Відкрити головне меню

Ніжинська підпільна комсомольсько-молодіжна організація

Ні́жинська підпі́льна комсомо́льсько-молоді́жна організа́ціяпідпільна антинацистська організація, що активно діяла в місті та на станції Ніжин з лютого по серпень 1943 р. на час Німецько-радянської війни. До огранізаційного оформлення носила статус підпільної групи (осінь 1941 - зима 1943 рр.)

СтворенняРедагувати

Після окупації Ніжина військами вермахту 13 вересня 1941 р. в місті виникла підпільна група на чолі з Я. П. Батюком. Група здійснила ряд диверсій, поширювала серед населення повідомлення Радінформбюро. У лютому 1943 р. на організаційній нараді групи було створено власне Ніжинську підпільну комсомольсько-молодіжну організацію.

ДіяльністьРедагувати

У березні 1943 р. організацією було встановлено зв'язок з Носівським підпільним райкомом партії (голова — М. І. Стратилат). Підпільники переправляли радянських військовополонених до партизанів, передали їм 150 гвинтівок, багато боєприпасів та медикаментів, збирали розвідувальні дані, організовували агітаційно-масову роботу серед населення, саботажі й диверсії на залізничних і шосейних шляхах, знищили телеграфно-телефонну лінію зв'язку НіжинБахмач, робили людям щеплення, що викликали ознаки захворювання на висипний тиф — таким чином багато людей було врятовано від примусового вивозу на роботи до Німеччини.

ВикриттяРедагувати

У кінці липня 1943 р. гестапо за допомогою провокатора натрапило на слід організації і більшість її учасників, в тому числі і її лідер — Я. П. Батюк, було заарештовано. Після довгих тортур в ніч з 6 на 7 вересня 1943 р. двома вантажними машинами усі 26 заарештованих підпільників були вивезені до залізничної станції, де біля зруйнованої водонапірної вежі на території військового складу були розстріляні. Рештки організації влились до партизанського загону «За Батьківщину!».

Пам'ятьРедагувати

ДжерелаРедагувати

Ніжинська підпільна комсомольсько-молодіжна організація // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.:Українська Радянська Енциклопедія, 1990. — С. 506–507