Відкрити головне меню

Нікобарські мови

гілка австроазійських мов

Нікоба́рські мо́ви поширені на островах Нікобарського архіпелагу, розташованих у східній частині Індійського океану. Вони утворюють окрему гілку австроазійських мов. Це єдиний острівний підрозділ цієї мовної сім'ї. Через свою ізоляцію нікобарські мови за лексичним складом розійшлися з материковими австроазійськими мовами, хоча й зберегли багато архаїчних рис.

Нікобарські мови
Поширені: Нікобарські острови
Класифікація: Австроазійські мови
 Нікобарські мови
Групи:
?
Кількість носіїв: близько 30 тис.
Мапа розташування Нікобарських островів

Чисельність носіївРедагувати

Чисельність носіїв нікобарських мов у межах індійської союзної території Андаманські і Нікобарські острови, за даними перепису 2011 року, становила 27 168 осіб, у тому числі за округами: округ Нікобарські острови — 22 886 осіб, округ Південні Андаманські острови — 3 709 осіб, округ Північні й Центральні Андаманські острови — 573 особи. Ще 229 осіб в окрузі Нікобарські острови говорило шомпенською мовою[1]. На Нікобарських островах разом вони становлять 62,8 % населення[2].

З історії дослідженняРедагувати

Перші словники та описи граматики нікобарських мов були підготовлені християнськими місіонерами та чиновниками британської колоніальної адміністрації ще у ХІХ — на початку ХХ століття. Ще декілька досліджень на цю тему з'явилося в 70-80-і роки ХХ століття. Проте через обмеження на відвідування Нікобарських островів і досі існує мало наукової документації, присвяченої дослідженню нікобарських мов, а та, що є, стосуються лише двох мов: кар і нанкаурі. Для інших мов залишаються не дослідженими навіть базові відомості про них. Невідома навіть точна кількість нікобарських мов та діалектів.

КласифікаціяРедагувати

 
Мапа Нікобарських островів

За сучасного стану знань неможливо встановити внутрішні зв'язки між нікобарськими мовами, неможливо й скласти їх класифікацію. Й досі основною лишається класифікація Вайтхеда (G. Whitehead), складена ще 1925 року, згідно якої група включає 6 мов або діалектів[3]:

  • Кар-нікобар (Car-Nicobar, Car, Pû), код ISO 639-3: caq, 37 000 носіїв (2005)[4];
  • Човра (Chowra, Tutet), код ISO 639-3: crv, 5 910 носіїв (2001)[5];
  • Тересса (Teressa, Taih-Long) і бомпока (Bompoka, Powahat), код ISO 639-3: tef, 2 080 носіїв (2001)[6];
  • Центрально-нікобарські діалекти: каморта (Camorta), нанкаурі (Nankauri, Muöt, Nicobar), тринкат (Trinkat, Lâfûl), катчал (Katchal, Téhñu), код ISO 639-3: ncb, 10 100 носіїв (2001)[7];
  • Південнонікобарські діалекти: діалекти Великого Нікобару (Great Nicobar, Lo'ong), Малого Нікобару (Little Nicobar, Ong), міло (Milo, Pulo Milo), кондул (Kondul, Lâmongshé), код ISO 639-3: nik, 7 000 носіїв (2001)[8];
  • Шомпен (Shompen, Shompeng, Shom Peng), код ISO 639-3: sii, 400 носіїв (2004)[9].

Більшість назв нікобарських мов повторює назви островів, на яких вони поширені.

Не існує єдиної думки стосовно позиції серед нікобарських мов шомпенської мови, якою розмовляють у внутрішніх районах острова Великий Нікобар. Деякі автори (Chattopadhyay & Mukhopadhyay 2003, Blench 2007) навіть припускають, що вона взагалі не є австроазійською[10].

ІсторіяРедагувати

Невідомо, коли нікобарці прибули на острови. Автори ХІХ століття, посилаючись на місцеву традицію, стверджують, що їх предки мігрували з районів Пегу та Тенассерім на узбережжі сучасної М'янми, і сталося це не раніше, ніж 2000 років тому.

Деякі характеристикиРедагувати

Фонетична система мови нанкаурі є багатою на голосні звуки, серед них є як монофтонги, так і дифтонги і трифтонги. Розрізняють довгі й короткі голосні, відкриті й закриті, голосні переднього і заднього ряду, лабіалізовані й нелабіалізовані голосні. Приголосні бувають глухі та дзвінкі, придихові приголосні в мові нанкаурі відсутні. У мові кар дифтонгів мало.

Типологічно нікобарські мови знаходяться між основоізолюючими та аглютинативними мовами. Морфологія значною мірою є аналітичною, тобто словозміна виявляється переважно передпозиційними та постпозиційними службовими словами: прийменниками біля іменників, передпозиційними видо-часовими показниками біля дієслів, постпозиційними вказівними займенниками тощо. До морфологічних засобів належать також рухливий каузативний показник -han- (його позиція залежить від семантичного типу дієслова) та дієслівні суфікси, які вказують напрямок дії (наприклад, la «вгору» і she «вниз»). Головними засобами словотвору є афіксація (давні префіксація та інфіксація, а також суфіксація, що розвинулась згодом), основоскладання і редуплікація.

Загалом мова нанкаурі морфологічно є більш архаїчною, ніж мова кар.

Нікобарські слова зазвичай складаються з одного або декількох простих ПГ(П) складів, але може бути й до 4 складів, а редуплікація та словоскладання можуть створювати ще довші ряди. Кластери з приголосних у складах відсутні, за винятком запозичених слів. Мова кар зберігає різницю в довжині основних складів кореня, в мові нанкаурі всі основні склади довгі.

Синтаксис зберіг давню рису, коли за наявності додатку порядок слів у реченні SVO (підмет + присудок + додаток), а за його відсутності VS (присудок + підмет). У питальних реченнях порядок SV(O) зберігається незалежно від наявності чи відсутності додатку.

Використання нікобарських мовРедагувати

Більшість населення Нікобарських островів говорить нікобарськими мовами.

Мова кар є найбільшою за числом носіїв, вона також виконує роль лінгва франка на Нікобарських островах[4].

Писемність для мов кар і нанкаурі була створена на початку XX ст. на основі латинської абетки. За часи незалежної Індії для мови нанкаурі була також розроблена абетка на основі графіки деванаґарі[7].

У 1990-х роках нікобарські мови стали використовуватись в початкових школах Нікобарських островів. Центральний інститут індійських мов (англ. Central Institute for Indian Languages) видав декілька коротеньких шкільних підручників.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Census of India, 2011. A-11 Individual Scheduled Tribe Primary Census Abstract Data and its Appendix. Andaman & Nicobar Islands UT. Office of the Registrar General & Census Commissioner, India (англ.)
  2. Загальне населення округу 36 819 осіб (2011): Census of India, 2011. Provisional Population Totals. Andaman and Nicobar Islands. Paper-1. Office of the Registrar General & Census Commissioner, India (англ.)
  3. Paul Sidwell. Classifying the Austroasiatic languages: History and state of the art. Muenchen: LINCOM GmbH, 2009 (англ.)
  4. а б Nicobarese, Car. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  5. Chaura. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  6. Teressa. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  7. а б Nicobarese, Central. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  8. Nicobarese, Southern. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  9. Shom Peng. A language of India. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition, 2017
  10. Gregory D. S. Anderson. Austroasiatic languages of South Asia. In: The Languages and Linguistics of South Asia: A Comprehensive Guide, edited by Hans Henrich Hock, Elena Bashir. Walter de Gruyter GmbH, Berlin/Boston, 2016, pp. 127-130: 1.7.4. Nicobarese (англ.)

ПосиланняРедагувати