Ніна Янкович
Ніна Янкович (англ. Nina Jankowicz; нар. 10 березня 1989)[3] — медіаексперт, дослідниця дезінформації. Як аналітик, журналістка та менеджер проєктів співпрацювала з багатьма провідними американськими і міжнародними організаціями, виданнями, аналітичними центрами.
| Ніна Янкович | |
|---|---|
| англ. Nina Jankowicz[1] | |
 | |
| Народилася |
10 березня 1989 (35 років) невідомо |
| Країна |
 США |
| Діяльність | наукова працівниця, письменниця |
| Галузь | дезінформування |
| Alma mater | Коледж Брін Мар і Школа дипломатичної служби Едмунда А. Волша |
| Знання мов | англійська, російська[2], польська і українська |
| Заклад | Kennan Institute for Advanced Russian Studiesd[1] |
| IMDb | ID 3172674 |
| Сайт | wiczipedia.com |
Автор книжок «Як програти інформаційну війну: Росія, фейкові новини та майбутнє конфлікту» (How To Lose the Information War: Russia, Fake News, and the Future of Conflict, 2020) та «Як бути жінкою онлайн: пережити кривду і цькування та як чинити опір» (How to Be a Woman Online: Surviving Abuse and Harassment, and How to Fight Back, 2021).
Біографія ред.
Ніна Янкович навчалася в Коледжі Брін Мар, один семестр провела за програмою обміну в Санкт-Петербурзі, в РДПУ ім. Герцена. 2011 року отримала диплом бакалавра з російської мови та політології з відзнакою magna cum laude. Під час навчання захоплювалась театром і музикою, самостійно записала два музичних альбоми, співпрацювала з невеликими виданнями як репортерка, була стипендіаткою програми Poland in the Rockies.[4]
Продовжила освіту в Школі дипломатичної служби ім. Волша при Джорджтаунському університеті, спеціалізувалася на вивченні Росії, Євразії та Східної Європи (Russian, Eurasian, and East European studies). Отримала магістерський диплом у 2013 році, того ж року почала кар'єру в Національному демократичному інституті (США) як менеджерка програм підтримки демократії в Росії та Білорусі та учасниця комунікаційної команди цієї НУО.
Була відзначена вашингтонським аналітичним центром Global Interests[en] як "Rising expert". У 2016-2017 стала стипендіаткою програми Фулбрайта,[5] жила в Україні, працюючи урядовою консультанткою зі стратегічних комунікацій МЗС України.
Ніна Янкович з 2019 року є науковою співробітницею Інституту Кеннета центру Вудро Вілсона. Сфера її інтересів знаходиться на перетині демократизації та інформаційної безпеки, протидії дезінформації. Як безпекова експертка залучалась на слухання в комітетах Палати представників США,[6] Британського парламенту,[7] Європейської комісії.[8]
Книги ред.
Як програти інформаційну війну ред.
Книга How To Lose the Information War: Russia, Fake News, and the Future of Conflict вийшла друком в американському видавництві Bloomsbury та британському IBTauris 2020 року. Вона присвячена дослідженню інформаційних спецоперацій Росії в контексті втручання у вибори в США[en] із докладним аналізом п'яти кейсів: спецоперацій РФ проти Естонії, Грузії, Польщі, України і Нідерландів, Чехії.[9]
Книга привернула увагу багатьох оглядачів, авторку запросили розповісти про неї NPR,[10] Нью-Йоркер та Форбс.[9] Пітер Померанцев згадав книжку Ніни Янкович у огляді найкращих книг 2020 року для видання New Statesman.[11]
Як бути жінкою онлайн ред.
Восени з'явилась інформація про завершення роботи над другою книгою Янкович.[12] Її вихід анонсований видавництвом Bloomsbury на весну 2022 року.
Цікавинки ред.
- За словами Ніни Янкович, її прадід, учасник польсько-української війни, отримав земельну ділянку в селі Висоцько (на той час Hallerczyn), що неподалік Бродів у Львівській області, володів млином. Скоро після вторгнення радянської армії в Польщу, в 1940 році вся велика родина Янковичів вирушила на заслання в Архангельську область. Дід Ніни приєднався до Армії Андерса і закінчив війну в Британії, де познайомився з дружиною, і в 1952 подружжя перебралося в США.[13][14]
- Принаймні з 2013 року Ніна друкує огляди міжнародних новин з акцентом на Східній Європі під псевдонімом wiczipedia. Таке ж псевдо вона має на кількох ресурсах в інтернеті, зокрема в верифікованій обліковці у твітері.
Статті, публічні виступи ред.
- Список вибраних публікацій за 2016-2021 роки на особистому сайті авторки. Включно з науковими доповідями та виступами на слуханнях в урядових комітетах ЄС, Великої Британії та США
- Виступи на телевізійних ефірах та коментарі в пресі
Джерела ред.
Не зброєю єдиною: як Росія веде інформаційну війну в Польщі, Чехії, Естонії та США інтерв'ю Марії Романенко з Ніною Янкович для Громадського
Інтерв'ю Is Russian Meddling as Dangerous as We Think? для The New Yorker
Посилання ред.
Картка Ніни Янкович на сайті Центру Вілсона
Картка авторки на сайті видавництва Bloomsbury
Примітки ред.
- ↑ а б https://www.wilsoncenter.org/person/nina-jankowicz
- ↑ How the Biden administration let right-wing attacks derail its disinformation efforts. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 8 лютого 2023.
- ↑ Nina Jankowicz — The Cosmopolitan Review (амер.). Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ MAERES Alumna Nina Jankowicz Awarded Fulbright-Clinton Fellowship to Ukraine. CERES (амер.). 21 червня 2016. Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ У комітеті палати представників США назвали протидію російським хакерам "головним боєм століття". Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Committees - UK Parliament. committees.parliament.uk (англ.). Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Special Committee on Foreign Interference in all Democratic Processes in the European Union, including Disinformation. emeeting.europarl.europa.eu. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ а б Damiani, Jesse. To Win The Information War, We First Have To Understand What It Is—And How We’re Losing It: Book Review. Forbes (англ.). Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ Author Nina Jankowicz On Disinformation And Her New Book. NPR.org (англ.). Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ Books of the year. New Statesman (амер.). 11 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Opinion | Why the Nobel Peace Prize award is a huge blow to Facebook. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ Тред зі спогадами і фото в обліковому записі @wiczipedia. Twitter (укр.). Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ weekly, the wiczipedia (9 листопада 2019). Спогади в записі особистого блогу Cutting up our moral calling card. the wiczipedia weekly. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.