Відкрити головне меню

Нікітін Михайло Федорович

Михайло Федорович Нікітін (19142000) — підполковник Радянської Армії, учасник придушення Угорської революції 1956 року, Герой Радянського Союзу (1956).

Михайло Федорович Нікітін
Народження 21 січня 1914(1914-01-21)
село Логіново, Клинський уїзд, Московська губернія
Смерть 23 жовтня 2000(2000-10-23) (86 років)
Електросталь, Московська область, Росія
Поховання Московська область
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 1936-1960
Звання CCCP army Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник
Війни / битви Радянсько-фінська війна, Німецько-радянська війна, Угорська революція 1956 року
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Михайло Нікітін народився 21 січня 1914 року у селі Логіново Троїцької волості Клинського повіту Московської губернії (нині — Солнечногорський район Московської області). Після закінчення шести класів школи працював у промартілі. У 1936 році Нікітін був призваний на службу у Робітничо-селянську Червону Армію. У 1938 році він закінчи військово-політичне училище. Брав участь у радянсько-фінській та Великій Вітчизняній війнах. У 1944 році Нікітін закінчив Харківське танкове училище. До осені 1956 року гвардії підполковник Михайло Нікітін командував танковим батальйоном 37-го гвардійського танкового полку 2-ї гвардійської механізованої дивізії Особого корпусу радянських військ на території Угорської Народної Республіки[1].

Під час боїв з угорськими повстанцями у Будапешті батальйон Нікітіна знищив близько 20 вогневих точок, захопив велику кількість зброї та боєприпасів[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 грудня 1956 року за «мужність та відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку» підполковник Михайло Нікітін був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 10815[1].

У 1959 році Нікітін закінчив курси «Постріл». У 1960 році він був звільнений у запас. Проживав у місті Електросталь Московської області.

Помер 23 жовтня 2000 року, похований на кладовищі «Тиха Роща» у Електросталі[1].

Був також нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеню та Червоної Зірки, рядом медалей[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.