Відкрити головне меню

Нікола Вентола (італ. Nicola Ventola, нар. 24 травня 1978, Грумо-Аппула) — колишній італійський футболіст, що грав на позиції нападника. Молодіжний чемпіон Європи 2000 року.

Ф
Нікола Вентола
Nicola Ventola.png
Особові дані
Народження 24 травня 1978(1978-05-24) (41 рік)
  Грумо-Аппула, Італія
Зріст 185 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1993–1996 Італія «Барі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1994–1998 Італія «Барі» 45 (12)
1998–1999 Італія «Інтернаціонале» 37 (10)
1999–2000   Італія «Болонья» 14 (0)
2000–2001   Італія «Аталанта» 28 (10)
2003–2004   Італія «Сієна» 28 (4)
2004–2005   Англія «Крістал Пелес» 3 (1)
2005–2007 Італія «Аталанта» 64 (21)
2007–2009 Італія «Торіно» 35 (6)
2009–2011 Італія «Новара» 26 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1993–1994 Італія Італія U-16 2 (1)
1995 Італія Італія U-17 4 (2)
1995–1996 Італія Італія U-18 18 (14)
1996–2000 Італія Італія U-21 21 (8)
1997 Італія Італія U-23 4 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Народився 24 травня 1978 року в місті Грумо-Аппула, який знаходиться в провінції Барі. Дідусь Николи (теж Нікола) також був футболістом. Батько теж не був далекий від кальчо — він всіляко допомагав місцевій команді «Грумезе». Внесок Віто був оцінений владою по достоїнству, і після смерті батька стадіон в Грумо-Аппулі носить його ім'я. Сам же маленький Нікола Вентола починаючи з трьох років тільки й робив, що возився з м'ячем і згодом батько віддав хлопця в прімаверу «Барі», розуміючи, що в скромному «Грумезе» перспектив куди менше[1].

Три роки Вентола старанно займався в молодіжній команді «Барі» і навіть привернув увагу тренерів збірної Італії (U-15). На відміну від багатьох футболістів, Нікола не закинув навчання і старався якомога частіше відвідувати заняття. Вже будучи гравцем, що стабільно виходить на поле за першу команду «півнів», він таки закінчив школу за фахом «Юриспруденція».

«Барі»Редагувати

До основного складу «Барі» Вентолу підпустили в 16 років, при тому що тоді виступала в Серії А. Тренер головної команди «Барі» Джузеппе Матерацці, батько майбутнього чемпіону світу Марко, дав юнакові дебютувати в еліті в такому ранньому віці. Це сталося 6 листопада 1994 року в виїзному матчі чемпіонату проти «Фіорентини» (0:2)[2]. Після цього матчу Нікола більше в тому сезоні не грав, так як на позиції форварда за клуб грав знаменитий Ігор Протті, який через кілька сезонів отримав приз найкращого бомбардира чемпіонату, а також в заявці був ще один талановитий форвард Нікола Легроттальє.

У наступному сезоні склад «Барі» поповнив 29-річний швед Кеннет Андерссон. Вони на пару з Протті наколотили 36 голів, а Вентола здебільшого залишався на лавці, вийшовши на поле всього сім разів і не забивши. Втім, в тому «Барі», крім Кеннета і Ігора, не забивав майже ніхто — як результат 15-е місце і виліт. Після цього Протті перебрався в «Лаціо», Андерссон в «Болонью», а новий тренер Еудженіо Фашетті, що замінив Матерацці, привів у команду нових форвардів — молодих Марко Ді Вайо і Франческо Флакі, на фоні яких Вентола почав блищати — Марко і Ческо закінчили сезон з трьома голами кожен, Вентола ж відзначився 10 разів. Фашетті повністю довіряв тоді вже стабільному гравцеві молодіжки U-18, і молодий форвард став одним з відкриттів сезону, який Барі завершило на четвертій позиції, що дала право повернутися в еліту.

Наступний чемпіонат виявися для Вентоли останнім у рідній команді. Незважаючи на те, що через травму зіграв він всього вісім матчів, а забив двічі, «нерадзуррі» в особі президента Массімо Моратті не пошкодували віддати за багатообіцяючого аттакканте 9 млн доларів. Причиною такого рішення босів «Інтера» багато в чому став матч 33-го туру — Інтер на полі «Барі» комфортно вів 1:0 завдяки голу Роналдо, але на 86-й хвилині Вентола рахунок зрівняв, а за хвилину до фінального свистка представник ПАР Філ Масінга і зовсім шокував міланців.

«Інтернаціонале» та орендиРедагувати

Крім новачка Вентоли у розпорядженні тренера «Інтера» Луїджі Сімоні перед початком сезону 1998/99 на позицію форварда був Роналдо, Іван Саморано і Юрій Джоркаєфф. Крім того влітку «Інтер» поповнили Роберто Баджо і молодий Андреа Пірло, з яким Нікола швидко знайшов спільну мову і гравці стали найкращими друзями. Незважаючи на наявність таких зіркових конкурентів по позиції, Вентола і Пірло змогли зарекомендувати себе і часто отримували місце на полі. Тренери змінювалися — Інтер в тому сезоні встигли потренувати Мірча Луческу, Лучано Кастеллані і Рой Годжсон, але Вентола стабільно грав при кожному з них. Інтер сезон завалив, ставши восьмим, а Нікола провів, напевно найкращий свій чемпіонат, відзначившись у Серії А шість разів. Але куди більш значуща були голи 20-річного італійця в єврокубках — він відзначився чудовим ударом у ворота «Спартака» в груповому турнірі, а в чвертьфіналі навіть забив самому Петеру Шмейхелю.

Влітку 1999 року «Інтер» очолив Марчелло Ліппі і придбав Крістіана Вієрі. Його трансфер з «Лаціо» на той момент став найдорожчим в історії футболу. Залишилися в Мілані і Роналдо з Саморано, і Баджо, тому Вентола змушений був відправитись в оренду — в «Болонью», а Пірло був відданий «Реджині». У «Болоньї», якою тоді керував Франческо Гвідолін, Вентола зустрів старого приятеля Кеннета Андерссона і, як кілька років тому, не зміг виграти в нього конкуренцію. У парі зі шведом грати також не виходило, адже в «Болоньї» тоді ще й грала легенда клубу Джузеппе Сіньйорі, тому Вентола отримав роль третього нападника, і за сезон зіграв 15 матчів, в яких не забив жодного гола.

Повернувшись в «Інтер», Вентола дізнався, що знову не залишиться в команді. До «нерадзуррі» тоді приєдналися форварди Хакан Шукюр і Роббі Кін, а Вентола відправився в оренду в «Аталанту» в обмін на половину прав на молодого аттакканте Коррадо Коломбо[3]. В новій команді Вентола продовжував забивати — 10 голів у 28 матчах за бергамасків у сезоні, після чого вкотре відбув до Мілана[4]. Цього разу його зустрів новий тренер аргентинець Ектор Купер, а також нові форварди — сьєрра-леонець Мохаммед Каллон і бразилець Адріано. Цього разу Вентола залишився в команді, проте багато в чому через травми Вієрі і Роналдо. Тому коли Купер зробив ставку на дует Вентоли з Каллоном, молоді нападники виправдали її сповна. Але зірки повернулися, і довелося знову сідати на лавку. А, не потрапляючи до складу, Вентола геть забував про футбол. Не маючи якийсь час ігрової практики, швидко втягнутися в ігровий ритм для нього завжди було проблемою, а, коли в команді є легендарні бомбардири, сподіватися на везіння не варто.

« Я відбувся як футболіст, коли почав грати за «Інтер», але в професійному плані зробив багато помилок, та й травми не обійшли стороною. У Інтері почав добре — забив 3 голи в перших п'яти турах, частенько забивав і в Лізі чемпіонів. Ну а потім я погнався за ефемерними речами, там-то все і закінчилося. Люди з головою на плечах, на кшталт Пірло, залишилися, я — ні. Можливо, будь у мене тренером Моурінью, який був би зі мною суворий як з Балотеллі, то все склалося б інакше »

— Нікола Вентола[5]

.

Останні рокиРедагувати

Травма не дозволила Вентолі вийти на поле в наступному сезоні, після чого була нова оренда, цього разу в «Сієну», де провів наступний сезон. Після цього рік виступав в оренді за англійський «Крістал Пелес», але через травми зіграв лише у трьох матчах[6].

Влітку 2005 на правах оренди приєднався до «Аталанти», де провів два сезони[7], після чого перейшов у «Торіно»[8]. В кінці сезону 2008/09 туринці вилетіли до Серії B, і контракт з Вентолою не був продовжений.

Після цього гравець довгий час не міг знайти команду. Були пропозиції від «Фрозіноне» і «Модени», але Вентола вважав нижче своєї гідності приймати такі варіанти. Переговори з «Барі» і «Катанією» зірвалися, і Вентола зіткнувся з перспективою зав'язати з футболом в 30 років. Але старий друг екс-воротар «Барі» Альберто Фонтана запропонував поспілкуватися з керівництвом «Новари», з якою в листопаді 2009 року Вентола підписав контракт і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до Серії Б. 11 лютого 2011 року через постійні проблеми з травмами нападник оголосив про своє завершення кар'єри[9].

Виступи за збірніРедагувати

1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 24 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 17 забитими голами.

Протягом 1996–2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, разом з якою поїхав на молодіжний чемпіонат Європи, що пройшов влітку 2000 року в Словаччині. Італійці під керівництвом Марко Тарделлі перемогли, у фіналі обігравши чехів, найкращим бомбардиром турніру став Андреа Пірло, але й Вентола був основним гравцем тієї збірної. Два рази він вийшов в основі, двічі з'явився на заміну і забив у ворота збірної Туреччини в півфіналі. Та ж команда взяла участь і в Олімпіаді в Австралії — італійці вийшли з групи, але в першому раунді плей-оф поступилися Іспанії. Всього на молодіжному рівні зіграв у 25 офіційних матчах, забив 12 голів.

1998 року викликався до складу національної збірної Італії, але весь матч просидів на лавці і на поле так і не вийшов[10].

Статистика виступівРедагувати

Статистика клубних виступівРедагувати

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1994-95   «Барі» A 1 0 КІ 0 0 1 0
1995-96 A 7 0 КІ 0 0 7 0
1996-97 B 28 10 КІ 3 0 31 10
1997-98 A 8 2 КІ 4 1 12 3
Усього за «Барі» 44 12 7 1 51 13
1998-99   «Інтернаціонале» A 21+2[11] 6+1[11] КІ 7 1 ЛЧ 7 3 37 11
1999-00   «Болонья» A 14 0 КІ 2 2 КУЄФА 5 2 21 4
2000-01   «Аталанта» A 28 10 КІ 4 1 32 11
2001-02   «Інтернаціонале» A 16 4 КІ 2 1 КУЄФА 9 5 27 10
2002-03 A 0 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 0 0
2003-04   «Сієна» A 28 4 КІ 4 1 32 5
2004-05   «Інтернаціонале» A КІ ЛЧ 1 0 1 0
Усього за «Інтернаціонале» 37+2 10+1 9 2 17 8 65 21
2004-05   «Крістал Пелес» ПЛ 3 1 КА+КЛ 0 0 3 1
2005-06   «Аталанта» B (ІІ) 35 15 КІ 2 0 37 15
2006-07 A 29 6 КІ 3 2 32 8
Усього за «Аталанту» 92 31 9 4 101 35
2007-08   «Торіно» A 21 4 КІ 1 1 22 5
2008-09 A 14 2 КІ 2 0 16 2
Усього за «Торіно» 35 6 3 1 38 7
2009-10   «Новара» ПД (ІІІ) 17 4 КІ+КІ-ЛП 0 0 СК-ЛП 2 0 19 4
2010-11 B (ІІ) 9 0 КІ 3 0 12 0
Усього за «Новару» 26 4 3 0 2 0 31 4
Усього за кар'єру 279+2 68+1 37 11 22 10 2 0 342 90

ПриміткиРедагувати

  1. Nicola Ventola finisce la carriera, ecco la storia di un talento puro. Архів оригіналу за 14 лютий 2015. Процитовано 14 February 2015. 
  2. Di Chiara, Filippo. Io, Ventola rinato mille volte. www.gazzetta.it. La Gazzetta dello Sport. Процитовано 14 February 2015. 
  3. ARRIVA IL GIOVANE COLOMBO DALL'ATALANTA (Italian). inter.it. 24 June 2000. Процитовано 2009-07-18. 
  4. Stelle Comete - Nicola Ventola. Архів оригіналу за 14 лютий 2015. Процитовано 14 February 2015. 
  5. Тот, кто не дождался Моуриньо
  6. C Palace 2-2 Southampton. BBC. 7 May 2005. Процитовано 20 October 2009. 
  7. Di Chiara, Filippo. Io, Ventola rinato mille volte. www.gazzetta.it. La Gazzetta dello Sport. Процитовано 14 February 2015. 
  8. Toro seal triple swoop. Архів оригіналу за 2007-09-27. Процитовано 2007-06-21. 
  9. Nicola Ventola lascia la maglia Azzurra. 27 January 2011. Процитовано 14 February 2015. 
  10. Convocazioni e presenze in campo: Nicola Ventola. Архів оригіналу за 14 лютий 2015. Процитовано 14 February 2015. 
  11. а б В плей-оф за вихід у Кубок УЄФА 1999-00.

ПосиланняРедагувати