Нічна фотографія

Нічна́ фотогра́фія — жанр фотографії, що включає техніку та художні прийоми фотографування в нічний час.

Історія

Одним з перших нічну фотографію виконав американський астроном Едвард Емерсон Барнард при фотографуванні зоряного неба наприкінці XIX-го століття.

На початку 1900-х років кілька відомих фотографів (Альфред Стігліц, Вільям Фрестер) почали проводити експерименти по художній зйомці в нічний час. Першими фотографами, які серйозно зайнялися цим видом творчості стали Брассай і Білл Брандт. У 1932 Брассай випустив збірку чорно-білих фотографій нічного Парижу «Paris de Nuit».

У 1970-х Стів Гарпер почав читати курс по нічній фотографії в Університеті академії мистецтв (Сан-Франциско, США).

У 1990-х англійський фотограф Майкл Кенна став одним з перших комерційно-успішних фотографів, що займаються виключно нічний фотографією.

У XXI столітті нічна фотографія продовжила активно розвиватися завдяки зростанню популярності цифрової фотографії.

Технічні особливості

Через нестачу освітлення в нічний час для отримання прийнятної експозиції при відсутності додаткового штучного освітлення необхідно:

Використання тривалих витримок;
Використання світлосильних об'єктивів і малих значень діафрагми;
Використання високочутливої фотоплівки або високого значення чутливості (ISO) для цифрових фотоапаратів.

Зазвичай для нічної фотографії використовують різні поєднання перерахованих вище прийомів і методів залежно від умов зйомки. Для нічної фотозйомки також застосовуються додаткові технічні засоби: фотоспалах, штатив тощо.

Різновидом нічної зйомки є зйомка в інфрачервоному та/або в ультрафіолетовому світлі.