є в Категорія:Користувачі, що допоможуть новачкам або ж можете розмістити оголошення на порталі спільноти (Кнайпа). Якщо у Вас є якісь цікаві вісті, пов'язані з Вікіпедією, Ви можете подати їх у Шаблон:Новини спільноти

P. S. Regardless of your languages skills, you are welcome to create your own User Page, link your UkrWiki user page or other pages of this project to Wikipedia projects in other languages, upload images, correct data, discuss problems, communicate & cooperate with the community. Please, use language templates from Вікіпедія:Вавилон or create your own.
You can ask for further help at the help desk of the community portal --Ігор з Києва 21:20, 24 березня 2009 (UTC) Шивізм це один із напрямків Індуїзму.Головною постулатою шивізму є визнання головним богом Гопода Шіву і його дружину ,богиню Калі.Ця так звана парочка твікс є злими богами хоча Господь Шіва нищить світ ,але через деякий час творить його поновому

Товариство Свідомості Крішни

План

І. Виникнення Міжнародного Товариства Свідомості Крішни. І.1.Життя і діяльність Свамі Прабхупади. І.2.Історія поширення Товариства Свідомості Крішни. ІІ.Основи віровчення Крішнаїзму. ІІ.1.Концепсія Бога і Душі в кришнаїзмі. ІІ.2.Релігійна практика кришнаїзму. ІІ.3.Етика Крішнаїзму. ІІІ.Священні книги кришнаїтів. ІІІ.І.Бхагават-Гіта як основна книга вішнуїзму і кришнаїзму. ІV.Історія Товариства Свідомості Крішни в Україні

І.1.Життя і діяльність Свамі Прабхупади

Прабхупада народився у Калькутті у вересні 1896р. Його батько за віросповіданням був вайшнавом і виховав сина так щоб він ріс у свідомості Крішни.. Пізніше він став власником невеликої фармацевтичної компанії. У 1922р. він зустрівся із своїм майбутнім духовним учителем, котрий порадив йому присвятити життя виключно Крішні і висловив побажання, котрі Прабхупада – ім’я у чернецтві, сприйняв як заповіт, ці побажання стосувалися проповіді серед народів котрі не розуміли бенгальської мови і хінді. У 1952р. передавши всі справи синові він вирішив зосередитися на проповідництві. У Вриндавані – священному місті вайшнавів він найняв убогу кімнату де працював над перекладом Бхагават Гіти на англійську мову, додаючи свої коментарі. З часом він почав видавати свої твори. Нарешті він вирішив перенести проповідницьку діяльність на Захід і у віці 69 років вирушає на вантажному судні до Америки. З собою він віз 200 комплектів свого трьохтомника, рекламні буклети Шрімад Бхагаватам і 500 брошур з віршами Крішни Чайтан’ї. Морська подорож була для нього важкою, він переніс декілька серцевих нападів. Вкінці вересня 1966р. судно прибуло у Нью – Йорк. Його зустріли і привезли в Батлер (штат Пенсильванія) де він оселився у знайомих, за допомогою котрих у газетах було дане оголошення про мету його приїзду. Це викликало цікавість. Прапхупада прочитав декілька лекцій в місцевому “Лайон клубі”, в Християнському союзі молоді і в духовній семінарії Фіделіса в Німеччині. Переїхавши до Нью – Йорка він дав оголошення, що буде читати свої лекції три рази на тиждень. Першими його слухачами стали відвідувачі ресторану “Парадокс” на Сьомій вулиці. В своїй більшості це були молоді хіппі. Вони запропонували Прабхупаді переїхати в центр міста, в район Нижній Іст – Сайд. Коли у нього з’явилися більш - менш постійні послідовники Бхактіведанта вирішив здійснити свою давню мрію – заснувати “Міжнародне товариство свідомості Крішни”. Зібравши 200 доларів і відремонтувавши невелике приміщення на Другій Авеню він влаштував храм. У тому ж таки 1966 р. товариство було зареєстроване. Кількість учнів збільшувалася, в 1967 р. двоє учнів Бхактіведанти відкрили крішнаїтський храм у Сан-Франциско і запросили його приїхати до них, його проповідь там мала успіх і кількість його учнів зросла. 1967 р. відділення товариства з’явилися у Лос-Анжелесі і Бостоні, а кількість храмів досягла двадцяти одного. Коли кількість учнів збільшилася і стала значною Бхактіведанта став іменувати себе Свамі Прабхупада (буквально це ім’я означає “замість Бога”). У 1969 р. він відіслав декілька своїх учнів заснувати відділення у Лондоні, тут вони отримали підтримку Джорджа Харрісона із групи “Бітлз”. Відкриття у Лондоні величного храму Крішни і Радхи стало переломною подією в історії товариства. Структура товариства остаточно сформувалася в 1970р. коли існувало вже тридцять чотири його відділення. На чолі всього товариства була керуюча рада. Весь світ був поділений на 12 зон, кожною з котрих керував її представник. У 1971р. Прабхупада здійснює свою першу тривалу подорож навколо світу, побувавши в Англії, Індії, Малайзії, Австралії, СРСР і Кенії. Всього за 10 років з 1966 по 1975р. він здійснив вісім навколосвітніх подорожей, відвідавши всі найважливіші столиці світу. За цією багатосторонньою діяльністю Прабхупада не забуває про переклад книг. Продовжуючи переклад Шрімад-Бхагаватам він одночасно працював над іншими збірками індійського епосу – перекладав на англійську мову Бхагават Гіту потім взявся за переклад одного з головних писань бенгальських вайшнавів – Чайтанья–чарітамріти, що оповідає про життя Крішни Чайтан’ї і викладає його вчення. У 1967р. компанія “Макміллан” зацікавилася публікацією його перекладу Бхагават Гіти. І у 1972р. Прабхупада заснував власне видавництво “Бхакті веданта бук транс”. У 1974р. було продано 387000 книг і 4000000 примірників журналу “Бек ту Годхед”. В 1975р. ці результати збільшилися втричі, а в 1976р. загальний тираж книг і журналів на 23 мовах склав 55314000 примірників. Загальний прибуток від видавничої діяльності складав мільйони доларів. Нові храми будувалися у багатьох країнах, але Прабхупада вирішив, що найвеличніші храми повинні бути у трьох індійських містах – Вриндавані, Майяпурі та Бомбеї. Втілення в життя цих планів Прабхупада заповів своїм послідовникам. Він помер в листопаді 1977р. у Вріндавані. Вчення котре приніс Прабхупада на американський континент має досить деякі спільні риси з традиційним індуїзмом і шануванням Крішни. Ось його особисте свідчення щодо цього питання: “Намагаючись вписати рух свідомості Крішни у відповідний історично-культурний контекст, багато людей ототожнюють його з індуїзмом. Але це заблудження. Рух свідомості Крішни не має нічого спільного ні з індуїзмом, ні з якою-небудь іншою релігією...” І.2.Історія поширення Товариства Свідомості Крішни. А. Ч. Бгактіведанта Свамі не створював нового віровчення, не заперечував авторитету попередників і не вдавався до антагонізму з існуючою традицією. Він не проголошував себе пророком, месією або інкарнацією Бога на Землі. Він лише називав себе слугою Бога, а своїм послідовникам намагався прищепити пошану до попередніх вчителів та визнаних святих, бережливе ставлення до духовної та культурної спадщини минулого. Відповідно до вішнуїтських і взагалі до індуїстських традицій, після посвячення в сан свамі (саннйасі), людина стає визнаним духовним лідером і отримує не лише право, а й обов'язок очолити духовний рух. Історично саме духовні рухи були найхарактернішою формою існування та розвитку бгакті. Бгактіведанта Свамі не порушував традиції. Більше того, наказ поширити вішнуїзм у Західному світі він отримав безпосередньо від свого гуру. Таким чином, наступництво було збережено. Міжнародне товариство свідомості Крішни ("свідомість Крішни" є вільним перекладом Крішна-бгакті) було зареєстроване Бгактіведантою Свамі Прабгупадою у 1966 році в Нью-Йорку. З того часу відділення Товариства почали відкриватися в бага-тьох інших містах та країнах. Бгактіведанта Свамі у 1970 році зформував колегіальний орган - Керівну Раду (Governing Body Commision, або GBC), і ще за життя передав йому повноваження з управління Товариством, а сам брав участь в роботі Ради в ролі одного з членів, маючи, як і його учні, право лише одного голосу. Міжнародне товариство свідомості Крішни з часом із централізованої організації з філіалами в різних країнах перетворилося на всесвітню конфедерацію рівноправних автономних організацій, які об'єднуються за принципом єдності віровчення та адміністративної самостійності. Представники Товариства свідомості Крішни з різних країн раз на рік збираються на Всесвітню Раду в Індії у Майапурі (Західна Бенгалія). В США і практично у всіх європейських країнах Товариство свідомості Крішни має статус організації, яку звільнено від податків. У країнах, законодавство яких це дозволяє, Товариство свідомості Крішни має статус релігійної організації. В деяких країнах, де отримати статус релігійної організації дуже важко, Товариство свідомості Крішни має статус громадської або благодійної організації. Дещо інша ситуація склалася в Індії та сусідніх країнах (Непал, Бангладеш, Шрі Ланка), де вішнуїзм (крішнаїзм) є релігією більшості або принаймні традиційною та добре відомою. В Індії Товариство свідомості Крішни має так званий статус 80-G, який звільняє від податків не лише організацію, але частково і її спонсорів. Це свідчить про особливе визнання урядом Індії благодійного, культурно-просвітницького характеру діяльності Товариства свідомості Крішни. Індійське Товариство свідомості Крішни найчисельніше і найрозвинутіше з усіх інших Товариств свідомості Крішни у світі. Воно нараховує більше 100.000 активних членів, серед яких багато визначних вчених, політиків, громадських діячів, у т.ч. членів Парламенту, підприємців, а також мільйони послідовників. Особливе положення Товариство свідомості Крішни займає і в тих країнах, де історично сформувалася індійська діаспора. В Англії храми Товариства свідомості Крішни в дні релігійних свят і фестивалів відвідують близько 40-50 тисяч осіб, більшість з них - етнічні індуси. Нещодавно уряд Великобританії визнав храм Товариства свідомості Крішни у Бгактіведанта Мейнорі важливим центром релігійного життя країни. В Південно-Африканській республіці, де також є велика індійська громада, Товариство свідомості Крішни має значну державну підтримку, а "Храм Взаємопорозуміння" Товариства у Дурбані неодноразово відвідували екс-президенти ПАР Де Клерк і Нельсон Мандела. Австралії, де благодійна діяльність Товариства свідомості Крішни, в тому числі гуманітарна місія "Їжа життя" та програма боротьби з наркоманією мають дуже великі масштаби, Товариство отримує значну підтримку і отримує субсидії з боку держави. На сьогодні громади Товариства свідомості Крішни діють більше, ніж у ста країнах. ІІ.Основи віровчення Крішнаїзму ІІ.1.Концепсія Бога і Душі в кришнаїзмі. Свамі Прабхупади, який подав вчення на зрозумілій для сучасної людини мові з урахуванням традицій європейської культури. Отже, кришнаїзм є не що інше, як сучасна достовірна інтерпретація ведичного вчення. Віровчення кришнаїтів грунтується на принципі монотеїстичного пантеїзму, відповідно до якого існуючі божества є формами прояву одного Абсолютного Бога — Кришни. Згідно з вченням Прабхупади Кришна виступає в трьох іпостасях: Бхагаван, Брахман, Параматма. Кожне з цих божеств втілює ті чи інші риси Абсолютного Бога. Бхагаван — втілює найвищі якості Верховного Бога як особи, зокрема такі, як могутність, силу, красу, славу тощо. Брахман — це неперсоніфікований аспект Абсолютного Бога, що випромінює трансцендентальне тіло божественної Особи, всюдипроникаючу абсолютну істину, незбагненну, безлику силу. Параматма є виразником Верховної Душі, яка, поряд з індивідуальною душею (джіва), перебуває в серці кожної живої істоти. Абсолютний Бог вічний, має безліч форм прояву. Він володіє сильною енергією, що має два рівні: вищий і нижчий. Вищий рівень енергії — це духовний, нижчий — це матеріальний, що творить світ і все живе. У відповідності з безмежністю дій Верховний Бог має безліч імен. Головне ім'я Бога — Крщина (Всепривабливий). Він здатний перевтілюватися безліч разів. Його нерідко зображають як гарного хлопця з темною шкірою. Інші божества уявляються як аватари (втілення) Кришни або напівбоги. Ісус Христос, згідно з віровченням кришнаїтів — це повноважний представник Кришни, син і світло Кришни як Бога-особи. Кришна проживає в трансцендентальному світі, його резиденція знаходиться на планеті Кришналока, де він насолоджується різними іграми і прикрасами (лілами). Водночас, завдяки своїй енергії, він перебуває в кожній точці Всесвіту. Кришнаїзм, як й інші нетрадиційні релігії, намагається стати релігією об'єднання, тому в систему своїх вірувань він включає визнання божеств інших релігій. Згідно ведичного вчення Кришна має 22 найбільш частих втілення. Він може перетворитись у Будду, Аллаха, Індру та різних напівбогів. Великого значення теологія кришнаїтів надає дуалістичному розумінню світу, поділяючи його на матеріальну і духовну сфери. Матеріальна сфера має три рівні планет: вищий, середній і нижчий. Вищий рівень заселений напівбогами і тими, чия душа досягла божественної благодаті. До них належать брахмани, кришнаїти, вчені, філософи і священні корови. Середній рівень, у тому числі й Земля, містить тих, чия душа перебуває під впливом різноманітних пристрастей і бажань: різні почесті й пристрасті (захоплення азартними іграми, розвагами, лихварством тощо). Серед них теж є брахмани, кришнаїти вчені, філософи. На Землі кожна людина змушена працювати. Нижчий рівень — місце перебування усіх тих, чия душа знаходиться в полоні пристрастей і невігластва (безумства, лінощів, жадоби). їхня душа втілюється в тварин, комах тощо. Духовне — це все те, що пов'язане з Кришною. Будь-які матеріальні речі можуть перетворюватися у духовні, за умови, що вони служитимуть Кришні. Не випадково кришнаїти значну частину своїх прибутків у міру можливості віддають на користь Товариства свідомості Кришни. Розвинути в собі свідомість Кришни і звільнитися від страждань може кожна людина, навіть із касти недоторканих, якщо вона всім своїм серцем буде служити Кришні. За кришнаїзмом, душа — основне людське начало, яка живе вічно, тіло — поле діяльності душі, яке часто змінюється залежно від її пристрастей. В матеріальному світі душа забуває про свою божественну сутність і підпадає під вплив причинно-наслідкових зв'язків (карми). Відповідно до ведичної традиції, твердять кришнаїти, душа здатна до багаторазового перевтілення і набувати однієї з 8 400 000 тілесних форм. Перевтілення відбуваються за законом Карми і можуть продовжуватися безконечно. Коли душа набуває людиноподібної форми, то в неї з'являється можливість перервати ланцюг перевтілень, досягти повного просвітлення і повернутися в духовний світ для вічного спілкування з Кришною. Послідовники кришнаїзму часто називають себе вайшнавами, тобто відданими Богові, а своє віровчення — наукою самореалі-зації на основі бхакті-йоги, тобто наукою розвивати в собі свідомість Кришни. Бхакті-йога взаємини з Богом трактує в духовній (любовно-символічній) формі. Вічно юний і прекрасний криц наїтський Бог вшановується ними як Пуруша, чоловіче начало. А всі живі істоти відносяться до жіночого начала. Чоловіче і жіноче начало об'єднані любов'ю до Бога, безконечним устремлінням до Кришни. Кожний вайшнав може перебувати в одному із п'яти любовних взаємовідносин. Можна бути відданим Богу у пасивному стані, відданим в активному стані, відданим як друг, відданими як батько і мати, відданим як закохане подружжя. Все це виражає чисту відданість і любов до Кришни. Культова практика кришнаїтів спрямована на те, щоб досягти спасіння на основі виконання різних добродійних вчинків і самовдосконалення. Найкращою формою самовдосконалення вважається досягнення релігійного екстазу на основі індивідуального і колективного оспівування Святих імен (відповідно джана і киртан). Головна роль в цьому належить хоровому співу (виконання мантр) у супроводі танців. Виключне значення у культовій практиці має виконання мантрн («очищення розуму»). Кожному віруючому рекомендується впродовж дня згадувати ім'я Бога 1728 разів, повторюючи слова: «Харе Кришна, Харе Кришна; Кришна, Кришна, Харе, Харе; Харе Рама, Харе Рама; Рама, Рама, Харе, Харе». Це вважається оспівуванням святих імен Бога. Виконання мантри необхідно для того, на думку кришнаїтів, щоб повністю сконцентрувати свою свідомість на імені Бога і підготуватись до медитації. Медитація — зосереджене повторення мантри є найважливішою частиною релігійного культу. Вона проводиться колективно (кіртан) та індивідуально (джапа) в будь-якому місці і в будь-який час. Згідно ведичної літератури для мантри найкращим часом є ранок, коли голова свіжа. Індивідуальна медитація проводиться з допомогою вервиці (намиста Кришни), яка має 109 бусинок. Відданий щоденно повинен виконувати мантру 16 разів (або кругів). Це дозволяє очистити розум від зовнішніх впливів і сконцентрувати увагу на імені Бога, прийти в молитовний стан і приступити до оспівування святих імен Кришни. Оспівування святих імен вважається виявом любові до Кришни і готовності служити йому. Колективна медитація проводиться в олтарній кімнаті храму після богослужіння, де вірні виконують спеціальні мантри культового характеру. Потім вони співають мантру Харе Кришна (маха мантру). Мантра виконується і в колі сім'ї. Після виконання мантри віддані, які обізнані з ведичною літературою, по черзі виступають з доповідями на релігійні теми. На завершення медитації всі присутні споживають прасад — священну їжу, що означає отримання милості Кришни і звільнення від впливу карми. Отже, свідомість кришнаїта перебуває під сильним впливом незвичних ритмів, складних слів і незрозумілих термінів, химерних образів, що відволікають його від навколишнього світу і символізують насування світової катастрофи. Мета кожного кришнаїта постійно вдосконалюватись, осягати божественну істину і врешті-решт злитися з свідомістю Кришни і піднятися на «духовне небо». Важливе місце в культовій практиці кришнаїтів посідає звичай обмивання. Охайність, вважають віруючі, одна з важливих моральних рис «відданого». Обмивання рекомендується здійснювати два-три рази на день, після чого «відданий» наносить на своє тіло так званий тилак, тобто білий глиняний знак, взятий з берегів священної річки Ямуни в Індії. Тилак наноситься на чоло віруючого і на 12 інших місць тіла. При цьому кожний раз вимовляється одне з імен Вішну. Ці знаки, на думку кришнаїтів, виконують захисну функцію. Вони оберігають віруючого від гріха і вказують на його відданість верховному божеству. У громадах кришнаїтів великого значення надається різним правилам поведінки і заборонам. Віруючим забороняється їсти м'ясо, рибу, яйця. Кришнаїти пропагують лакто-веге-таріанський спосіб життя. Крім того, вони забороняють вживати спиртне, чай, каву, наркотики, курити, тобто все те, що одурманює та збуджує нервову систему. Суворо засуджується і забороняється проституція, перелюбствування. Статеве життя дозволяється лише в шлюбі з метою продовження роду. Товариство свідомості Кришни надає великого значення місіонерській діяльності та релігійній активності своїх членів. Як елемент культової діяльності розглядається прибирання храму, благодійна діяльність, переклад на національну мову вчення Свамі Прабхупади і т.д. Найбільш важливою вважається місіонерська діяльність, релігійна проповідь і пропаганда ведичного віровчення. За кожним віруючим закріплені певні обов'язки, їх виконання розглядається як виконання релігійного обов'язку, форма прояву служіння і любові до Кришни. У житті кожної громади і її членів важливу роль відіграє духовний вчитель — ГУРУ, який займається проповідницькою діяльністю і виступає як наставник неофітів. Він здійснює обряд посвячення своїх учнів у вайшнави і члени громади. Існує три рівні посвяти і прийняття віровчення. Після третьої посвяти віруючий набуває статус саньянси (монаха). Згідно зі статутом жодний рівень посвяти не звільнює віруючого від виконання своїх громадянських, професійних і релігійних обов'язків. Міжнародне Товариство свідомості Кришни, на думку деяких дослідників, є релігійною організацією типу церкви. Основною ланкою релігійного життя вважаються храми, що мають повну автономію у вирішенні адміністративно-господарських питань. При храмах утворюються місіонерські центри — гуркули, де навчаються кришнаїти і готуються проповідницькі кадри. Після навчання «віддані» посвячуються у вайшнави. Всі храми кришнаїтів в адміністративно-господарському відношенні самостійні. Взаємовідносини між ними будуються на принципах єдності вчення, необхідності спілкування з духовними наставниками. Разом з тим існує координація діяльності кришнаїтських храмів, яка здійснюється на регіональному, зональному і національному рівнях. На регіональному рівні координацію діяльності храмів здійснюють ради, до складу яких входять представники храмів території. На національному рівні справами координації займається рада президентів, до складу якої входять представники найбільших храмів даної країни. На міжнародному рівні існує керівна рада, до якої входять представники регіонів, національних церков і провідні духовні вчителі Міжнародного Товариства свідомості Кришни. Світова штаб-квартира Міжнародного Товариства свідомості Кришни знаходиться у Західно-Бенгаль-ському штаті Індії (м. Маяпур). . Відповідно до вчення бенгальського вішнуїзму Бог є Вищою Абсолютною Істиною. Виділяються три основних аспекти Бога, або Абсолютної Істини: Брахман - єдина, неподільна, безособова основа творіння; всепронизуючий, всюдисущий та всезнаючий Дух - Параматма, у вигляді якого Бог перебуває в серці кожної живої істоти; та особистісна іпостась Бога - Бгагаван, яка вважається найвищою. В особистісній іпостасі Бога найповніше проявлено всі його якості. Він активно втручається у справи цього світу, відповідає на молитви віруючих, приходить їм на допомогу і, водночас у Своєму трансцендентному бутті Він завжди перебуває поза матеріальним часом та простором. Саме концепція Бога-Особи дозволяє постулювати існування різноманітних його енергій. Внутрішня (або вища, духовна) енергія будує духовний світ, царство Бога. Зовнішня (нижча, матеріальна) енергія (майа) використовується для творіння матеріального світу. Межова енергія, що займає проміжне положення, - це душі, живі істоти, які населяють духовний та матеріальний світи. Бгагаван, Бог-особа, проявляє себе у нескінченному розмаїті форм та втілень, які є різними аспектами його особистості. Різноманітні форми та втілення Господа мають різні імена, головним з яких для вішнуїтів є Вішну ("Всюдисущий") та Крішна ("Всеприваблюючий"). На відміну від деяких інших шкіл вішнуїзму, в бенгальському вішнуїзмі Крішна вважається основним та відначальним проявом Бога. оли Господь втілюється в матеріальному світі, то Його втілення називається аватарою ("той, що сходить"). Слід підкреслити, що, навіть приходячи в матеріальний світ, Бог залишається Богом і не потрапляє під вплив нижчої матеріальної енергії. Мета втілення Бога в матеріальному світі - привернути до Себе душі, які страждають у ньому від троїстих страждань (страждань, що мають психофізичну природу, спричиняються іншими живими істотами та зумовлюються непідвладними людині природними факторами), та вказати їм шлях спасіння. Матеріальний світ залежить від Бога в тому розумінні, що не може існувати без Нього, так само, як промінь Сонця не може існувати без самого Сонця. Крім того, матеріальній енергії, яка не має свідомості, надає дії Бог. Діє ж вона лише завдяки тому, що Він заряджає її енергією свідомості (у вигляді індивідуальних живих істот). Однак матеріальна енергія створює ілюзію незалежності свого існування. Відтак живі істоти можуть думати, що вони не залежать від Бога. Матеріальний світ - спотворене відображення відначального духовного світу. Межова енергія Бога, енергія індивідуальних душ, так само як і матеріальна, залежить у своєму існуванні від Нього, однак вона наділена свідомістю. Індивідуальні душі - дживи, що є вічними частками Бога, за своїми характеристиками подібні до Нього. Їх безліч і всі вони за природою створені для того, щоб служити Бгагавану - Богові. Служіння повинне базуватися на свободі та любові, а не бути підневільним.Тому всіх джив наділено свободою волі. Їхня свобода полягає в тому, що кожна душа має змогу вибрати те, що вона хоче: служити Богові відповідно до своєї природи або ж насолоджуватися матеріальним началом. Відвертаючись від Бога, вічна душа потрапляє у рабство матеріального світу, яке проявляється передусім у тому, що вона отримує матеріальне тіло, яке прирікає її на народження, хвороби, старість і смерть, а також троїсті страждання. ІІ.2.Релігійна практика в кришнаїзмі. Релігійна практика послідовників Товариства свідомості Крішни традиційна і мало чим відрізняється від практики інших шкіл вішнуїтського бгакті. Вона складається з повторення та співу гімнів (мантр), поклоніння скульптурним зображенням Вішну-Крішни у різних його проявах, а також культу святих, найвидатніших гуру (духовних вчителів), проведення яг'ї (вогняних жертвоприношень), самскар (побутових обрядів) тощо. Основи цієї практики подаються в ортодоксальних писаннях (Вайшнава-агамах), де описано ритуальну та культову практику вішнуїзму. Вішнуїзм (особливо бенгальське бгакті) завжди відзначався лібералізмом, відкритістю та неприйняттям забобон кастової системи. У вішнуїтських текстах сказано, що кожна людина, незалежно від свого походження, може мати доступ до релігійної діяльності за умови, що вона щиро вірить у Бога, досягла певного ступеню внутрішньої та зовнішньої чистоти та пройшла через відповідне посвячення Релігійна практика послідовників Товариства свідомості Крішни має декілька ступенів посвячення. Перше посвячення надається кандидатам, які, як мінімум, півтора року дотримуються (і мають намір дотримуватися все життя) так званих регулюючих принципів, що є традиційними для вішнуїтів. Їх чотири: не вживати м'яса, риби, яєць (однак рекомендовано вживання молока та молочних продуктів); не вживати ніяких наркотиків та одурманюючих засобів (включаючи навіть такі, як чай, кава та сигарети); не мати позашлюбних статевих зв'язків; не брати участі в азартних іграх. освячення може дати лише духовний вчитель, гуру, який отримав цей сан або від свого духовного вчителя, або від духовних братів, які мають цей сан. Сьогодні в Міжнародному товаристві свідомості Крішни нараховується близько п'ятидесяти осіб, що є безпосередніми учнями А. Ч. Бгактіведанти Свамі та мають сан духовного вчителя. Другою обов'язковою вимогою для отримання посвячення є індивідуальне повторення на чотках вішнуїтської молитви-мантри: "Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе", що є зверненням до Бога через проголошення Його імен. "Крішна" й "Рама" - це Божі імена, а "Харе" - звертання до енергії Господа. "Крішна" означає "всепривабливий", а "Рама" - "джерело всієї радості". Таким чином переклад молитви такий: "О всепривабливий! О джерело всієї радості! О Господня енергіє! Візьміть мене служити Вам!" Кожен, хто готується до посвячення, повинен повторювати щоденно 16 кіл мантри Харе Крішна на чотках, які складаються із 108 намистин. Це займає десь 1,5-2 години. Цю мантру-молитву, яку ще називають "великою мантрою", приведено в деяких ортодоксальних священних писаннях, зокрема в Упанішадах. Практика повторення мантр на чотках дуже давня і є незмінним елементом практики всіх шкіл вішнуїзму і навіть більше, - майже всіх течій індуїзму. Інша, не менш традиційна форма релігійної практики - колективне співання мантр, так званий кіртан. Кіртан є основною відмінною рисою бенгальського вішнуїзму. Як форма поклоніння він широко розповсюджений у багатьох штатах Індії, передусім у Махараштрі, Ассамі, Ориссі, Таміланді та Маніпурі. Друге посвячення - традиційна церемонія одягання священного шнура, який дається далеко не кожному. Для того, щоб отримати це посвячення, необхідно бути глибоко обізнаним в філософії та теології вішнуїзму. Ці знання перевіряються за допомогою спеціальних тестів. Друге посвячення робить людину священнослужителем - брахманом - і формально дозволяє їй проводити обряди, поклонятися у вівтарі храму і т. д. Третє посвячення - це надання чернецького сану саннйасі. Воно є привілеєм лише небагатьох і надається дуже вібірково. Саннйасі дає обітницю цнотливості та відречення від світу. Традиційно титул саннйасі приймали люди, які очолювали духовні організації - матхи. Храмове поклоніння послідовників Товариства свідомості Крішни базуєть-ся на тих же принципах, що й поклоніння у всіх традиційних вішнуїтських храмах. В основі поклоніння лежить уявлення про те, що мурті (скульптурне зображення Бога) є одним з Його проявів у цьому світі. Згідно уявлень вішнуїтів, Господь по Своїй милості приходить у цей світ в образі мурті та приймає поклоніння віруючих. Спеціальний ритуал встановлення одухотворює мурті і робить її об'єктом поклоніння. Це поклоніння є невід'ємною частиною регламентованого служіння Богові (садхана-бхакті). Cтандарти храмового поклоніння можуть дещо відрізнятися у різних храмах, але основні елементи завжди залишаються незмінними. Шлях духовного вдосконалення у бенгальських вішнуїтів (як і в більшості інших течій індуїзму) формувався за класичним принципом ашрама-дхарми, що має на увазі розподіл людського суспільства на чотири стани. Перший з них - учнівський (брахмачарйа), який починався з 5-10 років і продовжувався до 25. Традиційно учні жили у будинку духовного вчителя і під його проводом, зберігаючи невинність, засвоювали знання. В першу чергу увага приділялася духовним дисциплінам та вивченню священних писань, санскриту, богослужінню, а також світським предметам та дисциплінам прикладного характеру, відповідно до природних нахилів учня. Метою навчання була не лише передача теоретичного знання, а й виховання характеру, зокрема - таких якостей, як чистота, покірність, невинність, вірність обітницям, цілеспрямованість, аскетичність. Після навчання, надання духовного посвячення та досягнення певного рівня зрілості й відповідальності, учень, як правило, одержував від свого вчителя дозвіл повернутися додому й одружитися, стати гріхастхою - домогосподарем. Цей шлях обирали не всі молоді люди, деякі, хоч їх було значно менше, віддавали перевагу стану брахмачарі (збереженню обітниці невинності), й присвячували своє подальше життя духовним справам та просвіті людей шляхом поширення духовних знань. Учні, які відрізнялися мудрістю, чистотою, стійкістю, здатністю давати духовні настанови, могли бути посвячені у чернечий сан (стати саннйасі) навіть у молодому віці, хоча зазвичай це посвячення надавалося людям, які вже досягли зрілості. Як правило, чернечий спосіб життя приймали люди похилого віку, які виростили дітей і виконали всі свої соціальні обов`язки. Традиційна культура, яка базується на уявленні, що людина не є тлінне матеріальне тіло, а вічна душа, духовна частка Бога, ставила собі за мету звільнення від матеріального світу та повернення до Бога. Тому останню чверть свого життя належало проводити у відреченні та присвячувати виключно духовній практиці. Щоб перехід від сімейного життя до життя у відреченні не був надто різким, третім ступенем життя був підготовчий етап, який називається ванапрастхою. Коли діти виростали, чоловік з дружиною поступово віддалялися від сімейних справ, приділяли більше уваги духовній практиці, вирушали у довготривалі паломництва. Вважалося, що чоловік, залишивши в кінці цього етапу дружину під опіку старшого сина, виконав свої соціальні обов'язки і має право присвятити решту життя духовній практиці. Такий монах-саннйасі, маючи життєвий досвід та духовне знання, по праву вважався вчителем для всіх інших членів товариства. Стосунки між вчителем та учнями в Товаристві свідомості Крішни регулюються традиційними канонами, що є врівноваженою системою обмежень та взаємоконтролю. Вчителем, як правило, не стає той, хто воліє влади та пошани. Посвячення у сан саннйасі, що дає право людині в свою чергу приймати учнів, надається лише вчителем, який сам пройшов теоретичне та практичне навчання у свого вчителя, і лише тоді, коли він впевнився у наявності в кандидата духовної зрілості та інших необхідних якостей. Релігійна дисципліна в Товаристві свідомості Крішни принципово не відрізняється від дисципліни в багатьох інших релігіях. З одного боку, існують досить суворі дисциплінарні вимоги, без виконання яких в жодній релігійній традиції не може бути ні учнівства, ні досягнення святості, з іншого - існують установки, що орієнтують людину на добровільні та свідомі взаємини з духовним наставником, на збереження самоконтролю. Традиція наступництва в Товаристві свідомості Крішни базується на таких давніх текстах, як Бгагавад-гіта, Упанішади, Пурани. Відповідно до ведичної традиції, вона почалася на світанку творіння ще з першої створеної в матеріальному світі істоти - Брахми. В різних джерелах міститься перелік конкретних осіб, через яких передавалося наступництво. Так, "Прамея-ратнавалі" Баладеви Відйабгушани, одного з найвидатніших вчителів гаудія-вайшнавської традиції, містить перелік, який вважається канонічним: Крішна, Брахма, Нарада, Вйаса, Мадгва, Падманабга, Нріхарі, Мадгава, Акшобгйа, Джая Тіртга, Джнанасіндгу, Даянідгі, Відйанідгі, Раджендра, Джаядгарма, Пурушоттама, Брахманйа Тіртга, Вйаса Тіртга, Лакшміпаті, Мадгавендра Пурі, Ішвара Пурі (Нітйананда, Адвайта), Шрі Чайтанйа Махапрабху. За часів Чайтанйі послідовність духовних вчителів у 16 столітті репрезентували Санатана, Рупа, Сварупа, Джива, Рахгунатха, Крішнадаса Кавіраджа, у 17-18 ст. - Нароттама, Шрініваса, Вішванатха Чакраварті, Баладева Відйабгушана, Мадгусудана Бабаджи, у 19 ст. Джаганатха, Тхакура Бгактивинода, Гауракішора, у 20 ст. - Бгактісіддханта Сарасваті та Бгактіведанта Свамі Прабгупада, засновник Товариства свідомості Крішни. В межах наступництва існує декілька традиційних організаційних форм. ІІ.3.Етика Крішнаїзму. Постійні народження живих істот у матеріальному світі складають основу феномену реінкарнації або переселення душі. Вішнуїти, спираючись на авторитет пуран, вважають, що душі в матеріальному світі еволюціонують, послідовно втілюючись у більш розвинутих тілах. Кульмінацією еволюційного процесу душі є втілення її у тілі людини. На основі цих богословських концепцій побудовано і етику бенгальських бгакт-крішнаїтів. Праведними якостями вважаються ті, що сприяють наближенню душі до Бога (правдивість, милосердя, володіння собою, внутрішня та зовнішня чистота, утримання від насильства, вміння все вибачати, почуття обов'язку), а гріховними ті, які віддаляють душу від Бога та занурюють її в кругообіг матеріального життя (заздрість, брехливість, корисливість, гординя, грубість, хіть, невігластво, принесення зла іншим, ухиляння від виконання обов'язків). Визнається, що бгакта, який усвідомлює свою духовну природу вічної частки Бога, бачить ту ж саму природу й в інших. Відтак його любов до Бога поширюється на всіх, хто його оточує. Характерною рисою бенгальського бгакті, що виділяє його на фоні багатьох інших течій індуїзму, є визнання вищості самовідданої любові та служіння над досягненням особистого спасіння. Звідси зрештою витікає неодноразово виявлена готовність послідовників Товариства свідомості Крішни допомогати бідним та знедоленим, насамперед у місцях стихійних бід та воєнних конфліктів. Цій меті служить також традиція масової роздачі вегетаріанської їжі, що її започаткував Чайтанйа Махапрабгу та його послідовники ще в XVI столітті. Витоки цієї традиції беруть свій початок у Бгагавад-гіті (17.13), де релігійні дійства, які не супроводжуються роздачею їжі, проголошуються такими, що знаходяться у невігластві та не приносять блага. Тому А. Ч. Бгактіведанта Свамі, засновник Товариства свідомості Крішни, надавав великого значення благодійності, навчаючи своїх послідовників, що навколо храмів Товариства свідомості Крішни не повинно бути голодних. БХАГАВАД-ГІТА ЯК СВЯЩЕННА КНИГА 1. Загальна характеристика Бхагавад-Гіти. Бхагавад-Гіта є частиною давньоіндійського епосу «Махабхарата». Назва «Бхагавад-Гіта» означає: „Пісня Бога". На сьогодні Бхагавад-Гіта є священною книгою кришнаїтів (Рух Харс Крішна або Міжнародне товариство свідомості Крішни). Бхагавад-Гіта вважається складеною з висловлювань бога Крішни на філософські теми. Бхагавад-Гіта текст, від розуміння якого залежить розуміння індуїзму. Це -релігійно-філософські настанови в вигляді бесіди Арджуни (одного з п'яти братів Пандавів головних епічних героїв і Крішни (за ним також приховується могутній бог Вішну. який зійшов на землю, щоб відновити дхарму, яка похитнулася. Переклав Бхагавад-Гіту Абхат Ширан Де (1896-1977). Народився в Калькутті, вивчав в місцевому університеті англійську мову, філософію і економіку. Потім служив у хімічній фірмі, займався торгівлею. З 1954 р. присвятив себе служінні богу Крішні. Тоді ж він і почав перекладати Бхагавад-Гіту, обрав собі чернече ім’я Бгактіведанта Свамі Прабгупада. Здобув багато прибічників. Варто відзначити, що спеціальне поклоніння Крішни ввів в 15 - 16 століттях гуру Чайтанья. Він вважав, що необхідно багаторазово повторювати Ім'я бога для того, щоб він надав потім спасіння. Тоді ж було впроваджено мантру, яка складається з багаторазового повтореная слів «Харе», «Крішна», «Рама», Харе Крішна, Крішна Харе, Харе Харе Рама Харе Рама. Рама Рама. Харе Харе). Цю мантру кришнаїт повинен був повторити за день як мінімум 1728 разів, для цього потрібно як мінімум 6,5 годин. Багаторазові повторення мангри приводять людину до екстазу, що вважається звільненням від тіла І поринанням у чистий дух. Віруючий повинен постійно виговорювати співати – «вібрувати» священне, ім'я Бога Бхагавад-Гіта відома також як Гітопанішада Вважається також суттю ведичного знання. Мета Бхагавад-Гіти - визволити людство від невігластва матеріального існування. Тематика Бхагавад-Гіти охоплює 5 основних істин: Пояснює науку про Бога; З'ясовується становище живої істоти (джіви) та Ішвари (володаря); Обговорюється пракриті (матеріальна природа) Пояснюється час (тривалість існування Всесвіту) Тлумачиться Карма Верховний Господь (Крішна, Брахман, Верховний правитель і т.д.) - найвищий. Господь контролює всезагальну діяльність матеріальної природи. Природа діє згідно її вказівками Верховного Господа (тобто ніщо не може проявлятися само по собі). Господь також визначає джів (живих істот) як свої невід'ємні частки. Матеріальну природу «відзначено у Бхагавад-Гіти як нижчу пракриті, живу істоту - дживу - як вищу. Пракриті завжди залежна, підпорядкована Господу. Матеріальна природа складеться із трьох якостей; гуни благочестя, гуни пристрасті, гуни невігластва. Над гунами панує вічний час (кала). Поєднання трьох гун під контролем і в межах вічного часу спричинює дії. які називають кармою. Джерела дії карми можуть сягати в глибину віків. З прадавніх часів ній відчуваємо страждання або зазнаємо насолоди. Але, отримавши досконале знання, ми матимемо можливість змінити наслідки своєї діяльності (вплинути на плоди діяльності нашої карми). Натомість, становищу Ішвари (Господа) - це стан вищої свідомості. Свою свідомість також мають і дживи. Проте живі істоти не можуть мати вищої свідомості, незалежно від ступеня своєї досконалості. Свідомість не породжується шляхом розвитку матерії. Свідомість, яка огорнута оболонкою матерії в різних її станах та сполученнях спотворююся. Найкраще може зрозуміти Бхагавад-Гіту той. хто має якості, подібні до Арджуни. Дія цього потрібно бути відданим Господу і перебувати з ним у безпосередніх стосунках (дружніх). Лише той, хто є: відданий Господу, перебуває х ним у дружніх стосунках. Серед відданих - у дружніх стосунках з Господом перебував Арджуна. Арджуна сказав: „Ти - Верховний Бог-Особа, вища кінцева обитель, Абсолютна істина. Ти - одвічна первинна особа Ти - трансцендентний і найвеличніший, ненароджений." Вислухавши Бхагавад-Гіту від Верховного Господа. Арджуна визнав Господа й верховного Брахмана. Брахман – кінцеве пристановище всього, чистий. Верховний благоденствуючий, першоджерело. Верховний Бог, ненароджений. У віршах Бхагавад-Гіти пояснюється, що всеосяжне довершене ціле включає в себе Верховного правителя, живих істот, космічне правлення, вічний час карму. Все це всеосяжне довершене ціле називають Вищою абсолютною істиною. Ця Вища (Верховна істина) - трансцендентна особа. Бхагавад-Гіта містить досконалу ведичну мудрість. Вважається, що все ведичне знання непогрішиме (довершене і безпомилкове). Так його сприймає кожен індус, її ж і сприймають як найдосконаліше ведичне знання. Це ведичне знання отримують із трансцендентних джерел. Це - тому, що матеріальний світ становить приблизно лише 25% всього творіння. Велику частину цих настанов викладено у другому розділі Бхагавад-Гіти. Крішна є Верховний бог-особа. Тому в Гіті до нього звертаються як до Бхагавана. Бхагаван - це кінцевий аспект Абсолютної Істини. Наголошується на трьох стадіях осягнення Абсолютної Істини (гл. 2.2.): Брахман - без особистісний всюдисущий бог. ПАРАМАТМА - локалізований аспект Всевишнього, перебуває в серці кожної живої істоти. БХАГАВАН - Верховний Бог-Особа. Господь Крішна. Саму природу влаштовано так, що будь-які матеріальні дії створюють труднощі. Ускладнення виникають на кожному кроці. Тому в такому випадку слід звернутися до істинного духовного вчителя, який допоможе виплутатись із життєвих ускладнень. Поняття живої істоти. Кожна жива істота - це індивідуальна душа, яка щомиті змінює своє тіло і проявляється то в дитині, то в юнакові, то в старому. Ця одна і та сама душа що присутня там (в тілі), завжди залишається незмінною. Індивідуальна душа залишається в момент смерті, переселяється в інше тіло. В наступному переродженні душа обов'язково дістане тіло. Поняття КШАРА. Кшара - це фрагментарні частки Всевишнього, які існують вічно. Вони завжди залишаються такими самими, бо існують вічно. Тому навіть після звільнення індивідуальна душа залишається такою самою. Природа Господа і шляхи його пізнання. Природу Господа можна пізнати, глибоко досліджуючи себе самого, водночас усвідомлюючи свій зв'язок з ним. У главі 2,16 сказано: всі живі істоти належать до вищої природи. Разом з тим, все тіло пронизує свідомість. Кожне тіло — є втіленням індивідуальної душі, а ознакою присутності душі є індивідуальна свідомість. Основою матеріального тіла є «індивідуальна частка» духовний атом. Випромінювання душі відчувається у всьому тілі як свідомість. Таким чином, душу можна осягнути за допомогою індивідуального розуму. Душа - не народжується і не вмирає. Вона не має ні минулого, ні майбутнього. Вона вічна і незмінна. Зміни тіла не торкаються душі. Душа - сповнена знання, завжди сповнена свідомості. Тому свідомість є ознакою душі. В Катха-Упанішаді описано 2 різновиди душі: 1) індивідуальна душа 2) над душа. Завдяки діяльності над душі стає можливим перехід індивідуальної душі в нове тіло. Душу не можна вбити, зокрема, ніяким різновидами зброї. Також неможливо розірвати цей зв’язок індивідуальної душі з першоджерелом - Верховною душею. Індивідуальну душу неможливо розбити, розчинити, спалити. Вона вічна, присутня скрізь, незмінна, нерухома. Вона невидима, незбагненна, незмінна. Тому, знаючи де. не варто сумувати за тілом. В гл. 2.25 сказано, що верховна душа нескінченно велика, вона присутня скрізь. Тому той. хто народився, неодмінно помре, а той, хто помер, неодмінно народиться знову. Поряд з такими уявленнями, містяться відомості про райські планети. Людині повинен бути відомий трансцендентний стан. Якщо людина не досягла трансцендентного стану, то вона не зможе відмовитися від чуттєвих насолод. Тобто вони стають на перешкоді до трансцендентного. Роль чуттів. Чуття лише в тому випадку не будуть бездіяльними, якщо їх буде залучено до трансцендентного служіння Господу. На людину. вільну від всякої прихильності та антипатії, здатну опановувати свої почуття за допомогою засад, що впорядковують її життя і ведуть до Свободи, сходить Господня милість. Якщо не залучати чуття до трансцендентного служіння Господу, то-завжди залишається можливість духовного падіння. Хто в свідомості Крішни віднайшов задоволення, для нього більш не існує страждань матеріального існування. Людина, яка не зв’язана із Всевишнім, не може мати ані трансцендентного Інтелекту, ані стійкого розуму. Такій людині спокій недосяжний. Якщо людина не буде залучати свої чуття до служіння Господу, то досить лише одного чуттєвого задоволення, щоб збитись із трансцендентного розвитку. В такому разі лише за допомогою свідомості Крішни можна подолати бажання чуттєвих задоволень (2,68). В розділі 2.70 сказано: „Людина , яка відмовилася від усіх почуттєвих бажань, яка вільна від оманного его - може віднайти Істинний спокій. Таким чином у Бхагавад-Гіті детально описано вчення про Бога, світобудову, карну," місце людини в матеріальному світі» Вона складається Із 17 розділів. Деякі розділи, окрім того, присвячені діям, завдяки яким людина може досягти істинного знання та трансцендентного стану. Вчення про бога. Природу свідомості Крішни. Абсолюту детально описано у главі 7 Бхагавад-Гіти. Описано також 4 типи невдачливих людей, яких не приваблює Крішна. і 4 типи людей, яких приваблює Крішна Земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект, оманне его - всі ці 8 елементів складають відокремлені матеріальні енергії. Крішна - це „смак води, світло сонця і місяця, звук в ефірі, талант в людині, первісний аромат землі, жар вогню, життя всього живого, покута аскетів. Крішна - це Інтелект мудрих і завзяття могутніх людей, сила сильних. Всі стани буття: благочестя, пристрасті чи невігластва - вияви енергії Крішни, Крішна, таким чином, все суще. Він також непідвладний гунам матеріальної природи. Верховний бог-Особа має нескінченні енергії і всі ці енергії - божественні. У зв'язку з осягненням Бога людей поділено на 4 типи - кати. Ті, хто не мають уявлення про Бога, тим самим ускладнюють проблеми матеріального існування, їх - 4 категорії. Мудхи - ті, хто перебуває в глибокому невігластві - бажають насолодитися плодами своєї діяльності і самі не хочуть ділитися ними із Всевишнім. ДУШКРІТІ - „нижчі серед людей (існує 400 тисяч форм людського життя). МАЯЯПАГРІТА-ДЖНАНАХА - ті, чия ерудиція знецінюється під впливом матеріальної енергії, їх енергія направлена на хибний шлях. АСУРА БХАВАМ АШРІТАХА - ті, хто дотримується демонічних засад. Вони відверті атеїсти Існує 4 типи побожників. 1. Ті, чий розум захоплено матеріальними бажаннями. Вони віддаються напівбогам, дотримуються певних правил І приписів. 2. Люди вбогі на розум. Вони також поклоняються напівбогам. Плоди "їхньої діяльності незначні, скороминущі. Ті, хто поклоняється напівбогам, потрапляє до планети напівбогів. Проте, віддані слуги Крішни врешті-решт досягають верховних планет. 3. Особистості, які благочестиво діяли в попередніх життях, І в цьому житті і які викоріняли всі свої гріховні вчинки та їхні наслідки, рішуче служать Богу. 4. Ті. хто повністю усвідомлюють Бога і знають, що він є провідний принцип матеріального проявлення напівбогів та всіх способів жертвопринесень - можуть зрозуміти та пізнати Бога, і навіть в момент смерті. У главі 8 („Осягнення абсолюту") Господь відповідає на всі питання, що є Брахман, що таке карма, Атман сансара та інші. Брахман. Брахман непідвладний знищенню і всюдисущий, його природа не змінюється. Натомість, фізична природа постійно змінюється. Матеріальні тіла проходять 6 етапів свого розвитку: вони народжується, існують протягом певного часу, виробляють якісь бічні продукти, виснажуються, зникають. Концепцію всесвітньої форми Верховного Господа, яка містить в собі всіх напівбогів, різні планети. на яких вони живуть, називається АДХІДАІВАТОЮ. У главі 8.6 сказано: про який би стан буття не пам'ятала людина покидаючи своє тіло, того стану вона неодмінно досягає. Відтак, присвятивши Крішні всі свої дії, зосередивши ньому розум та інтелект, людина досягає свідомості Крішни. Для цього, перш за все. потрібно думати про Верховного Бога-Особу. як про всевідаючого найдревнішого, хто править всім, хто підтримує все суще і перебуває поза будь-якими матеріальними уявленнями, хто незбагнений і завжди є Особою. Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів'ї і силою йоги зосереджуючи розум із цілковитою відданістю спрямовує свої думки про Верховного Господа - той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу – Крішну. У цій же главі описується час Існування Бога. За земним літочисленням. 1000 епох (юг) разом взятих, складають 1 день Брахми. Так само довго триває його ніч. Тривалість Існування матеріального всесвіту обмежена. Вона вимірюється в тисячах кал, - днів Брахми. Брахма живе 100 років. Потім він помирає. Ціле життя Брахми (100 космічних років) це 311 трлн. 40 млрд. Земних років. На початку дня Брахми всі живі істоти проявляються із невиявленого стану, І потім, коли настає ніч Брахми, вони знову поринають у не проявлений стан. Так триває весь час, коли знову і нову настає день Брахми. Коли ж настає ніч Брахми. вони, безпорадні, знищуються. Наприкінці життя Брахми всі живі істоти всі живі істоти знищуються і залишаються у не проявленому стані трильйони років. Коли ж Брахма помирає, все у цьому світі знищується (навіть боги). лише вища духовна енергія Крішни, яка трансцендентна, не знищується. Осягнення Бога Верховного Бога-Особу досягають шляхом чистої і неподільної відданості. Адже усе життя міститься у Ньому. Чисті віддані Верховного Господа не турбуються, як і коли вони залишать тіло. У главі 9 розповідається про найпотаємніше знання. Власне, до такого знання відноситься питання чистої відданості. Це знання - цар усього знання, таїна з таїн. Воно найчистіше, дозволяє безпосередньо пізнати власну сутність шляхом духовного усвідомлення. Воно безсмертне, а осягнення його - радісне Шлях відданого служіння Господу сповнений радості, адже Господь у своїй не проявленій форми пронизує весь світ. Творіння, збереження і знищення матеріально світу повістю залежить від вищої волі Верховного Бога-особи. Лише тоді, коли цей бог помирає, весь світ спустошується, тобто знищується. У главі 11.11 («Щедроти Абсолюту») сказано, що Господь може явити Себе тій людині, яка цілеспрямовано присвячує себе любовному трансцендентному служінню господу. Зрозуміти природу безконечного можна тоді, коли сам цей безконечний зі своєї ласки розкриє себе. Якщо він цього захоче, ін зможе зі своєї ласки явити себе, незважаючи на безмежність своєї природи і обмеженість матеріальної природи Звичайна людина неспроможна бачити увесь Всесвіт, перебуваючи лише в одному місці. Здатність його бачити надає сам Крішна. Відданий (подільний Арджуні) може бачити все. Що існує у Всесвіті відданий може бачити всесвітню форму лише за допомогою духовного зору, а не розуму. Глава 13.34: верховний Бог-Особа атакує всі події, Але він настільки добрий і милостивий до своїх відданих, що вся шана І слава віддається тим відданим, які виконують його план згідно з його бажанням. Верховний Бог-Особа є кінцевим притулком усього сущого. Крішна - це те, що пізнається і те, що вже пізнане. Крішна - об'єкт пізнання, бо він всюдисущий, трансцендентний, причина в духовному світі вища особа в трансцендентному світі. Крішну можна осягти лише шляхом безроздільного відданого служіння. Проте ніхто не зможе побачити його або проникнути в ці матерії. Людина, що непохитно віддана Верховному Господу, під керівництвом духовного вчителя, може через одкровення побачити Верховного Бога-Особу. 3. Етика, мораль у Бхагавад-Гіті. У Бхагавад-Гіті є досить багато відомостей про те. що є віддане служіння, які принципи життя є етичними та моральним з точки зору індуїстської релігії. Одна з таких глав - глава 5. Діяльність в свідомості Крішни". У цій главі Господь каже! що діяльність у відданому служінні є краща, ніж сухі роздумування. Життя у свідомості Крішни - чисте, воно не має нічого спільного з матеріальними знаннями. П'ята глава - це пояснення практичного аспекту свідомості Крішни. Він і відомий здебільшого як карма-йога Дано відповіді на всі домисли стосовно того, чи може карма-йога принести звільнення. Як відречення від діяльності, так і діяльність з відданістю Господу сприяють звільненню. Вважають, що людина живе марно, поки вона не почне дізнаватись про свою істинну сутність. Людина, що вища від будь-якої двоїстості, легко долає матеріальну залежність І стає цілковито вільною. Відречена людина, яка присвятила себе трансцендентальному служінню Господу, володіє досконалими знаннями. Людина, яка живе у відреченні, називається сан'ясі. Сан’ясі-маявваді вивчають філософію Веданти. Того, хто виконує свої обов'язки без прив’язаності до них і віддає плоди своєї діяльності Верховному Господу, не заторкує гріх. Всі дії, які здійснюють за допомогою тіла, розуму, інтелекту і навіть чуттів у свідомості Крішни. задля вдоволення Крішни, вільні від матеріальної скверни. Різниця між людиною у свідомості Крішни і людиною з тілесною концепцією буття полягає в тому, що перша прив'язується до Крішни, а друга прив’язується до наслідків своїх дій. Якщо втілена дива Істота впокорила свою природу і розумом зрікається будь-якої діяльності, то вона щасливо перебуває в місті, що має 9 брам. Коли все: інтелект, розум, віра і надія Людини зосереджені на Всевишньому, тоді вона цілковито звільняється від тривог завдяки досконалому знанню, і таким чином іде вперед шляхом звільнення. Той, хто усвідомив себе, хто врівноважив свій розум, вже переміг народження і смерть. Людина, яка не радіє, досягнувши чогось приємного, не сумує, зазнавши прикрощів, яка не заплутується, яка пробудила свій інтелект, духовний розум і пізнає науку про Бога - така людина вже перебуває у трансцендентному (тобто така людина усвідомила себе). Тут говориться про непохитність розуму. Таку звільнену людину не приваблюють матеріальні чуттєві втіхи, вона завжди перебуває у трансі і черпає блаженство у собі. Таким чином, пізнавши блаженство, пізнавши себе і зосередившись на Верховному", людина насолоджується безмежним щастям. Якщо перед тим. як покинути цей світі, людина навчилася терпіти потяги матеріального чуття і гальмувати силу бажання та гніву - тоді вона щаслива і добре влаштована у цьому світі. Люди, які можуть досягти звільнення (від омани матеріального світу): 1. Ті, хто перебувають поза двоїстістю, хто завжди активно працює на благо всіх живих істот, хто вільний від усіх гріхів. Необхідно, щоб така людина перебувала у свідомості Крішни. 2. Ті, хто звільнилися від гніву і усіх матеріальних бажань, хто, усвідомивши себе, володіючи собою, хто постійно прагне вдосконалитися. Серед праведників кращі ті, хто перебувають у свідомості Крішни. 3. Ті, хто, одмежувавшись від усіх зовнішніх об'єктів чуття, спрямувавши очі і зосередивши зір у міжбрів'ї, затамувавши дихання і приборкавши таким чином розум, чуття та інтелект, трансценденталіст, що прагне звільнення, виходить з-під страху і гніву, хто завжди перебуває у такому стані. Діяльність у свідомості Крішни означає: робити все з цілковитим усвідомленням того, що Господь - це повновладний володар. Така праця не відрізняється від трансцендентального знання, Бгакті-Йога - це і є безпосередня свідомість Крішни, джнана-йога - це шлях що веде до бгакті-йоги. Свідомість Крішни означає діяти з певним знанням про свої взаємостосунки з Верховним Господом. У главі 6 описано основні аспекти дх'яна-йоги. Наголошується на тому, що справжня Бгакті-Йога означає, що необхідно усвідомлювати своє одвічне природне становище живої Істоти і діяти відповідним чином. Жива істота не має ніякого реального окремого незалежного буття. Потрапивши до пастки матеріальної енергії, вона стає обумовленою, але коли вона приходить до свідомості Крішни, вона перебуває у справжньому середовищі життя. Людина, яка усвідомила Крішну, не бажає ніякого задоволення для себе, вона завжди намагається у всьому догодити Всевишньому. Людина досягла високого ступеня йоги, якщо юна. відмовившись від усіх матеріальних бажань, не шукає чуттєвого задоволення, і не вдається до кармічної діяльності. Людина повинна використовувати свій розум для звільнення, а не занепадати через нього. Мета такої йоги полягає у тому, щоб опанувати гюзулі і відвернути його від прив’язаності до об’єкта чуттів. Справжнє призначення живої Істоти - коритися наказам Верховного господа. Коли людина опанувала розум, вона вже досягла призначення. В житі, таким чином, кожен, повинен дотримуватися вищих настанов. Наголошується на правилах заняття йогою. Заняття повинне відбуватися у відлюдному місці. Необхідно утримувати тулуб та шию вертикально, дивитися на кінчик носа, з не збудженим упокореним розумом споглядати Господа, зробити його кінцевою метою життя. Не може стати йогом той. хто їсть надмірно багато або мало, спить надто багато чи недостатньо. Той, хто впорядкував свої звички може пом’якшити всі матеріальні страждання., на стадії досконалості, яку називають трансом, матеріальна спрямованість розуму повністю гамується завдяки заняттям .йогою. Перебуваючи у такому блаженному стані, людина зазнає безмежного щастя. Пізнавши його, людина ніколи не відводитиме від істини. Якою ж є людина, що перебуває у відомості Крішни? Глава 3 до деякої міри дає відповіді на це питання. Весь внутрішній бруд такої людини повністю зникає, її вже не цікавить матеріальна діяльність. Така людина діє, керуючись почуттям обов'язку1. Мудра людина виконує свої обов'язки щоб вивести людей на праведний шлях, не стане примушувати обмежених людей припинити свою роботу, буде вивчати Веди для досягнення почуттєвих задоволень. Того, кому відома абсолютна істина, не цікавлять чуття та їх задоволення (3.28) людина знає, що її становище в матеріальному світі дуже нестійке. Мудра людина не станс турбувати невігласів, яких ввели в оману гуни матеріальної природи. Люди, які виконують свої обов'язки згідно з кармінними приписами, напевно звільняться з кайданів кармінної діяльності. Проте ті. хто не зважають на ці настанови, не дотримуються їх - позбавлені знання, обдурені, їх спроби досконалості приречені на невдачу. Глава 12 („Віддане служіння") також торкається питань морально-етичного характеру. Тих, хто поклоняється Верховному Господу, називають персоналістами, а тих, хто зайнятий роздумами про без особистісного Брахмана - імперсоналістами. Хто поклоняється Верховному Господу - також віддані. Відданим дуже щастить, бо Господь негайно визволяє їх з пуг матеріального Існування. Лише віддане служіння дає можливість гідною мірою оцінити Верховного Господа. Людині слід обмежити всі інші шляхи самореалізації і просо присвятити себе відданому служінню в свідомості Крішни. Щоб очистити чуття, необхідно промовляти молитви і співати Харе Крішна, підносити божествам квіти, вставати вдосвіта, іти до храму і постійно слухати Бхагавад-Гіту із вуст чистих відданих. Якщо людина не може виконувати ці приписи, нехай просто працює на Господа. Якщо не можна дотримуватися і цього, то необхідно плекати знання, а це краще знання - медитація, а ще краще, ніж медитація - зречення плодів своєї діяльності, бо таке зречення умиротворяє розум. Наведено ознаки відданої людини: це - людина, що не заздрить, є приязним другом всіх живих істот; вона вільна від оманного е; вона однакова і в щасті, і в горі; толерантна; завжди володіє собою; не турбує нікого; залишається врівноваженою за будь-яких обставин; не залежить від перебігу буденних справ; чиста, відречена, вільна від турбот і страждань; не радіє, не сумує і не жадає багато, не зрікається як сприятливих, так і несприятливих речей; однаково ставиться як до друзів, так і до ворогів; вільна від спілкування, яке забруднює; укріпилася б знанні і присвятила себе відданому служінню. У гл. 16 подаються відомості про божественних і демонічних натур. Праведним людям притаманні: безстрашність, розвиток свого духовного знання, вивчення Вед, простота, аскетизм, вгамування гніву, зречення, спокій, співчуття, порядність, скромність, всепрощення, відсутність заздрощів. Існує 4 стадії праведного життя: брахмачар'я, гріхастха. ванапрастха, санн'яса. Демонічним особам притаманні: гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, невігластво, їм не властиві чистота, гідна поведінка, правда. Вони кажуть, що цей світ нереальний, в ньому немає причини, вони займаються жахливою, шкідливою діяльністю на згубу світу. Вони знаходять втіху у хтивості, охоплені зарозумілістю, гордощами, перебувають в Ілюзії. Вважають що чуттєве задоволення - перша потреба людини. Всіма правдами і кривдами добувають грошв для чуттєвого задоволення. Такі люди фактично перебувають у руні невігластва і потрапляють до пекла (гл. 16.10-16). Такі люди ніколи не зможуть наблизитись до Бога. Навпаки, вони опускаються до найницішої форми людського існування. Існують 3 брами, які відкривають шлях до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Отже, в Бхагавад-Гіті розглядаються питання, які в цілому характерні для цілого комплексу ведичної літератури: Бог, сансара, карма. дхарма. Поряд з тим велика увага приділяється розгляду сутності Бога, побудови світу. Піднімаються також і численні морально-етичні проблеми, що в цілому характерно для релігійно-філософських вчень Стародавньої Індії.

Ігор Дмитрук студент НаУОА

Література. 1. Бгагавад-Гіта як вона є. А. Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада.- 1990.

        2. Упанишады. - Пер. С санскр. -М.. 2900.

3. Махабхарата. - СПБ.: Азбука, 2001. - 384 с. 4. Крижанівський І.П. Історія стародавнього Сходу. - К, 1994. 5. История философии: Учебник. /Ч. С. Кирвельидр. - Мн.: Новое знамя, 2001. - 728с.